Справа № 752/9287/24
Провадження №: 2/752/1237/25
18 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 та підсистему «Електронний суд» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПАТ «СК «ВУСО», Товариство) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 240704,81 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем, як страховиком, було укладено договір страхування наземного транспортну №20984091-02-16-01 від 09.08.2023, за умовами якого було застрахований транспортний засіб позивача - автомобіль Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 . Також, додатково між сторонами був укладений договір №20984091-Р добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» від 27.09.2023, за яким було застраховано вказаний автомобіль.
16.01.2024 за участі застрахованого транспортного засобу позивача відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої йому було завдано механічних пошкоджень. Після вказаної пригоди позивач за допомогою телефонного зв'язку усно повідомив відповідача про ДТП та надав пояснення від 18.01.2024 про те, що у день пригоди позивач здійснив зіткнення з воєнною технікою, рухаючись заднім ходом. Також, у момент ДТП поряд знаходилися військові об'єкти, фотографувати які було заборонено. У зв'язку із цим, того дня ОСОБА_1 від'їхав від місця зіткнення приблизно на 1 км та зателефонував відповідачу до колл-центру. Під час телефонної розмови з представником страхової компанії позивача було проінструктовано щодо подальших дій, будь-які вимоги щодо залишення транспортного засобу на місці події, а також про необхідність повідомлення про подію відповідних державних органів, були відсутні.
В подальшому, 17.01.2024 Товариством було складено акт огляду транспортного засобу та заява на виплату відшкодування, а у відповідності до отриманих позивачем від відповідача рахунків-фактури від 20.01.2024, які уважаються підставою для визначення розміру страхового відшкодування, вартість відновлювальних робіт була визначена у 138503,96 грн та 101201,85 грн. Проте, на адвокатський запит, здійснений представником ОСОБА_1 , від ПАТ «СК «ВУСО» надійшла відповідь про те, що страховиком було відмовлено у виплаті страхового відшкодування згідно листа від 26.01.2024, у якому зазначалося, що виплата не буде здійснена через неповідомлення страховика про ДТП безпосередньо з місця події у встановленому договором порядку. Також, було вказано, що позивач надав недостовірну інформацію щодо обставин настання страхового випадку. 18.03.2024 представником позивача на адресу відповідача було направлено другий адвокатський запит, де було викладено додаткові роз'яснення щодо причин неповідомлення про ДТП одразу з місця події, викладено прохання повторно розглянути заяву про виплату страхового відшкодування, а також додано нотаріально засвідчену заяву військовослужбовця, який підтвердив зіткнення із військовою технікою та заборони фотографування. Однак, у відповідь на цей запит позивач отримав від ПАТ «СК «ВУСО» листа від 17.04.2024, у якому страховик вже зазначив інші причини відмови у виплаті страхового відшкодування, вказавши про те, що свідчення щодо обставин події, надані ОСОБА_1 під час його телефонного дзвінка на гарячу лінію страховика відрізняються від свідчень, що надані ним у його письмовому поясненні та обставин, які були викладені у адвокатському запиті, а також відповідач вказав на неповідомлення позивача про виниклу пригоду до компетентних органів.
Вказану відмову відповідача ОСОБА_1 уважає неправомірною та такою, що суперечить положенням Закону України «Про страхування» та укладеному між сторонами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу. Зауважував, що передбачені законодавством та умовами договору підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть застосовуватися лише тоді, коли порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком. Тому, враховуючи обставини за яких настала ДТП, своєчасність повідомлення позивачем відповідача про страховий випадок та вчинення ОСОБА_1 усіх можливих дій для сприяння страховику надати оцінку виниклій події, як страхового випадку, а також беручи до уваги відсутність такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як повідомлення про випадок не з місця ДТП, відповідач на виконання вимог чинного законодавства та умов договору зобов'язаний був сплатити позивачеві страхове відшкодування. Оскільки, останній фактично відмовив позивачу у здійсненні такої виплати, ОСОБА_1 змушений був звертатися до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути з ПАТ «СК «ВУСО» на його користь страхове відшкодування у розмірі 240704,81 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 для розгляду цивільної справи №752/9287/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
У травні 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_3 , у якому остання заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що між сторонами було укладено два продукти страхування, а саме договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» №20984091-Р від 27.09.2023, а також договір добровільного страхування наземного транспорту №20984091-02-16-01 від 09.08.2023. Вказував, що телефонуючи в страхову компанію, ОСОБА_1 16.01.2024 повідомив відповідача про те, що він, керуючи застрахованим транспортним засобом в селі Нова долина Одеської області, близько 21 год 30 хв. їхав в полі та, виконуючи маневр розвороту заднім ходом, здійснив наїзд на невідомий об'єкт/перешкоду, що знаходилась в кущах. Унаслідок наїзду автомобіль отримав механічні пошкодження - розбите заднє вітрове скло та вм'ятину на стійці кузова праворуч. З місця пригоди ОСОБА_1 від'їхав приблизно на 2 км, мотивуючи це тим, що там було болото, а в наданих пізніше до страхової компанії письмових поясненнях останній підтвердив, що здійснив дзвінок до колл-центру Товариства після переміщення автомобіля в межах 1 км з місця безпосереднього зіткнення. Вказані відомості підтверджуються аудіотехнічним записом розмови, копію якого відповідач долучив до відзиву. Разом з тим, пізніше 18.01.2024 позивач подав письмові пояснення щодо обставини подій, які містили змінені первинно надані пояснення щодо механізму та обставин настання події, де вказав про зіткнення з воєнною технікою та про заборону фотографування місцевості та військових об'єктів, у зв'язку із чим прийняв рішення виїхати з лісосмуги та повідомити до колл-центру страховика. Після прийняття від страхувальника вказаної вище інформації, проведення огляду застрахованого транспортного засобу та прийнятої від позивача письмової заяви про виплату страхового відшкодування, ПАТ «СК «ВУСО» своїм листом від 26.01.2024 відмовило останньому у виплаті такого відшкодування.
Обґрунтовуючи законність свого рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №20984091-02-16-01 від 09.08.2023 ПАТ «СК «ВУСО» послалось на те, що Розділом 14 вказаного договору було чітко визначено дії страхувальника у разі настання страхового випадку, зокрема, за підпунктом 14.1 пункту 14 страхувальник зобов'язаний був до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку тощо), що сталась, не пізніше ніж через 2 години з моменту настання події, повідомити про це страховика за телефоном і виконувати його інструкції. При цьому, зміною обставин (картини) події визнавалось переміщення транспортного засобу, зміна його місця розташування, зникнення ТЗ з місця події, а також переміщення, зміна місця розташування предметів якими було пошкоджено ТЗ, знищення, псування слідів події. Окрім того, за умовами пункту 14.4 договору позивач, як страхувальник, у разі настання страхового випадку також був зобов'язаний при ДТП діяти відповідно до вимог пунктів 2.10, 2.11 Правил дорожнього руху України (повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції), а у подальшому вимагати від представників компетентних органів виконання необхідних дій: складення протоколу огляду місця події, опитування свідків, складення схеми ДТП та інше. Проте, вказані обов'язки за договором добровільного страхування ОСОБА_1 виконано не було, а тому відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, керуючись підпунктом 17.1.1 пункту 17 вказаного вище договору, яким було передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (водій ТЗ) не виконав дії, передбачені Розділом 14 договору при настанні події, що може бути кваліфікована, як страховий випадок.
Також, обґрунтовуючи законність свого рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» №20984091-Р від 27.09.2023, відповідач посилався на те, що підстави для відмови за цим договором також кореспондуються за умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №20984091-02-16-01 від 09.08.2023, зокрема у частині порядку повідомлення страховика про страховий випадок, а також обов'язку не залишати місце події та не змінювати її обставини. Водночас, відповідач звертав увагу на те, що за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» №20984091-Р від 27.09.2023 страховим випадком визнається пошкодження або знищення ТЗ під час неправомірних дій третіх осіб, а саме воєнних дій, військових заходів будь-якого роду, використання зброї військової техніки та знарядь війни (крій ядерної, біологічної, хімічної зброї, в тому числі тактичного призначення). При цьому, умовами цього договору на страхувальника покладений обов'язок доведення факту настання страхового випадку та розміру заподіяної шкоди, та для підтвердження яких страхувальник зобов'язаний був надати відповідачу документ, виданий уповноваженою службовою особою Національної поліції про обставини події та характер пошкоджень застрахованого транспортного засобу. Ба більше, відповідно до пункту 5.5 цього договору передбачалося, що страхове покриття не діє, якщо місце настання події, що має ознаки страхового випадку, знаходиться ближче ніж 150 км до тимчасово окупованих територій.
Окрім того, Товариство вказувало, що змінені пояснення позивача щодо обставин пошкодження транспортного засобу не підтверджені належними доказами, зокрема, на місце події попри умови укладених договорів страхування ОСОБА_1 не було викликано ані Національну поліцію України, ані Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, до компетенції якої входить участь у розслідування дорожньо-транспортних пригод, вчинених за участі водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Надана позивачем в матеріали справи копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 стосовно обставин ДТП та заборони фотографування військових об'єктів є неналежним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, він проходить службу у військовій частині з місцем дислокації на території, де мала місце заявлена пригода, а також ОСОБА_4 не замінює компетентний орган, який в силу вимог закону зобов'язаний здійснювати розслідування обставин та механізму настання ДТП. Відтак, на переконання відповідача, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують обставини заявленої події та факт її настання. Вказане, на думку відповідача, перешкоджає не лише страховику, але й позбавляє суд об'єктивної можливості встановити чи є заявлена подія страховим випадком і чи відбулась вона за наведених в позові обставин, з якою саме військовою технікою настала подія, чи перебувала вона в процесі руху під час зіткнення чи в нерухомому стані, який механізм настання події, кого було притягнуто до відповідальності за заподіяння шкоди тощо.
У червні 2024 року на адресу суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, подана представником ОСОБА_2 , у якій останній повністю заперечував проти доводів відповідача щодо законності наданої ним відмови у виплаті суми страхового відшкодування. Вказував, що згідно пункту 14.2 договору страхування, на який посилався позивач у своєму відзиві, передбачалося, що у випадку неможливості виконання вимог пункту 14.1 страхувальник зобов'язаний надати документальне підтвердження наявності поважних причин. Позивач надавав відповідачеві пояснення про обставини пригоди, де повідомляв про зіткнення саме з військовою технікою, а також надавав пояснення військовослужбовця щодо зіткнення із воєнною технікою - тобто обставинами, які змусили позивача якнайшвидше покинути місце ДТП і зателефонувати з іншого місця, але у рамках двох годин. На спростування сумнівів відповідача щодо тих обставин, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем позивач також долучив до своєї відповіді копії відповідних підтверджуючих доказів. Водночас зауважував, що позивач також являється військовослужбовцем та відповідно на нього покладений додатковий обов'язок щодо нерозголошення відомостей про місце розташування військової техніки. Саме по собі повідомлення не з місця ДТП жодним чином не вплинуло на умови розслідування обставин ДТП або на розмір відшкодування шкоди. Позивач не заперечує, що зіткнення відбулось з його вини, фото пошкоджень він зробив з місця повідомлення. Проте, сама відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є суто формальною, спрямованою на уникнення виконання своїх обов'язків, як страхової компанії. Дії позивача жодним чином не перешкоджали страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, адже позивач після залишення місця ДТП з поважних причин, усіма діями сприяв отриманню повної інформації про пригоду, виконував вказівки оператора за телефоном, прибув до страхової компанії та повідомив письмово усі обставини, надав автомобіль для огляду.
З приводу посилань представника відповідача щодо невиклику поліції на місце пригоди, то представник позивача у поданій відповіді акцентував увагу на тому, що за умовами укладених між сторонами договорів позивач був зобов'язаний викликати органи Національної поліції або звернутися до компетентних органів тільки на вимогу страховика. З долученого до відзиву аудіозапису телефонної розмови позивача із співробітником відповідача чітко убачається, що жодних вимог або навіть пропозицій, чи натяків на виклик поліції з боку представника Товариства не висловлювалося. Тому, позивачем поліція не викликалась, про що ним також було зазначено у графі 6 пояснень від 17.01.2024, а саме у графі щодо повідомлень про настання події в компетентні органи було вказано «не рекомендували».
Проти посилань відповідача про те, що згідно умов пункту 17.2.14.1 договору добровільного страхування не підлягають відшкодуванню збитки, завдані в результаті подій, які відбулися внаслідок або підчас воєнних дій, військових заходів будь-якого роду, використання зброї, військової техніки та знарядь війни, дій військових сили та/або спеціальних формувань тощо, то у даному випадку вказані умови договору не можуть бути застосовані до ДТП, оскільки військова техніка стояла у полі, а зіткнення із нею здійснив сам позивач. Отже, такі дії не є воєнними або військовими заходами і вони відбулися не в результаті використання зброї, військової техніки або знарядь війни. Тому, зіткнення із стоячою військовою технікою за своїм сенсом не підпадає під умови пункту 17.2.14.1 договору.
24.06.2024 до суду від ПАТ «СК «ВУСО» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, подані представником ОСОБА_3 , у яких остання також посилалась на те, що представником позивача у відповіді на відзив підмінюються поняття щодо тлумачення пункту 14.1.2.2 договорів, де нібито передбачено обов'язок страхувальника викликати органи Національної поліції або звернутися до компетентних органів виключно на вимогу страховика. Вказала, що пунктом 14.4 договору КАСКО передбачено, що у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний при ДТП діяти відповідно до пунктів 2.10, 2.11 Правил дорожнього руху України та вимагати від представників компетентних органів складання відповідних документів. Виконання водієм таких обов'язків, що визначені Правилами дорожнього руху України не залежить від вимоги (вказівки) страховика щодо їх дотримання.
У поданих запереченнях представник відповідача також акцентувала увагу на відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині з місцем дислокації (або у зоні виконання бойових дій) на території, де мала місце заявлена пригода. Посилання позивача про те, що збитки завдані не в результаті військових дій або дії військової техніки, а в результаті дій самого позивача, знову ж таки жодними доказами не підтверджуються, а встановити чи перебувала військова техніка в процесі руху чи нерухомому стані не убачається за можливе, що у свою чергу свідчить про перешкоджання страховику у кваліфікації події, як страхового випадку.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом установлено, що 09.08.2023 між ПАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №20984091-02-16-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем марки Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску.
За умовами пунктів 3.1, 3.2., 3.5 вказаного договору сторонами було визначено, що дійсна вартість застрахованого транспортного засобу складає 1050000 грн, страхова сума за договором неагрегатна - 1050000 грн. Строк дії договору становить до 09.08.2024 включно.
За умовами пункту 4.1 договору №20984091-02-16-01 від 09.08.2023 страховими випадками за договором є пошкодження, знищення, втрата транспортного засобу внаслідок настання: дорожньо-транспортної пригоди (за умови, що особа, винна в скоєнні ДТП, встановлена і ця особа - не водій, або ж за умови, що особа, винна в скоєнні ДТП, не встановлена, або цієї особи не існує, або це водій застрахованого ТЗ); неправомірних дій третіх осіб; випадкового пошкодження транспортного засобу; угону (викрадення) застрахованого транспортного засобу під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.
Згідно положення розділу 6 вказаного вище договору дорожньо-транспортною пригодою визнано ризик пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме події, що сталася в процесі руху застрахованого транспортного засобу, в результаті якого заподіяно йому збитки.
Окрім того, 27.09.2023 між сторонами був укладений договір №20984091-Р добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0», предметом якого виступили майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 року випуску. За умовами договору страховик зобов'язався відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу, прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених у Розділі 4 договору, як прийняті під страховий захист.
У пунктах 3.2, 3.6 визначено, що загальна страхова сума за договором неагрегатна та становить 1050000 грн, а датою завершення періоду страхування є 09.08.2024.
Положеннями пункту 4.1 вказаного договору сторони погодили, що страховими випадками є пошкодження, знищення транспортного засобу під час неправомірних дій третіх осіб, а саме воєнних дій, військових заходів будь-якого роду, використання зброї, військової техніки та знарядь війни (крім ядерної, біологічної, хімічної зброї, в тому числі тактичного призначення).
Умовами пункту 5.5 визначено території дії договору, а саме територію України, крім Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської областей та АР Крим. У будь-якому випадку страхове покриття не діє, якщо місце настання події, що має ознаки страхового випадку, знаходяться ближче ніж 150 км до тимчасово окупованих територій (якщо для таких територій станом на дату настання події, що має ознаки страхового випадку не визначена дата завершення тимчасової окупації) або до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (якщо для таких територій станом на дату настання події, що має ознаки страхового випадку не визначена дата припинення можливих бойових дій або дата завершення бойових дій). Перелік тимчасово окупованих територій визначається відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України станом на дату настання події, що має ознаки страхового.
Згідно з положенням Розділів 6 договорів №20984091-02-16-01 від 09.08.2023 та №20984091-Р від 27.09.2023 сторонами було визначено, що страховим випадком уважається подія, передбачена умовами договору, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу. Під поняттям зміни обставин (картини) події розуміється переміщення транспортного засобу, зміна місця його розташування, зникнення транспортного засобу з місці події, а також переміщення, зміна місця розташування предметів якими було пошкоджено транспортний засіб (які були пошкоджені транспортним засобом) знищення, псування слідів події тощо.
Як убачається із поданих сторонами заяв по суті спору, 16.01.2024 на контактний номер Call-центру відповідача звернувся позивач із повідомленням про те, що він, керуючи застрахованим транспортним засобом, у селі Нова Долина Одеської області близько 21 год. 30 хв. їхав в полі та виконуючи маневр розвороту заднім ходом здійснив наїзд на перешкоду, унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Вказане повідомлення до Call-центру страховика було здійснено позивачем після того, як він від'їхав з місця зіткнення щонайменше на 1 км.
Представником відповідача було зареєстровано дану подію за №2342241.
17.01.2024 спеціалістом ПАТ «СК «ВУСО» було складено акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату за присутності та підписом ОСОБА_1 . Під час огляду транспортного засобу зафіксовано ряд виявлених пошкоджень, з якими погодився позивач, засвідчивши акт своїм підписом без будь-яких зауважень, а також просив уважати складений акт (протокол) огляду ТЗ заявою на виплату страхового відшкодування.
Також, з матеріалів справи убачається, що 17.01.2024 позивачем на ім'я відповідача було надано письмові пояснення щодо обставин ДТП, де ОСОБА_1 вказав, що виїжджаючи з бойового завдання з лісосмуги, рухаючись заднім ходом, щоб здійснити маневр розвороту з приблизною швидкістю 10-15 км/год здійснив зіткнення з воєнною технікою. Пояснив, що так як заборонено фотографувати місцевість та військові об'єкти ним було прийнято рішення виїхати з лісосмуги та повідомити до Call-центру відповідача на відстані приблизно до 1 км. Фото з місця події «повідомлення» зробив, а рекомендацій виклику поліції не було.
Відповідно до виготовленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення відповідача рахунку-фактури №АОСЧ0000066 від 20.01.2024 вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу складає 101201,85 грн.
Згідно рахунку-фактури №АДСЧ0000163 від 20.01.2024, складеної ТОВ «Автоград Одеса» вартість підбору кольору становить 990 грн, а вартість необхідних для ремонту і заміни запчастин з ПДВ - 138503,96 грн.
Листом ПАТ «СК «ВУСО» від 26.01.2024 за вих.№381/2024/вих./2342241 позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування по вказаній вище події, яка відбулася 16.01.2024. В обґрунтування свого рішення відповідач послався на положення пунктів 14.1.2.1, 14.4 договору добровільного страхування наземного транспорту №20984091-02-16-01 від 09.08.2023. А саме, вказав, що ОСОБА_1 не повідомив страховика безпосередньо з місця події у встановленому договором порядку, що зробило неможливим встановлення дійсних причин пошкодження застрахованого транспортного засобу та порушено ПДР. Також зазначено про надання страхувальником недостовірної інформації щодо обставин настання страхового випадку.
В матеріали справи позивачем надана копія адвокатського запиту від 18.03.2024 за №18/03/24, який було направлено його представником ОСОБА_2 на адресу відповідача. Зі змісту вказаного адвокатського запиту вбачається, що представник посилався на укладений між сторонами договір №20984091-Р добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» від 27.09.2023, та зазначав страховику про поважність причин невиконання страхувальником вимог пункту 14.1 договору, оскільки на місці події той не мав права фотографувати місце ДТП разом із воєнною технікою та іншими воєнними об'єктами. На підтвердження вказаних обставин представник ОСОБА_1 долучив до запиту нотаріально посвідчену заяву військовослужбовця ОСОБА_4 від 06.03.2024 та просив повторно розглянути заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування згідно договору №20984091-Р від 27.09.2023.
Згідно наданої суду копії заяви ОСОБА_4 від 06.03.2024, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., останній повідомив, що 16.01.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 із воєнною технікою (дані про яку розголосу не підлягають). Робити фото- та/або відеозйомку з місця події йому було заборонено в силу дії законодавчих обмежень та державної таємниці, а також, з точки зору безпеки життя військових, які виконують бойові завдання. Щодо обставин ДТП повідомив, що ОСОБА_1 рухався заднім ходом у лісосмузі та через нестабільність дорожнього покриття (грязі у полі) здійснив зіткнення із воєнною технікою, фот- та/або відеозйомку обставин ДТП йому робити було заборонено. Оскільки самостійно він не міг виїхати, військовими, які були на місці події, було надано допомогу та ОСОБА_1 зміг далі рухатися самостійно. Після ДТП ОСОБА_1 покинув місце події на своїй машині, від'їхав на безпечну відстань, оскільки перебувати у місці дислокації військових об'єктів заборонено та не є безпечним для життя.
У відповідь на вказаний вище адвокатський запит представника позивача ПАТ «СК «ВУСО» своїм листом від 17.04.2024 за №1763/2024/вих/ТС/2342241 повідомило про правомірність своєї відмови у виплаті ОСОБА_1 суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №20984091-02-16-01 від 09.08.2023.
За змістом указаної відповіді убачається, що товариство повторно розглянуло матеріали справи та повідомило, що під час звернення позивача на гарячу лінію останній повідомив, що зіткнення застрахованого транспортного засобу відбулось з невідомим предметом (зі слів ОСОБА_1 це був, можливо, камінь, стовп, штир чи гвіздок). Оскільки у представників страховика дані обставини викликали сумніви, у ОСОБА_1 було взято письмові пояснення про обставини події, згідно яких та згідно відомостей адвокатського запиту зіткнення автомобіля Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , відбулося з військовою технікою. При цьому, свідчення щодо обставин події, надані ОСОБА_1 під час його телефонного дзвінка на гарячу лінію страховика, відрізняються від свідчень, що надані ним у його письмовому пояснення та обставин, що описані адвокатом у адвокатському запиті.
У наданій відповідачем письмовій вказано, що позивачеві було відмовлено у виплаті страхового відшкодування згідно розділу 17 договору, а саме у зв'язку із невиконанням страхувальником умов пункту 14 договору пункту та неповідомленням про виниклу пригоду у компетентні органи. Також, акцентовано увагу на тому, що за умовами укладеного договору від 09.08.2023 не підлягають відшкодуванню збитки, завдані в результаті подій, які відбулися внаслідок або під час воєнних дій, військових заходів будь-якого роду, використання зброї, військової техніки чи знарядь війни.
Водночас, у відповідь на посилання представника ОСОБА_1 щодо запезпечення транспортного засобу за договором №20984091-Р 27.09.2023 Товариство вказало, що за умовами цього договору подія, яка мала місце 16.01.2024 не може бути визнана страховою, так як сталася за межами території дії страхового покриття.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що вказана відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною та зазначав, що передбачені умовами договору страхування підстави для відмови у виплаті можуть застосовуватися лише тоді, коли порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком. Також, не погоджувався з наведеними відповідачем підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування та зазначав, що з аналізу норм чинного законодавства та умов договору взагалі відсутня така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, як повідомлення про страховий випадок не з місця ДТП. Окрім того, на переконання позивача, він вжив усі необхідні дії задля повідомлення страховика про подію, а саме після того, як від'їхав з місця зіткнення зателефонував не пізніше визначеного договором строку, а також надав усі наявні відомості щодо обставин події. Проте, відповідач проігнорував наведені ОСОБА_1 обставини щодо поважності причин неможливості повідомлення про випадок з місця пошкодження застрахованого транспортного засобу з військовою технікою та посилання щодо заборони фотографування місця ДТП.
Водночас, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на помилковість тверджень відповідача про надання ним недостовірної інформації що обставин ДТП, адже всю інформацію про обставини події позивач надав самостійно, зокрема, шляхом надання письмових пояснень. Звернув увагу, що його повідомлення залишене через Call-центр страхової компанії про зіткнення «з невідомим предметом» було вимушеним через обставини самої події, а саме розміщення воєнної техніки, що є державною таємницею. Вказане повідомлення по телефону щодо зіткнення із невідомим предметом не є недостовірною інформацією, адже надані за допомогою телефонного зв'язку свідчення позивача були уточнені у наданих ним письмових поясненнях і нічим не відрізняються. Необґрунтованими також назвав посилання відповідача у наданій ним відповіді щодо завдання шкоди за межами території дії страхового покриття.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частинами першою, третьої статті 16 Закону України «Про страхування», а також статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до статтею 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановлені статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
При цьому, у відповідності до частини другої статті 26 Закону України «Про страхування» та частини другої статті 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Отже, страховик та страхувальник, як сторони договору страхування, за взаємною згодою можуть самостійно визначати предмет договору страхування, права та обов'язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо.
Пунктом 19.2 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №20984091-02-16-01 від 09.08.2023, а також договору №20984091-Р добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0» від 27.09.2023 підтверджено, що страхувальник - ОСОБА_1 ознайомлений та згоден з умовами цих договорів.
Відповідно до вимог пунктів 12.5, 12.11 договору №20984091-02-16-01 від 09.08.2023 страхувальник зобов'язаний був повідомити страховика про настання страхового випадку в порядку та строк, передбачений умовами договору, не залишати місце події до приїзду представника страховика, якщо останнім було повідомлено про виїзд аварійного комісара на місце події. Виконувати обов'язки, передбачені договором, правилами, чинним законодавством у частині, пов'язаній з дією договору.
Згідно положень підпунктів 14.1.2-14.1.2.3 пункту 14 вказаного договору було визначено, що у разі настання страхового випадку страхувальник/ особа, допущена до керування транспортного засобу, зобов'язаний: до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку тощо), що сталася не пізніше ніж через 2 години з моменту настання події, повідомити про це страховика за телефоном 0800503773 і виконувати його інструкції; на вимогу страховика викликати Національну поліцію (або звернутися до компетентних органів), викликати швидку медичну допомогу; не залишати місце події та не змінювати обставини події, якщо страховиком на місце події бува направлений аварійний комісар або викликана Національна поліція, до моменту закінчення оформлення необхідних документів.
У випадку, якщо виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник зобов'язаний надати документальне підтвердження наявності поважності причин (пункт 14.2).
Відповідно до вимог пункту 14.4 вказаного договору також визначено, що страхувальник зобов'язаний при ДТП діяти відповідно до пункту 2.10, пункту 2.11 Правил дорожнього руху, а також вимагати від представників компетентних органів виконання необхідних дій: складання протоколу огляду місця події, опитування свідків, складання схеми ДТП і інше.
Сторони у пунктах 14.6 та 14.9 даного договору передбачили, що для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику повний комплект документів, зазначених в договорі і пред'явити документ, що засвідчує його особу. Обов'язок доведення факту настання страхового випадку та розміру заподіяної шкоди покладається на страхувальника (вигодонабувача).
Розділом 15 Договору сторонами було визначено перелік документів, що підтверджують факт настання страхового випадку.
Відповідно до вимог підпунктів 15.1.5, 15.1.7 пункту 15 договору для підтвердження факту настання страхового випадку і визначення розміру заподіяних збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику наступні документи: фотографії пошкодженого транспортного засобу, зроблені з усіх боків пошкодженого транспортного засобу і місця події (за можливості); при настанні страхового випадку «дорожньо-транспортна пригода» - копію посвідчення водія особи, що керувала транспортним засобом, а також протокол про адміністративне правопорушення (якщо страховик рекомендував виклик Національної поліції) або у випадках, передбачених законодавством та за відсутності заперечень страховика - «європротокол».
У відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (водій ТЗ) не виконав (виконав не в повному обсязі) дії, передбачені Розділом 14 Договору при настанні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 17.2 Договору визначено випадки, які не є страховими. Так, згідно з пунктом 17.2.15 не є страховими збитки, які виникли внаслідок подій, що не передбачені Договором, як страхові ризики або настання яких не підтверджено документами, передбаченими Договором.
Тобто, сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов'язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 травня 2022 року у справі №643/11629/19 та від 11 квітня 2022 року у справі №752/3512/19.
Разом з тим, договір, укладений між сторонами, не містить положень про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування можлива лише в тому разі, якщо таке порушення страхувальником положень договору перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.
Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із положеннями частини шостої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010, від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі №554/5323/14 та від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц.
Положеннями договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №20984091-02-16-01 від 09.08.2023, а саме пунктами 12.5 та підпункту 14.1.2 пункту 14 чітко передбачений обов'язок страхувальника у разі настання страхового випадку до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку тощо), що сталася не пізніше ніж через 2 години з моменту настання події, повідомити про це страховика за телефоном 0800503773 і виконувати його інструкції, а також не залишати місце події до приїзду представника страховика, якщо останнім було повідомлено про виїзд аварійного комісара на місце події.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 16.01.2024 ОСОБА_1 засобом телефонного зв'язку повідомив страховика - ПАТ «СК «ВУСО» про виниклу дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого транспортного засобу Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , яка трапилася у полі в селі Нова Долина Одеської області, що підтверджується наданими сторонами заявами по суті спору, а також аудіозаписом такого дзвінка, що досліджений судом. Таке повідомлення позивач здійснив після залишення місця зіткнення та отримання пошкоджень забезпеченим транспортним засобом, тобто після зміни обставин (картини) самої події.
При цьому, згідно пункту 14.4 договору страхувальник зобов'язаний був при ДТП діяти відповідно до пунктів 2.10, 2.11 Правил дорожнього руху, а також вимагати від представників компетентних органів виконання необхідних дій: складання протоколу огляду місця події, опитування свідків, складання схеми ДТП і інше.
Як визначено підпунктом «д» пункту 2.10. Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Відтак, виконання водієм обов'язків визначених правилами дорожнього руху не залежить від вимоги (вказівки) страховика щодо їх дотримання.
Проте, вказані вище обов'язки позивач, як страхувальник, не виконав.
Згідно відповіді Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції України в Одеській області від 20.05.2024 за №3/42/аз, що була надана на адвокатський запит представника відповідача щодо надходження у період з 16.01.2024 по 17.01.2024 повідомлення про скоєне ДТП поблизу села Нова Долина Одеської області за участю автомобіля Mitsubishi ASX, д.н.з. НОМЕР_1 , Управління повідомило про відсутність надходження таких звернень у вказаний період.
Підпунктом 17.1.1 пункту 17 договору страхування передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (водій ТЗ) не виконав (виконав не в повному обсязі) дії передбачені розділом 14 договору при настанні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок.
Верховний Суд задовольняючи касаційну скаргу страхової компанії, серед іншого, у своїй постанові від 01 березня 2023 року у справі №592/13856/21 (провадження №61-7573св22) зазначив: «…Також у вказаному договорі сторони погодили про необхідність ознайомити осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом у встановленому законом порядку, з умовами договору та правил (підпункт 24.2.9); повідомити страховика про настання страхового випадку/події, що може бути визнана страховим випадком, у строк та у формі, що передбачена розділом 25 договору, та виконати всі дії, передбачені розділом 25 договору (підпункт 24.2.17), а саме: протягом 1 (однієї) години з моменту настання події, повідомити про настання події компетентні органи, страховика або його представника за номерами телефону НОМЕР_4 (цілодобово), а також викликати представників відповідних компетентних органів для фіксації факту настання події; при ДТП діяти відповідно до підпунктів 2.10, 2.11 ПДР…(т. 1 а. с. 6). Тобто у цьому випадку сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов'язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах. …Водночас вказаний договір сторін не містить положень про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування можлива лише в тому разі, якщо таке порушення страхувальником положень договору перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.»
Таким чином, оскільки позивач не виконав своїх обов'язків, визначених підпунктом 14.1.2 пункту 14.1 та пунктом 14.4 договору щодо виклику Національної поліції та не дотримано вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для застосування положень підпункту 17.1.1 пункту 17.1 договору про відмову у виплаті страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні страхової виплати узгоджуються з положеннями частини другої статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування».
Що стосується посилань позивача про поважність причин невиконання ним вимог пункту 14.1 договору через те, що подія відбулася унаслідок зіткнення застрахованого транспортного засобу із воєнною технікою і відповідно неможливості фотографування місця події та повідомлення представника страховика з місця події, то вказане не звільняло позивача від обов'язку викликати поліцію по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка з його слів, трапилася саме за участі військової техніки.
Суд зауважує, що зіткнення транспортного засобу цивільної особи з військовою технікою не виключає можливості її пошкодження та завдання збитків її власнику, тобто державі. Відповідно, у такому випадку саме органи Національної поліції України мали повноваження зафіксувати обставини дорожньо-транспортної пригоди, до участі у розслідуванні якої також могла бути залучена Військова служба правопорядку у Збройних Силах України.
Окрім того, наявна в матеріалах справи копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 , яка була надана відповідачу для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування і проведення розслідування страхового випадку, не дає можливості переконливо установити обставини, які свідчили б про настання страхового випадку, передбаченого укладеним між сторонами договором добровільного страхування. Не підтверджує також факту перебування вказаної особи на військовій службі та його дислокації, як військовослужбовця, та дислокації військової техніки у місці зіткнення.
Неспроможними також є посилання позивача щодо ненадання представником страховика вказівки виклику поліції для фіксування обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, по-перше, звернення ОСОБА_1 до Call-центру відповідача відбулося вже після залишення ним місця зіткнення, тобто після зміни обставин пригоди,а по-друге, ненадання такої вказівки не виключало обов'язку страховика на виконання пункту 14.4 договору та вимог пункту 2.10 ПДР України повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції.
Надані позивачем копії військових квитків, як позивача, так і ОСОБА_4 судом не приймаються, оскільки були надані судом з порушенням строку для їх подання та в цілому у своїй сукупності не підтверджують обставин настання події, яка могла бути визнана відповідачем як страховий випадок.
З приводу викладених у позовній заяві обставин ОСОБА_1 щодо необґрунтованості посилань відповідача на завдання шкоди за межами території дії страхового покриття, що у свою чергу взагалі не передбачається договором добровільного страхування наземного транспорту №20984091-02-16-01 від 09.08.2023, то суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18.03.2024, який містив виклад прохання останнього про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування саме згідно договору №20984091-P добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «КАСКО Patriot 2.0», відповідач своїм листом від 17.04.2024 повідомив останнього про правомірність своєї відмови у виплаті страхового відшкодування за договором №20984091-02-16-01 від 09.08.2023.
Посилання відповідача про настання події поза межами території дії страхового покриття були викладені у вказаному вище листі саме у контексті надання відповіді на прохання позивача виплати страхове відшкодування за договором №20984091-P від 27.09.2023, дія якого у даному випадку взагалі не застосовувалася.
А саме, згаданим договором страховим випадком сторони передбачили пошкодження або знищення транспортного засобу виключно під час неправомірних дій третіх осіб, а саме воєнних дій, військових заходів будь-якого роду, використання зброї, військової техніки та знарядь війни (крім ядерної, біологічної, хімічної зброї, в тому числі тактичного призначення). У пункті 17.2.13.1 договору від 27.09.2023 його сторони передбачили, що не є страховими збитки, які виникли під час подій, що не передбачені договором як страхові ризики, а саме: дорожньо-транспортна пригода - ризик пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, а саме події, що сталася в процесі руху транспортного засобу, в результаті якої заподіяні збитки застрахованому транспортному засобу.
Саме у зазначеному договорі сторони визначили страхове покриття (територію дії договору).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Як роз'яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого ОСОБА_1 позову до ПАТ «СК «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування.
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідно розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18.09.2025.
Суддя А.О. Митрофанова