Справа № 161/10749/25 Провадження №11-кп/802/600/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2025 року, яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, із базовою загальною середньою освітою, неодружений, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, не працює, судимий вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, за попереднім вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року та остаточно ОСОБА_7 до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Вироком вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року у справі № 570/28/23, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного штрафу у розмірі 51 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
Однак, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання постанови суду при наступних обставинах.
Так, всупереч вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили 20 лютого 2023 року, будучи ознайомленим з ним, 26 лютого 2025 року о 01 год 30 хв, ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом марки «Audi», моделі «А6», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись поблизу буд. № 98 по вул. Рівненській в м. Луцьк Волинської області, зупинений працівниками УПП у Волинській області ДПП, за викликом яких на місце події прибула слідчо-оперативна група Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65, 75 КК України. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначити менш суворе покарання та звільнити від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 382 КК України є правильною і також не оскаржується.
Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що останній має на утриманні двох малолітніх дітей, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнав щире каяття, а обтяжуючі покарання обставини - відсутні, і це не оспорюється апелянтом.
Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції обвинувачений, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відбуття покарання обвинуваченим реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, суд не вбачає.
Доводи обвинуваченого, які наведені в апеляційній скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2025 року стосовно останнього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді