печерський районний суд міста києва
757/30802/25-ц
2-7575/25
про залишення без руху
20 серпня 2025 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із указаним позовом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю за необхідне залишити її без руху з таких підстав.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Зі змісту позовних вимог убачається, що позивачем заявлено дві вимоги: 1) немайнова позовна вимога про визнання інформації недостовірною та її спростування; 2) стягнення моральної шкоди. При цьому, до позовної заяви додано лише квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. Тобто, позивачем не надано квитанцію про сплату за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у ст. 23 Цивільного кодексу України.
В п. 4 Постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
У роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, указано, що в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві (п. 4).
Заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог. Зокрема, докази причино-наслідкового зв'язку між станом здоров'я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, наприклад, докази витрат на лікування.
Позивачем не зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив та якими доказами це підтверджується.
Крім цього, при визначенні розміру завданої моральної шкоди позивач послався на загальні норми законодавства, якими визначено компенсацію за моральні страждання, проте обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди, завданої позивачеві та внаслідок протиправних дій безпосередньо відповідача, у позовній заяві не зазначено.
Відтак, позивачу необхідно надати докази заподіяння такої шкоди та надати розрахунки, які було покладено в обґрунтування сум.
При цьому, у разі здійснення відповідачем грошової оцінки заподіяної моральної шкоди, за вказану вимогу необхідно сплатити судовий збір, оскільки моральна шкода, що визначена у грошовому еквіваленті є шкодою майнового характеру (позиція Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц, постанова від 28.11.2018).
Відповідно до вимог підпункту 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру у розмірі 100 000 грн.
З урахуванням вищевикладеного, позивачу слід доплатити судовий збір або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З огляду на зазначене, чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та надсилання іншим учасникам справи.
Разом із тим, додані до позовної заяви письмові докази, усупереч вимогам статей 175-177 ЦПК України, не засвідчені позивачем в установленому законом порядку, тому вказаний недолік слід усунути.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням означеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу триденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України в разі невиконання позивачем вимог суду у встановлений строк заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Дата постановлення ухвали 20.08.2025 у зв'язку з тривалим перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Керуючись ч. 4 ст. 10, частинами 3, 4 ст. 12 , ст. 175, ст. 177, частинами 1-3, 7 ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 258, частинами 4, 5, 8 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 263, ч. 9 ст. 268 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди залишити без руху.
Надати позивачу триденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання позивачем вимог вказаних в ухвалі у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Єрмічова