Справа № 761/23443/23
Провадження № 2/761/1339/2025
(заочне)
17 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди
В липні 2023 року позивач Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 19.01.2022 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків з 15.03.2019 року. Стягнуто з Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи 15.03.2019 року до 08.07.2021 року у розмірі 411 326, 76 грн. На виконання вказаного рішення суду Державним казначейством України було списано з рахунків Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського на користь ОСОБА_2 вищевказану суму, а також судові витрати у сумі 21 000 грн. та судовий збір в сумі 5714, 87 грн. У зв'язку із тим, що наказ про звільнення, який було визнано протиправним та скасовано судом, було прийнято виконуючим обов'язки ректора Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського Казаріним В.П., відтак останній має відшкодувати майнову шкоду, яка завдана його неправомірним рішенням, а тому позивач просить задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-832 від 25.03.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
16.05.2025 року недоліки було усунуто.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.
Від представника позивача та представника третьої особи надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутність, не заперечують проти постановлення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступні міркування.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та іншими способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 136 КЗпП України, передбачено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, зокрема, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст.134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Згідно зі ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Аналогічне положення визначено в ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. ректора Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського від 04.06.2020 № 82-к «Про звільнення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 , проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків, звільнено з роботи з 15.03.2019 року у зв'язку із прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Верховного Суду від 30.03.2023 року у справі № 761/19326/20 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19.01.2022 року, якими задоволено позов ОСОБА_2 до Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишено без змін.
Зазначеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ №82-к від 04.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського з 15 березня 2019 року.
Стягнуто з Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.03.2019 року по 08.07.2021 року у розмірі 411 326,76 грн. (чотириста одинадцять тисяч триста двадцять шість гривень 76 коп.).
Стягнуто з Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.).
Стягнути з Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на користь держави судовий збір у розмірі 5 714,87 грн. (п'ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 87 коп.).
На виконання рішення суду з банківського рахунку Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського на користь ОСОБА_2 перераховано 438041, 63 грн., що підтверджується випискою Державної казначейської служби.
Таким чином, стороною позивача підтверджено, що відповідач, як уповноважена службова особа, прийняв рішення про звільнення з посади ОСОБА_2 з порушенням встановленого законом порядку. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями, які є чинними та доказів на спростування цього суду не надано.
Також, наданими доказами підтверджено, що внаслідок скасування незаконного наказу про звільнення ОСОБА_2 на користь останнього з Таврійського національного університету імені І.В. Вернадського стягнуто середній заробіток, встановлений рішенням суду, в сумі 411 326, 76 грн.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від29грудня 1992року №14«Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що ОСОБА_2 було звільнено із порушенням закону за наказом ОСОБА_1 ; він, як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду позивачем виконано у повному обсязі, що є підставою в силу пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, для матеріальної відповідальності службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Долю судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (код ЄДРПОУ 02070967) матеріальну шкоду в сумі 438041 (чотириста тридцять вісім тисяч сорок одна) грн. 63 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 6570 (шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 72 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
17 вересня 2025 року