Справа № 161/16296/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/826/25 Доповідач: Карпук А. К.
15 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Власюк О. С.,
з участю:відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Луцької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року в складі судді Ковтуненка В. В.,-
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні покликаючись на такі обставини.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2022 року встановлено, що ОСОБА_5 , громадянин Турецької Республіки, є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 № 458, складеного 21 лютого 2018 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, зазначено батьком дитини ОСОБА_3 .
Відомості про батька було внесено до Державного реєстру актів цивільного стану, а позивачу видано свідоцтво про народження дочки.
Позивач зазначав, що вони з відповідачкою спільно не проживають. ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з іншим чоловіком.
З 2022 року ОСОБА_1 чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною. Побачення з дочкою позивач має лише за бажанням відповідачки, що, на думку позивача, є несправедливим.
Просив суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити такий спосіб участі у вихованні дочки: безперервне побачення з 19:00 год п?ятниці до 19:00 год неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері; побачення у дні народження з 10:00 год до 15:00 год без присутності матері; безперервне побачення у період шкільних канікул з 01 до 31 липня без присутності матері.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визначено ОСОБА_7 такий спосіб його участі у вихованні доньки ОСОБА_6 :
- щоденно, з понеділка до п'ятниці, після закінчення шкільних уроків о 12:40 год, та до 19:00 год (включно із правом забирати дитину зі школи, супроводжувати на гуртки тощо та забезпечувати прибуття дитини до місця проживання не пізніше визначеної судом години) без присутності матері дитини та за умови дотримання вимог навчального процесу, в тому числі в частині виконання домашнього завдання тощо;
- щосуботи з 12:00 год до 18:00 год - вільний час батька з дитиною без присутності матері дитини (за умови відсутності поважних причин, що перешкоджають такому побаченню);
- в дні народження ОСОБА_6 - з 10:00 год до 15:00 год без присутності матері.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що в ході розгляду справи судом по суті сторони погодили такий спосіб участі позивача у вихованні малолітньої ОСОБА_6 , який і затверджений судом, ні на чому не ґрунтується. Сторони не досягли згоди щодо укладення мирової угоди, а визначений судом порядок не лише не відповідає інтересам дитини, але є неможливим для виконання з огляду на режим роботи позивача, який працює у ТОВ «Акарлар» з 9.00 до 18.00 з понеділка по п'ятницю. Окрім того, судом не враховано, що дитина у визначений судом час у подальшому перебуватиме у школі. Фактично суд призначив порядок побачення під час уроків та позашкільних занять, що неприпустимо та не відповідає інтересам дитини. Фактично зі встановленого судом графіка побачень позивач має змогу проводити з дитиною лише час кожної суботи з 12.00 годин до 18.00 годин. При цьому позивач є громадянином Туреччини, йому важливо долучити дочку до власної культури та мови, забезпечивши їй гармонійний розвиток з урахуванням її національного походження. Саме з цих причин він просив забезпечити йому право на безперервне побачення з дитиною двічі на місяць, а також можливість проведення з нею часу під час літніх канікул.
Відповідач не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року в частині визначення способу участі у вихованні дитини змінено.
Визначено ОСОБА_7 такий спосіб його участі у вихованні дочки ОСОБА_6 :
- побачення з дитиною з 15: 00 год суботи до 19:00 год неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері;
- побачення в дні народження дитини з 10:00 год до 15:00 год без присутності матері;
- безперервне побачення з дитиною у період шкільних канікул з 01 до 31 липня без присутності матері.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
28 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав право позивачу на ночівлю з дитиною у місці, де проживає позивач, що емоційно важко буде сприйняти дитині. Суд не встановив, у яких умовах і де саме буде ночувати дитина. Суд не врахував належним чином віку дитини та її інтересів. Між позивачем і дитиною є мовний бар?єр, оскільки українською мовою він не володіє. Звертає увагу на те, що у справі немає висновку орану опіки та піклування.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено.
Постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Луцької міської ради, про визначення способів участі у вихованні дитини скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши пояснення відповідача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення способів участі у вихованні дитини з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2022 року у справі № 161/640/22 встановлено, що ОСОБА_5 , громадянин Турецької Республіки, є батьком ОСОБА_6 . Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 № 458, складеного 21 лютого 2018 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, вказано батьком дитини ОСОБА_3 .
Станом на день звернення до суду дитина ОСОБА_6 проживає з матір'ю, ОСОБА_1 .
Апеляційним судом витребувано висновок Служби у справах дітей Луцької міської ради. Цим висновоком №211 від 26.08.2025, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №550-1 від 28.08.2025, визначено громадянину Туреччини ОСОБА_7 такий спосіб участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
спільний відпочинок із дитиною з 10.00 суботи до 19.00 неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері без ночівлі дочки у батька протягом перших трьох місяців після прийняття рішення, а в подальшому - з можливістю ночівлі дитини за її бажанням;
побачення в дні народження дитини з 10.00 до 15.00 без присутності матері;
безперервне побачення з дитиною у період шкільних канікул з 01 по 31 липня без присутності матері.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 51 Конституції України, частині другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Встановлюючи порядок побачень батька з малолітньою ОСОБА_6 , врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати активну участь у вихованні та спілкуванні із дочкою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних, однак систематичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його беззаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.
Разом з тим, апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення способу спілкування дитини з батьком, такий спосіб не повною мірою відповідає найкращим інтересам дитини та батька, з огляду на таке.
Встановивши порядок участі у вихованні дитини шляхом щоденних побачень позивача з дитиною та відхиливши вимоги щодо безперервних побачень двічі на місяць у вихідні дні, суд першої інстанції не врахував, що позивач не заявляв вимог про щоденні побачення з дитиною протягом робочих днів, оскільки працює з 9.00 до 18.00 і не має можливості реалізувати такий спосіб участі у вихованні дитини. Відхиливши доводи позивача з приводу безперервних побачень у вихідні дні та під час канікул суд першої інстанції не навів належного обґрунтування відмови позивачу у безперервному спілкуванні з дитиною за графіком, який пропонує позивач.
На думку апеляційного суду при визначенні способу участі батька у вихованні дитини необхідно встановити, на скільки тісним є емоційний зв'язок дитини з батьком на даний час, ставлення дитини до батька та її розумні побажання, чи може батько забезпечити належне усне спілкування та налагодження контакту (комунікації) з дочкою на рідній мові, чи володіє, позивач тією мовою, якою розмовляє дитина.
Під час розгляду справи встановлено, що між батьком і дитиною є певне спілкування, що позивач не володіє українською розмовною мовою та спілкується на російській мові, і звичайно ж, як громадянин Туреччини, на турецькій мові.
В суді апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що дочка ОСОБА_8 не розуміє російської мови, а також на даний час не володіє і турецькою мовою, що ускладнює комунікацію з батьком. Пояснила, що підтримує побажання батька навчати дочку турецькій мові та культурі, проте, для вивчення мови необхідний час.
Зазначила, що після того, як дочка залишилась з батьком ночувати, прийшовши додому вона плакала, розповідала що їй некомфортно, що вона не хоче ночувати. На денні побачення вона йде залюбки.
З висновку органу опіку і піклування вбачається, що при спілкуванні з представниками органу опіки дитина повідомила, що не хоче ночувати в тата.
Колегія суддів вважає прийнятним запропонований у висновку органу опіки і піклування спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення часу для спільного відпочинку з дитиною з 15 год. 00 хв. суботи до 19 год 00 хв. неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері без ночівлі дочки у батька протягом перших трьох місяців після прийняття рішення, а в подальшому з можливістю ночівлі дочки за її бажання.
Таке спілкування надасть дитині та батькові - позивачеві у справі, налагодити психоемоційний зв"язок, посилить прихильність дочки до батька, дозволить вивчити мову на рівні, достатньому для спілкування, а поступове зближення дитини з батьком вбереже дитину від психологічної травми, підготовить дівчинку до того, щоб проводити з батьком якомога більше часу з обов'язковим врахуванням її розумних побажань щодо спільного відпочинку з батьком.
Апеляційний суд відхиляє вимогу позивача про надання йому можливості, саме на даний час, безперервних побачень під час літніх канікул упродовж одного місяця (липня місяця) та вважає необгрунтованим та суперечливим висновок органу опіку і піклування в цій частині.
На думку колегії суддів, надання батькові можливості безперервних побачень з дитиною під час літніх канікул упродовж одного місця, саме на даний час, без існування вже встановленого тісного психоемоційного зв'язку між позивачем та дочкою, без засвоєння навиків спілкування на українській чи на турецькій мові, чи іншій, прийнятній для батька і дитини мові, така вимога позивача та встановлення такого способу участі батька у вихованні малолітньої дитини є передчасними.
Колегія суддів враховує найкращі інтереси дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, наявність потреби налагодити та посилити психоемоційний зв'язок між батьком і дитиною, необхідність і батькові, і дитині вивчити на достатньому рівні спільну мову для комунікації, частково враховуючи висновок органу опіки і піклування, апеляційний суд дійшов висновку за доцільне визначити громадянину Туреччини ОСОБА_7 наступний спосіб його участі у вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- спільний відпочинок з дитиною з 15 год. 00 хв. суботи до 19 год 00 хв. неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері без ночівлі дочки у батька протягом перших трьох місяців після прийняття рішення, а в подальшому з можливістю ночівлі дочки за її бажання;
- побачення в дні народження дитини з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. без присутності матері.
Позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання як за домовленістю сторін так і в судовому порядку щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням її віку, стану здоров'я, укріпленням психоемоційного зв'язку та формуванням довірливих стосунків між батьком і дитиною.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При вирішенні спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не звернув уваги на відсутність висновку органу опіки і піклування, що є обов'язковим при розгляді цієї категорії справ, тому рішення суду в частині визначення способу участі у вихованні дитини підлягає зміні.
Керуючись статтями 367, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Самолюка Василя Васильовича, який діє в інтересах громадянина Туреччини ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року в частині визначення способу участі у вихованні дитини змінити.
Визначити громадянину Туреччини ОСОБА_7 наступний спосіб його участі у вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
спільний відпочинок з дитиною з 15 год. 00 хв. суботи до 19 год 00 хв. неділі кожного другого та останнього тижня місяця без присутності матері без ночівлі дочки у батька протягом перших трьох місяців після прийняття рішення, а в подальшому з можливістю ночівлі дочки за її бажання;
побачення в дні народження дитини з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. без присутності матері.
Рішення суд в частині відмови в позові про зобов'язання не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді