Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7588/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 20 Доповідач Коломієць О. С.
15 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/7588/24 за позовом ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бреднєв Олександр Олександрович
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б.
У вересні 2024 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що у 1985 році вона разом зі своїми батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхала на постійне місце проживання до с. Сингаївка Бердичівського району Житомирської області. Батьки позивача працювали у КСП «Дружба».
Починаючи з 01.08.1993 позивача прийнято до членів КСП «Дружба», в якому також працювали її батьки. 11.09.1995 позивач припинила трудові відносини та вибула з членів КСП «Дружба» за власним бажанням.
Приблизно у 1996 році, тобто починаючи з того часу, коли сусіди та знайомі почали фактичне оформлення права на земельні ділянки, від керівництва КСП «Дружба» їй стало відомо, що її не було внесено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба». Також до зазначеного списку додатку не було внесено її батька - ОСОБА_2 .
У 1997 році позивач виїхала на навчання з с. Сингаївка Бердичівського району, однак залишилась зареєстрованою в домоволодінні батьків. Позивачу не відомо за яких обставин її мати - ОСОБА_3 документально оформила своє право власності на земельну ділянку (пай). У той же час позивачу відомо, що після смерті її батька у 1997 році, її мати тривалий час намагалась добитися визнання права власності на земельну ділянку (пай) за покійним батьком. Однак їй постійно відмовляли, оскільки покійного батька також як і позивача, не було внесено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба».
У серпні 2024 за порадою своєї родички ОСОБА_4 , яка у 90-ті роки працювала секретарем у КСП «Дружба», позивач через адвоката направила на адресу Семенівської сільської ради Бердичівського району запит, в якому просила повідомити інформацію щодо перебування позивача у членах КСП «Дружба» Закутинецької сільської ради, включення її до списку додатку до державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба», а також щодо видачі КСП «Дружба» державного акту на право власності на земельну ділянку.
29.08.2024 позивачем одержано відповідь на адвокатський запит, згідно якого у Семенівській сільській раді запитувана інформація відсутня.
У липні 2024 позивач звернулась до Бердичівського відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із запитом про те, чи було внесено її прізвище до списку додатку до Державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба».
Відповідно до відповіді Бердичівського відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за № 1110/30-24 від 12.07.2024, гр. ОСОБА_5 була включена до списку додатку до Державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба», с. Закутинці, Бердичівського району, Житомирської області. Також до даної відповіді була надана належним чином завірена копія державного акта на право колективної власності серії ЖТ 02-08 №000006 разом з додатком до державного акта, в якому під номером 441 зазначено прізвище ОСОБА_5 .
Згідно з Книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Дружба», с. Закутинці, Закутинецької сільської ради, Бердичівського району, Житомирської області на ім'я ОСОБА_5 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся.
Таким чином враховуючи, що позивач була членом КСП «Дружба» в період розпаювання його земель, була включена в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), однак позбавлена можливості оформити свої права на земельну частку (пай), тому змушена звернутися до суду з даним позовом.
З урахуванням вищевикладеного просить винести рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,3100 гектарів, яка розташована на території колишнього КСП «Дружба» за межами населеного пункту с.Закутинці, Бердичівського району, Житомирської області на підставі Державного акту на право колективної власності серії ЖТ 02-08 № 000006, виданого згідно з розпорядженням голови Бердичівської районної ради народних депутатів 15 листопада 1995 року.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні підставам позову. Також зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_4 , клопотання про допит якої в якості свідка було задоволено в суді першої інстанції, однак з поважних причин її явка до суду не була забезпечена стороною позивача, яка підтверджувала правомірність внесення позивача до списку осіб, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба».
Також звертає увагу, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, не врахувавши при цьому, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності (постанова КЦС ВС у справі №181/257/19 від 29.09.2021).
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з укладенням 03 березня 2001 року шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 .
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , належній ОСОБА_7 , остання 01.08.1993 прийнята до членів КСП «Дружба» с. Закутинці, Бердичівського району, Житомирської області, а 11.09.1995 вибула з членів колгоспу, за власним бажанням.
Відповідно до відповіді Бердичівського відділу №2 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за № 1110/30-24 від 12.07.2024, гр. ОСОБА_5 була включена до списку додатку до Державного акту на право колективної власності по КСП «Дружба», с. Закутинці, Бердичівського району, Житомирської області.
З копії списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» с. Закутинці, серія ЖТ 02-08 № 000006, виданого 15.11.1995, убачається, що ОСОБА_5 (під № 441) дійсно була включена до списків громадян, членів колишнього КСП «Дружба», яким надається право на земельну частку (пай).
Згідно з Книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Дружба», с. Закутинці, Закутинецької сільської ради, Бердичівського району, Житомирської області, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_5 не виготовлявся.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Як встановлено судом першої інстанцій, ОСОБА_1 на момент одержання КСП «Дружба» вказаного державного акта на право колективної власності на землю була включена до списків громадян, членів колишнього КСП «Дружба», а тому висновки суду про те, що позивач має право на земельну частку (пай), є обґрунтованими.
Водночас, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із її позовом.
Відповідно до усталеної судової практики член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (пункт 24 постанова «Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).
Отже, ОСОБА_1 як член колгоспу, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Дружба» акта на право колективної власності на землю (1995 рік).
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 мала право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях КСП «Дружба», як член цього колективного сільськогосподарського підприємства, однак не звернулась з даним позовом протягом трьох років з дня видачі вищезгаданого державного акта на право колективної власності на землю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із пропуском нею строку позовної давності, оскільки позивач про порушення своїх прав повинна була дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом. Аналогічні висновки викладені в постановах КЦС ВС від 09.04.2024 у справі №175/2209/019, від 31.07.2024 у справі №154/3572/21.
Покази свідка ОСОБА_4 , яка була допитана під час апеляційного розгляду справи, також не спростовують висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки вказаний свідок підтвердив ту обставину, що про порушення свого права позивачу було відомо ще у 1996 році.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бреднєв Олександр Олександрович, залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий Судді