печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18162/25-ц
пр. 2-др-170/25
11 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви представників відповідачів про ухвалення додаткового рішення у справі № 757/18162/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовлено.
25 серпня 2025 року від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просив стягнути з позивача 100 000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
25 серпня 2025 року від представника відповідача - ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просив стягнути з позивача 40 500 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заяв, представники відповідачів зазначали, що під час ухвалення рішення у справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме: не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
01 вересня 2025 року від представника позивача до суду надійшли заяви про зменшення витрат на правничу допомогу.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали заяв та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 надавав адвокат Бойко О.І. на підставі договору про надання правової допомоги від 14 травня 2025 року, додаткової угоди від 14 травня 2025 року, акту приймання-передачі виконаних робіт від 22 серпня 2025.
Дослідивши вказані документи, суд встановив, що відповідачем понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.
Окрім того, судом встановлено, що професійну правничу допомогу відповідачу - «Телеканал «Прямий» надавав адвокат Дорошенко А.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 18 вересня 2017 року, додаткової угоди від 30 квітня 2025 року, акту приймання-передачі виконаних робіт від 18 серпня 2025, рахунку на оплату від 21 серпня 2025 року. Представник відповідача вказує, що витрати на правничу допомогу складають 100 000 грн.
У постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 зазначено наступне.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат напрофесійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат напрофесійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зіскладністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом нанадання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхрозміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечитьпринципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених достягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Зважаючи на положення статті 137 ЦПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді. За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.
Керуючись статями 133, 134, 137, 141, 174, 246, 259, 270, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника відповідача - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 757/18162/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації- задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.
Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про ухвалення додаткового рішення у справі № 757/18162/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХУ ЛЕХМАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» витрати на правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Л.Бусик