печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36417/25-а
Категорія 129
16 вересня 2025 року суддя Печерського районного суду міста Києва Бусик О.Л., при секретарі судових засідань Романенко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.07.2025 о 18 год. 07 хв. у м. Києві по вул. Сосницькій, буд. 4 поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві старшим сержантом поліції Пономаренко Ігорем Миколайовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5353605 від 30.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з тим, що позивач керував транспортним засобом з червоними покажчиками поворотів, чим порушив ДСТУ 3649 від 2010 року в пункті 6.1.5 та порушив п. 3.1.4 ПДР України. Так, позивач не погоджується з вказаною постановою, а тому звернувся до суду з позовною заявою та просить її скасувати.
6 серпня 2025 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
14 серпня 2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивачем не надано доказів проходження сертифікації станом на 30.07.2025 і не було надано інспекторам під час розгляду адміністративної справи, то дані твердження можна вважати, як недоведені.
21 серпня 2025 року до суду від позивач надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких вважає, що в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5353605 від 30.07.2025 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Суд встановив, що 30.07.2025 о 18 год. 07 хв. у м. Києві по вул. Сосницькій, буд. 4 поліцейським 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві старшим сержантом поліції Пономаренко Ігорем Миколайовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5353605 від 30.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
З фабули вказаної постанови вбачається, що 30.07.2025 о 18 год. 01 хв. у м. Києві по вул. Сосницькій, буд. 4 водій керував ТЗ з червоними показниками поворотів, чим порушив ДСТУ 3649 від 2010 року в пункті 6.1.5 та порушив п. 3.1.4 ПДР України, а саме - керування водієм транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 встановлено, що транспортний засіб «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
У силу вимог пункту 31.4 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, передбаченим у пп. «а» п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженими наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 № 630 закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).
Відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий».
У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно частин першої та четвертої статті 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Відтак, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.
Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, пункт 10, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.
Пунктом 1.2. наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
Підпунктом «б» підпункту 1.4 розділу 1 означеного Порядку визначено, що індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні.
За визначенням, наведеним у п.п. 1.10 цього Порядку індивідуальне затвердження - сукупність процедур, за допомогою яких уповноважений орган чи орган із сертифікації підтверджує, що конкретний окремо взятий КТЗ, партія обладнання відповідають усім вимогам та технічним приписам, визначеним цим Порядком.
Згідно Правил ЄЕК ООН № 48-03, які є додатком до Женевської Угоди, ратифікованої Україною 1987 року як Українською РСР, допускається використання задніх покажчиків повороту червоного кольору.
Факт первинної реєстрації транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить, що вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу.
У свою чергу, у відповідності до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 №607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Пунктом 3 Порядку № 607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Згідно п. 5 Порядку № 607, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.
Пунктом 6 Порядку № 607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 Порядку № 607, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
Таким чином, нормами Порядку № 607 чітко визначено процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.
Частина 1 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті (керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів), або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації тягне за собою накладання штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з пункту 1 статті 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що при винесенні постанови відповідачем не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченій ч.1 ст.121 КУпАП, відповідно до вимог ст.77 КАС України відповідачем не доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, належними доказами не спростовані доводи, викладені у позовній заяві. У той же час позивач заперечує вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП.
Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем п. 31.4 Правил дорожнього руху, якими могли бути спростовані пояснення позивача, то суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду та задоволення позовних вимог на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 241-247, 286, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренка Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5353605 від 30.07.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Поліцейський 2 взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Пономаренко Ігор Миколайович (вул. С. Хороброго, буд. 9, м. Київ, 03048).
Відповідач-2: Управління патрульної поліції в м. Києві (вул. С. Хороброго, буд. 9, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108648).
Повний текст рішення суду складено 18 вересня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик