Справа № 758/14271/25
17 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
12.09.2025 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 року цивільну справу розподіллено судді Левицькій Я.К.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 2/3 частки квартири (з яких згідно з ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України 1/3 частки квартири належить ОСОБА_3 , після смерті його матері ОСОБА_4 , та 1/3 частки квартири належить ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про право власності), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони Державним та приватним нотаріусам вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належало померлому ОСОБА_3 . В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні № 12 м. Києва, після тривалого лікування від важкої хвороби, помер її батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька залишилась 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 . Після поховання батька ОСОБА_1 дізналась від приватного нотаріуса про те, що за два дні до смерті її батько заповів все своє майно двоюрідному брату ОСОБА_5 . ОСОБА_1 вважає такий заповіт недійсним на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може стати на заваді чи унеможливити виконання рішення суду.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
При цьому, заявник є вільним у виборі заходу або заходів забезпечення позову, які слід застосувати, однак має навести обґрунтування доцільності вжиття кожного з них.
З позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 14.06.2024 року, актовий запис № 7965.
Після смерті зазначеної особи відкрита спадщина. Позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини, однак в процесі розгляду заяви про прийняття спадщини з'ясувалось, що ОСОБА_3 заповідав все своє майно ОСОБА_2 .
В свою чергу позивач оспорює заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 10.05.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., оскільки вважає, що на час складання заповіту її батько вже тривалий час перебував у лікарні, де лікувався від важкої хвороби та від вживання лікарських препаратів та важкого стану міг не усвідомлювати значення своїх дій.
Таким чином, з матеріалів заяви та позовної заяви вбачається наявність спору про недійсність заповіту та належність нерухомого майна.
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Посилання заявника на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може стати на заваді чи унеможливити виконання рішення суду є формальним.
Також суд зауважує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.К. Левицька