печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44007/25-к
пр. 1-кс-37190/25
16 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського району м. Києва від 22.06.2017, у кримінальному провадженні № 42017100000000303, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 62021000000000103, -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського району м. Києва від 22.06.2017, у кримінальному провадженні № 42017100000000303, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 62021000000000103, а саме на:
- нежитлове приміщення загальною площею 137,5 кв.м. (зареєстроване за ОСОБА_4 - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22341280000), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що накладений арешт порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином.
До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить наступного висновку.
В провадженні СУ ГУНП в м. Києві перебувало кримінальне провадження № 42017100000000303 від 06.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За наслідками розгляду клопотання слідчого, в рамках розслідування вищевказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2017 року у справі № 752/12595/17 було накладено арешти на нерухоме майно - групи нежитлових приміщень належних на праві власності різним фізичним особам, в тому числі і на нежитлове приміщення загальною площею 137,5 кв.м. (зареєстроване за ОСОБА_4 - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22341280000), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Правовою підставою для накладення арешту на майно зазначено п. 1 ч.2 ст.170 КПК України збереження речових доказів.
З ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва встановлено, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно проводився без участі власників майна і в тому числі і ОСОБА_4 , відтак вони наділені законом правом на звернення з клопотанням про скасування арешту майна.
14.08.2025 до Офісу Генерального прокурора України було направлено адвокатський запит з метою встановлення на якій стадії на даний час перебуває стан досудового розслідування та яким органом здійснюється у кримінальному провадженні № 42017100000000303 від 06.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит встановлено, що кримінальне провадження № 42017100000000303 об'єднано з кримінальним провадженням № 62021000000000103 і досудове розслідування у ньому здійснюється ГСУ ДБР України.
Заявник зазначає, що аналізом інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вищевказана інформація знайшла своє підтвердження і було встановлено, що 06.07.2022 арешт майна інших осіб у зазначеній справі було скасовано. Крім того, в ухвалі суду зазначено, що про підозру у ньому жодній особі не повідомлено (Ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі №757/67950/21-к).
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Із мотивувальної частини ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2017 вбачається, що підставами накладення арешту є забезпечення кримінального провадження, а саме, забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства щодо накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, що ОСОБА_4 має будь-яке відношення до обставин, які розслідуються у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, як вбачається із наданих суду матеріалів, ОСОБА_4 не є підозрюваною та/або обвинуваченою у вказаному кримінальному проваджені, слід звернути увагу, що вперше відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2017 році, а також відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належного йому майна, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського району м. Києва від 22.06.2017, у кримінальному провадженні № 42017100000000303, яке було об'єднано з кримінальним провадженням № 62021000000000103, на нежитлове приміщення загальною площею 137,5 кв.м. (зареєстроване за ОСОБА_4 - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22341280000), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1