Справа № 760/15477/25
15 вересня 2025 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ» «ДІМ 9000» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Солом'янського районного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ» «ДІМ 9000» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року вищевказану цивільну справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва, за місце реєстрації відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Вивчивши матеріали позову та додані до нього документи, вважаю, що позов слід направити за підсудністю до іншого суду за наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, в порядку, встановленому ЦПК України, в тому числі шляхом пред'явлення позову, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам ст. 175-177 ЦПК України.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, як це визначено ч. 1 ст. 19 ЦПК України.
За змістом ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення заяви без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження. Разом з тим, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України (ч. 9ст. 187 ЦПК України).
Стаття 30 ЦПК України визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної та/або альтернативної підсудності, визначені ст. 27, 28 ЦПК України, і, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "Управляюча компанія "ДІМ 900" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
За таких обставин, зважаючи на те, що спір виник внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи, те, що згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, суд дійшов висновку про те, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За наведених обставин, враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до територіальної юрисдикції Солом'янського районного суду міста Києва, прихожу до висновку, що вказана позовна заява підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, а тому вважаю за необхідне скерувати цивільну справу до Солом'янського районного суду міста Києва за підсудністю, після закінчення строків передбачених ч. 3 ст. 31 ЦПК України.
Керуючись ст. 31, 187, 258, 352-354 ЦПК України, суддя
Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ» «ДІМ 9000» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостінаправити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Солом'янського районного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Леся БУДЗАН