Справа №760/24663/25
1-кс/760/11239/25
06 вересня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом'янського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 06.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110000578 у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бєльці Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, безробітного, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.113 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Слідчим управління ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000578, внесеного до ЄРДР 06.05.2025, у якому повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Молдови, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженому, безробітньому, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, тобто у вчиненні диверсії, а саме: вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану за попередньою змовою групи осіб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України №3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил рф (далі по тексту - зс рф) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях, здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії рф проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 затвердженого Законом України №2102 - IX від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року №3654-ІХ, Указом від 6 травня 2024 року №271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року №3684-IX, Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року №3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року №4024-ІХ воєнний стан неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України 24.02.2024 Президентом України видано указ №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.03.2025 року, у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_5 , якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, виник злочинний умисел на вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.03.2025 року ОСОБА_5 отримав повідомлення в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» від невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка користується обліковим записом з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та ідентифікатором профілю « ОСОБА_9 ». У вказаному повідомленні остання запропонувала ОСОБА_5 за грошову винагороду здійснювати підпали, спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.03.2025 року, переслідуючи корисливий мотив, а також з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, ОСОБА_5 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», повідомив невстановленій в ході досудового розслідування особі, яка користується обліковим записом з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та ідентифікатором профілю « ОСОБА_9 », про те, що готовий здійснювати підпали об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме релейних шаф.
Далі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.03.2025 року з метою готування до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 придбав три пляшки об'ємом 0.94 літра з розчинником для фарби всередині.
Після цього, використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», невстановленою в ході досудового розслідування особою, яка користується обліковим записом з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та ідентифікатором профілю « ОСОБА_9 », було надано ОСОБА_5 інструкцію щодо знищення шляхом підпалу об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме релейних шаф.
Надалі, 23.03.2025 приблизно о 10 год. 04 хв. ОСОБА_5 , знаходячись за географічними координатами НОМЕР_1, побачив розподільчу шафу зв'язку, яка розташована на 838 кілометрі пк 6 перегону Дарниця - колійний пост 837 кілометра, яку обравши предметом свого злочинного посягання вирішив підпалити, після чого умисно, з корисливих мотивів, облив її рідиною з заздалегідь підготовленої пляшки об'ємом 0.93 літра з розчинником для фарби та здійснив підпал.
Так, ОСОБА_5 здійснив відеофіксацію вчиненого підпалу на власний мобільний телефон та, на підтвердження виконання отриманого завдання, надіслав зазначений відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі, яка користується обліковим записом з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та ідентифікатором профілю « ОСОБА_9 ».
Таким чином, ОСОБА_5 у період воєнного стану, з метою ослаблення держави вчинив дії спрямовані на підпал розподільчої шафи зв'язку, яка розташована на 838 кілометрі пк 6 перегону Дарниця - колійний пост 837 кілометра за географічними координатами НОМЕР_1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», чим вчинив пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення.
23.03.2025 приблизно о 22 год. 24 хв. ОСОБА_5 , знаходячись за географічними координатами НОМЕР_2, побачив релейну шафу вхідного світлофору Ч колійного поста 837 кілометра Дарницької дистанції, яку, обравши предметом свого злочинного посягання, вирішив підпалити, після чого умисно, з корисливих мотивів, облив її рідиною з заздалегідь підготовленої пляшки об'ємом 0.93 літра з розчинником для фарби та здійснив підпал.
Так, ОСОБА_5 здійснив відеофіксацію вчиненого підпалу на власний мобільний телефон та, на підтвердження виконання отриманого завдання, надіслав зазначений відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі, яка користується обліковим записом з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та ідентифікатором профілю « ОСОБА_9 ».
Таким чином, ОСОБА_5 у період воєнного стану, з метою ослаблення держави вчинив дії спрямовані на підпал релейної шафи вхідного світлофору Ч колійного поста 837 кілометра Дарницької дистанції за географічними координатами НОМЕР_2 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», чим вчинив пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 року підприємство Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
05.09.2025 громадянину України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні диверсії, а саме: вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану за попередньою змовою групи осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується доказами.
Під час досудового розслідування - встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного підозрюваний спроможний переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що згідно зі ст. 12 КК України обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, тому підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, зокрема до Республіки Молдова, яка є країною громадянства підозрюваного, окупованої території або держави агресора, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.
Також існує ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування. У разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування щодо вчинення кримінального правопорушення), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім цього, під час подальшого досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , для ухилення від можливої кримінальної відповідальності може впливати у будь-який спосіб на свідків адже враховуючи те, що в ході проведення обшуки були залучені поняті та підозрюваному надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних на думку сторони обвинувачення підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.
Водночас, існує ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний. може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. В обґрунтування вказаного ризику слід зазначити, що ОСОБА_5 за вказівкою на даний час невстановленої досудовим розслідуванням особи обґрунтовано підозрюються у вчиненні з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинених в умовах воєнного стану, тому перебування підозрюваного не в умовах ізоляції може перешкодити викриттю інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі тих, які втягнули ОСОБА_5 у злочинну діяльність з корисливих мотивів.
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та подальшого судового розгляду.
Також, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи характер та спосіб вчинених підозрюваним дій, специфіку кримінального правопорушення та способи конспірації, які застосовувались при його вчиненні слід вважати, що без застосування до підозрюваного запобіжного заходу останній зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зважаючи на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, що може призвести до подальшої шкоди національним інтересам та обороноздатності України.
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_10 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, термін дії, якого неодноразово продовжувався тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, під час воєнного стану, що свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою. У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 виходячи з наступного.
Окрім того, положеннями абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258"5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність зазначених ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки, зважаючи на характер вчинення інкримінованих йому дій, останній не буде позбавлений можливості ухилитися від органу досудового розслідування.
Крім цього, у разі обрання відносно підозрюваного вказаних запобіжних заходів, а також запобіжного заходу у вигляді особистої поруки чи застави, підозрюваний, продовжуючи проживати на території міста Київ, під час дії таких запобіжних заходів, матиме фактично безперешкодну можливість незаконно впливати на свідків вказаного кримінального правопорушення, з метою зміни ними показів.
Отже, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію зазначених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи зазначене, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, а тому необхідним є застосування до підозрюваного саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду із відповідним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та доводи викладені в ньому та пояснила, що підозра, пред'явлена ОСОБА_5 та ризики, викладені у клопотанні обґрунтовані і підтверджуються належними доказами. Просила клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважали підозру необґрунтованою, а ризики, викладені у клопотанні, - безпідставними. Просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави,якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного, його захисників, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
У провадженні слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 01. 06.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110000578 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.113 КК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
05.09.2025 о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку вимог ст.ст. 208-211 КПК України.
05.09.2025, відповідно до вимог ст. ст. 111, 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.113 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.04.2025, протоколом огляду місця події від 29.04.2025, інформуванням від АТ «Укрзалізниця» від 29.04.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.05.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.05.2025, протоколом огляду від 30.05.2025, протоколами допитів свідків ОСОБА_12 від 13.06.2025 та ОСОБА_13 від 16.06.2025, іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов'язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні слідчим надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, тобто у вчиненні диверсії, а саме: вчинені з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, оскільки санкція ч. 2 ст. 113 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрюваний має молодий вік, групи інвалідності не має.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, оскільки має постійне місце мешкання, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей.
Встановлюючи обставини, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя визначив, що підозрюваний має середню освіту, офіційно не працевлаштований.
Щодо репутації підозрюваного, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зазначає, що в ході судового розгляду даних про негативну репутацію підозрюваного не надано.
Щодо майнового стану підозрюваного, в дотримання вимог п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що відомостей про матеріальний стан підозрюваного в ході судового розгляду не надано.
На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст. 178 КПК України в ході розгляду клопотання відомостей про наявність у підозрюваного судимостей не встановлено. Даних про застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів не надано, як і відомостей про повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відомості щодо розміру майнової шкоди у даному кримінальному провадженні у матеріалах кримінального провадження відсутні, відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України.
На виконання вимог п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що відсутній ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, що створює підозрюваний, у зв'язку з його доступом до зброї.
Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, визначеного до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, характер та зухвалість інкримінованого злочину проти основ Національної безпеки України, який вчинено в умовах воєнного стану. Не можна залишити поза увагою і відомості щодо особи підозрюваного, який не має на міцних соціальних зв'язків, зокрема, не одружений та не має утриманні неповнолітніх дітей.
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, свідчить той факт, що листування щодо вчинення кримінального правопорушення здійснювалось засобами телекомунікаційного зв'язку із, отже без застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою) листування щодо вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення пов'язано, в тому числі, з реалізацією корисного мотиву та отримання грошової винагороди, що, у сукупності із відсутністю у підозрюваного місця роботи та джерела прибутку, свідчить про наявність вказаного ризику з метою реалізації дій, визначених «куратором».
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризику, передбаченого п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не віднайшли об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора.
Слідчий суддя, також, враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_5 та вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні підстави та обставини, визначені ст. ст. 177, 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, та застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Слідчий суддя зазначає, що вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не є імперативними та визначають право суду під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, встановлених статтями 177, 178 КПК України.
Дане твердження узгоджується із рішенням КСУ (Другий сенат) № 7-р(ІІ)/2024 від 20 червня 2024 року.
Керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи встановлені у судовому підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, під час дії воєнного стану, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113КК України.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів по 03 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з 14 години 05 хвилин 05 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді діє по 03 листопада 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1