печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31896/19-ц
09 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Ільєва Т.Г., при секретарі судових засідань Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про ухвалення додаткового рішення про справі 757/31896/19-ц за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противоправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, -
18.08.2025 року до суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про ухвалення додаткового рішення про справі 757/31896/19-ц за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противоправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3.
Згідно вимог заяви приватний виконавець просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного виконавці виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович (РНОКПП: НОМЕР_2 , 01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська 35 В) витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Представник заявника з'явилася до суду та подала заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, вимоги підтримала та просила задовольнити.
ОСОБА_1 з'явився до суду та подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Інші учасники розгляду в судове засідання не з'явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За викладених обставин та відповідних тому норм процесуального законодавства суд приходить до висновку про розгляд заяви у відсутність нез'явившихся осіб, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 28.07.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3.
До закінчення судових дебатів, а саме у письмових поясненнях на скаргу подану представником ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та зобов'язання вчинити дії №01-7120 (Документ сформований в системі «Електронний суд»
24.07.2025 року представником Приватного виконавця було заявлено про витрати за результатами розгляду справи. Водночас було зазначено, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом 5 днів від дня ухвалення рішення по справі.
Статтею 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги.
Отже, стаття 452 ЦПК України є нормою прямої дії, якою чітко визначено, що в разі задоволення скарги судові витрати покладаються на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця. Оскільки у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено, то, як наслідок, наявні підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України)
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно пункту 3.1. Договору № 7/1/2020 від 05.02.2020 року про надання правової допомоги (далі - Договір), на підставі якого Адвокатське об'єднання «Джастлікторз» надає правову допомогу Приватному виконавцю, гонорар-винагорода Адвокатському об'єднанню за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що гонорар Адвокатського об'єднання погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Таким чином, у відповідності до Договору між адвокатським об'єднанням та Приватним виконавцем укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №7/1/20 від 05.02.2020 року №25.
У відповідності до Додаткової угоди №25 сторони погодили, що за комплексне ведення справи №757/31896/19-ц в суді першої інстанції гонорар адвокатського об'єднання становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Отже, понесені витрати приватним виконавцем за результатами розгляду скарги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 підтверджуються:
- Договором №7/1/20 від 05.02.2020 року про надання правової допомоги;
- Додатковою угодою №25 до Договору про надання правової допомоги №7/1/20 від
05.02.2020 року;
- Актом про надання правової допомоги №25 відповідно до Договору про надання правової допомоги №7/1/20 від 05.02.2020 року;
- Рахунком №25-7/1/20 від 13.08.2025 року;
- Ордером про надання правничої допомоги.
Таким чином, фактичний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, за відсутності клопотання про зменшення витрат, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та вважає за необхідне стягнути понесені судові витрати призваним виконавцем.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 133, 138, 141, 247, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про ухвалення додаткового рішення про справі 757/31896/19-ц за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противоправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича (РНОКПП: НОМЕР_2 , 01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська 35 В) витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА