18.09.2025 Справа № 756/10733/22
Ун.№756/10733/22
Пр.№2/756/109/25
18 вересня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Приходько К.А.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ямкової Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів досудового розслідування,
14.11.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оболонського управління поліції ГУ НП у м.Києві, Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м.Києва про відшкодування шкоди, завданої тривалим розслідуванням.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
13.12.2021 у приміщенні Оболонського управління поліції по вул.Малиновського, 2А в м.Києві агресивно настроєна особа у формі поліцая заборонила знімати катування цивільного населення.
16.12.2021 позивач звернувся до управління поліції з вимогою встановлення цієї особи та перевірку його дій на законність у перешкоджанні збору інформації.
17.12.2021 до управління надіслано заяву про надання реєстраційного номеру.
Відповіді на звернення від 16 та 17 грудня 2017 року позивачем не отримано.
Через систематичне потурання чинного законодавства правоохоронними органами району залишились невиконаними рішення національних і міжнародних судів, зокрема рішення у кримінальній справі №42018100000000533 від 27.08.2019 та рішення від 17.06.2021 з приводу бездіяльності слідчого Оболонського управління поліції ГУ НП у м.Києві.
Позивач позбавлений можливості звернутись з заявами чи клопотаннями до канцелярії управління поліції чи направити їх на офіційну електронну пошту, оскільки працівники канцелярії не працюють. Канцелярія знаходиться за металевою загорожею і під охороною озброєних осіб, а тому зареєструвати будь-яке звернення неможливо.
У зв'язку з тривалим розслідуванням злочинів та неправомірними діями поліції позивачу завдано матеріальної і моральної шкоди. Завдану моральну шкоду оцінити неможливо, бо вона безмежна, але має бути хоча б такою, щоб покращити його пригнічений стан, відновити здоров'я і працездатність, для чого необхідно пройти реабілітацію. Цю шкоду позивач оцінює у 800 000 грн., які просить стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м.Києва.
Ухвалою судді від 22.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і після усунення ним недоліків ухвалою від 03.02.2023 відкрито загальне позовне провадження у цій справі.
Ухвалою суду від 27.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі.
У судовому засіданні 23.11.2023 за клопотанням позивача проведено заміну відповідачів у справі і визначено у якості відповідача - державу в особі Головного управління Національної поліції у м.Києві та Державну казначейську службу України.
22.01.2024 позивачем подано позовну заяву у новій редакції (а.с.137-139 т.1), в якому зазначено, що станом на цю дату не виконано рішення Європейського Суду №36762 від 31.07.2014, зокрема, в частині зобов'язального характеру та вселення. З приводу злочинних дій було відкрито кримінальне провадження №42018100000000533 від 11.06.2018. Це кримінальне провадження неодноразово закривалось, але рішення про це скасовувались судом. Звернення позивача до органів поліції не призвели до результату, а також не було результату від звернення з приводу безпрецедентного відрізання злочинною спільнотою рук, ніг, пальців, тощо. Ці дії кваліфіковані як зловживання владою або службовим становищем і досудове розслідування триває. Інформацію про хід провадження та особу, яка здійснила попередню кваліфікацію злочинних дій, зокрема, щодо проведення атестації при призначенні на посаду, досвід роботи та стаж отримати не виявляється можливим у зв'язку з тим, що відповідач посилається на конфіденційність цієї інформації, що є неприпустимим, оскільки інформація про вплив негативної роботи/послуги недобросовісних працівників поліції на життя і здоров'я людини не може відноситись до інформації з обмеженим доступом. Відповідачем приховуються і інші злочинні діяння, а саме геноцид, вбивство грудних дітей, створення бізнесу на відрізанні кінцівок, невиконання рішень Європейського Суду, тощо. Посилаючись на ці обставини і на обставини, описані у первісно поданій позовній заяві просить стягнути пропорційно з відповідачів держави Україна в особі Головного управління Національної поліції м.Києва шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України грошову компенсацію у розмірі 800 000 грн.
Головним управління Національної поліції у м.Києві було подано відзив на позов (а.с.167-173 т.1), в якому висловлено заперечення з приводу заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для відшкодування шкоди, доказів фізичного чи психічного впливу на позивача, що могло б призвести до завдання шкоди.
У відповіді на цей відзив (а.с.192-193 т.1) позивач зазначає, що пояснення викладені відповідачем у відзиві йому не зрозумілі, висновки про відсутність шкоди внаслідок вчинених відносно нього злочинних дій неправильні. Завданням поліції є охорона прав і свобод людини, протидія злочинності. Надмірна тривалість кримінальних і цивільних проваджень є порушенням Конвенції про права людини і основоположних свобод. Закон «Про очищення влади» мав на меті очистити влади від осіб, які своїми протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини, визнаних рішенням Європейського Суду з прав людини.
Державною казначейською службою України подано відзив на позов (а.с.179-183 т.1), в якому зазначено про безпідставність визначення статусу служби як відповідача, безпідставність вимог, відсутність доказів неправомірності дії працівників поліції, недоведеність завдання моральної шкоди і її розміру.
У відповіді на цей відзив (а.с.196-198 т.1) позивач зазначає, що посилання Казначейської служби на практику національних судів і вимоги чинного законодавства є неправильні і не доречні. Вважає, що працівники органів Національної поліції внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків, бездіяльності, приховування злочинів завдали шкоди, в чому є їх вина і що мало наслідком втрату здоров'я позивачем, змусило його відчувати фізичний біль і страждання. Європейським судом неодноразово зверталась увага держав на необхідність встановлення чітких строків для розслідування, забезпечення ефективного контролю за його ходом, надання потерпілим інформації про це.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м.Києві просила у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Державної казначейської служби України до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши учасників справи, показання свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , дослідивши зібрані у справі письмові докази судом встановлено наступне.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м.Києва від 17.06.2021 у справі за унікальним №756/9278/21, було задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності Оболонського УП ГУНП в м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і зобов'язано слідчого Оболонського УП ГУНП в м.Києві внести відомості до ЄДР відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.06.2021 (а.с.6 т.1).
11.06.2021 дізнавачем Оболонського УП ГУНП у м.Києві прийнято у ОСОБА_1 заяву про вчинення злочину за наступних обставин: в період часу з 14.04.2021 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа знімає електролічильники , чим вчиняють самоправні дії щодо його сім'ї (а.с.243а т.1).
01.07.2021 було внесено відомості до ЄДР за заявою ОСОБА_1 щодо самоуправних дій невстановленої досудовим слідством особи і кримінальному провадженню присвоєно №12021105050002249. 22.09.2021 дізнавачем відділу дізнання Оболонського УП ГУНП у м.Києві було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.150-151, 153, 228-246 т.1)
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м.Києва від 27.08.2019 у справі за унікальним №756/8730/19 задоволено скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності слідчого Оболонського УП ГУНП в м.Києві, яка полягає у не розгляді клопотання від 26.06.2019 у кримінальному провадженні №42018100000000533 і зобов'язано слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві Шарлая Д.А., у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42018100000000533 від 11.06.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 382 КК України, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.06.2019 року та прийняти відповідне процесуальне рішення у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, про що повідомити ОСОБА_1 .
Судом витребувано копії матеріалів кримінального провадження №42018100000000533 (а.с.41-70 т.1), з яких вбачається 12.06.2018 було внесено до ЄДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 05.01.2017 щодо примушування невстановленою особою заявника до виконання цивільно-правових зобов'язань (ЖЕО 52606 від 31.07.2018).
Зі змісту цієї заяви вбачається, що ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами кримінального провадження №42015100000000400 за ч.1 ст.369 КК України виявив факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 та ч.4 ст.382 КК України, що полягало у спільній умисній діяльності організованої групи щодо вимоги передачі чужого майна, а саме житла за адресою: АДРЕСА_2 , що завдало шкоди у особливо великих розмірах, а також у невиконанні службовою особою у повній мірі рішення Європейського Суду з прав людини від 31.07.2014 за №36762/06.
При проведенні досудового розслідування було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.06.2019 про ознайомлення з матеріалами справи та повідомлено заявника письмово про можливість цього у приміщенні ВП №1 Оболонського УП ГУНП у м.Києві.
12.12.2019 кримінальне провадження закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м.Києва від 09.08.2023 цю постанову було скасовано.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає:
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що бездіяльність органів Національної поліції по багатьом справам призвела до заподіяння йому моральної шкоди. Суд позбавлений можливості виходити за межі пред'явлених у справі позовних вимог і піддавати правовій оцінці дії органів державної влади, які не знайшли свого відображення у позовній заяві. Підставами пред'явленого позову з огляду на зміст позову та документи, представлені суду на їх обґрунтування, є бездіяльність Оболонського УП ГУНП України в м.Києві щодо внесення до ЄДР інформації про кримінального провадження за його заявою від 11.06.2019, не розгляді клопотання від 26.06.2019 у кримінальному провадженні №42018100000000533, а також відсутності відповіді на звернення від 16.12.2021 і 17.12.2021.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №227/3052/19 від 25.03.2021 року.
Отже, кримінально-процесуальний закон передбачає і надає особі право оскаржити дії, рішення чи бездіяльність органу досудового розслідування до слідчого судді і про таке право заявнику було прокурором роз'яснено. Заявник скористався таким правом і звертався зі скаргою до слідчого судді.
Оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень чи допущеної бездіяльності органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
Реалізація такого механізму оскарження рішень чи бездіяльності слідчого, дізнавача та/або іншої уповноваженої особи у розумінні ст. 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.
Суд звертає увагу позивача, що не кожне вчинене правопорушення автоматично призводить до заподіяння моральної шкоди. І навіть, якщо суд за результатами розгляду скарги встановить неправомірність рішень органу досудового розслідування, то це ще не означає, що має місце заподіяння моральної шкоди, адже її наявність треба довести у кожному конкретному випадку.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних внаслідок саме невнесення відомостей до ЄДР і не розгляді звернення. Також не відомо, з яких саме міркувань виходив позивач, визначаючи такий розмір компенсації.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).
З огляду на викладене, суд вважає недоведеним завдання позивачу моральної шкоди саме тими діями і бездіяльністю, яка визначена ним у позові.
Крім того, позивач у позові посилається на те, що 16.12.2021 і 17.12.2021 звертався до Начальника Оболонського УП ГУНП у м.Києві з заявами щодо події, які мали місце 13.12.2021 у приміщенні управління, які направив на електронну адресу: r05_shtab@kyiv.npu.gov.ua.
Згідно листа Оболонського УП ГУНП у м.Києві у відповідь на ухвалу суду (а.с.1 т.2) повідомлено, що звернення ОСОБА_1 за зазначені дати у секторі документального забезпечення Оболонського УП ГУНП у м.Києві зареєстровані не були.
Доказів належності зазначеної адреси електронної пошти адресату - Оболонському УП ГУНП у м.Києві суду не представлено. Докази доставки цих листів також відсутні.
У відшкодуванні моральної шкоди в частині ненадання відповіді на звернення від 16.12.2021 і 17.12.2021 суд вважає правильним відмовити, оскільки суду не представлено достовірних доказів отримання Оболонським УП ГУНП України в м.Києві цих звернень позивача.
З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути залишені б задоволення.
Показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не впливають на висновки суду, що викладені вище, відображають активну громадянську позицію позивача, витрачені ним сили на відновлення справедливості, але не підтверджують підстави позову, зокрема завдання шкоди позивачу саме допущеною бездіяльністю Оболонського УП ГУНП України в м.Києві по тим фактам, які висвітлені позивачем у позовній заяві та змінах до неї.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів досудового розслідування - залишити без задоволення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Майбоженко