Справа №:755/15885/25
Провадження №: 2-н/755/336/25
про відмову у видачі судового наказу
"17" вересня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Марфіній Н.В. 20 серпня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року задоволено заявлений головуючим суддею Марфіною Н.В. самовідвід, вирішено відвести суддю Марфіну Н.В. від розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , та передано справу для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Хромовій О.О.
Водночас з матеріалів справи встановлено, що 25 серпня 2025 року (вхід. від 26 серпня 2025 року
№ 5007) до суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко П.В., надійшли письмові пояснення, у яких адвокат зазначила, що наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Боржник не визнає свій обов'язок перед стягувачем щодо стягнення аліментів на дитину, оскільки боржник добровільно створив додаткову картку до діючого рахунку, яким користується стягувач. Також не доведено факт проживання дитини разом зі стягувачем, наявні докази свідчать, що дитина фактично проживає разом з боржником в Польщі. Станом на дату звернення до суду стягувач тимчасово виїхала з дитиною до України перед початком навчального року з метою відвідування родичів. У сторін існує спільний банківський рахунок, яким вони користуються з метою фінансового забезпечення дитини. Відповідач вважає, що заявлені вимоги є необгрунтованими, оскільки відсутній юридичний факт, який є необхідною умовою для їх задоволення, а саме - спільне проживання дитини зі стягувачем. Відповідач фактично утримує дитину, забезпечує її житлом, одягом, навчанням та доглядом.
29 серпня 2025 року (вхід. від 01 вересня 2025 року № 51403) представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко П.В., також подала до суду заяву, у якій зазначила, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа № 758/13275/25 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У зв'язку із чим просила відмовити у відкритті провадження при розгляді справи
№ 755/15885/25.
03 вересня 2025 року (вхід. № 51799) до суду надійшло клопотання заявника ОСОБА_1 про долучення доказів, просила длучити до матеріалів справи довідку про фактичне місце проживання особи без реєстрації, наказ про зарахування до 1-го класу на 2025-2026 навчальний рік.
З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що 28 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту утримання дитини, визначення розміру аліментів. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Перевіривши заяву на дотриманя вимог статтей 160-164 Цивільного процесуального кодексу України та вивчивши матеріали справи судом встановлено таке.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження - це особливий вид цивільного процесу, спрямований на вирішення безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу.
Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року
№ 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Водночас, відповідно до пункту 8 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи заперечення боржника щодо факту наявності права у ОСОБА_1 на стягнення аліментів, наявності спору щодо розміру аліментів, з огляду на посилання на наявність окремого рахунку для здійснення витрат на утримання дитини, між сторонами існує спір про право, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
У даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу та письмових заперечень вбачається спір, що за правилами пункту 3 частини першої статті 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу, відповідно заявлений спір має бути вирішений у порядку позовного провадження, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 19, 160, 161, 163, 165, 166, 258, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова