печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36842/25-к
пр. 1-кс-31486/25
09 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування арешту в кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва, по справі 757/4727/25-к від 26.02.2025 року на: транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який зареєстровано 25.05.2024 за ОСОБА_5 , та транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , який зареєстровано 23.04.2015 за ОСОБА_4 .
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено необґрунтовано, без достатніх правових підстав, без ретельної перевірки та встановлення всіх обставин справи.
Особа, яка звернулась з клопотанням у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707, у якому 18.01.2025 колишньому Президенту України ОСОБА_6 , колишньому Прем'єр-міністру України ОСОБА_7 та судді господарського суду м. Києва ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 накладено арешт, із забороною відчуження та розпорядження на: транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_5 , який зареєстровано 25.05.2024 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ); транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , який зареєстровано 23.04.2015 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали від 25.02.2025, метою накладення арешту на майно є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки 18.01.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінально провадження, як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна, наслідки решту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Крім того, накладений арешт порушує права володільця майна на розпорядження належним йому майном.
Протягом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повідомлено про підозру, також не встановлено, що вказане майно є таким, що набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, доказів, що б підтверджували такі обставини також не надані, крім того, слідчому судді не надано доказів про те, що вказане майно підлягає конфіскації, а отже необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва, по справі 757/4727/25-к від 26.02.2025 року на: транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_5 , який зареєстровано 25.05.2024 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ); транспортний засіб BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , який зареєстровано 23.04.2015 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), із забороною відчуження та розпорядження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1