Справа № 366/2976/25
Провадження №1-кс/366/591/25
17.09.2025 с-ще Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному проваджені № 12025111190000067, внесеному в ЄРДР 10.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
І. Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання
Прокурор звернувся в суд з клопотанням, у якому просив накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, вилучене 10.09.2025 на території 300 кварталу Куповатського ПНВД ДУ «ЧРЕБЗ», а саме на:
річкову рибу виду плоскирка (202 шт.), карась сріблястий (51 шт.), судак (31 шт.), чехонь (22 шт.), синець (91 шт.), окунь (5 шт.), сом (1 шт.), краснопірка (28 шт.), плотва (1 шт.), лящ (37 шт.), білизна (6 шт.);
17 зяберних сіток;
рибальський човен ЯКЕ-0376 з підвісним двигуном SUZUKI DF-40 № 781168;
додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 9 від 03.09.2025;
GPS-трекер TELTONIKA FMB 204.
Клопотання мотивоване тим, що 10.09.2025 до чергової частини ВП № 3 Вишгородського РУП надійшло повідомлення від працівників Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника про те, що поблизу півострова Домантов Дніпровського водосховища на території Куповатського ПНВД ЧРЕБЗ зони відчуження виявлено човен з трьома особами, які здійснювали незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову, а саме сітками.
Виїздом на місце події встановлено, що незаконний вилов риби здійснювався працівниками ТОВ «Рибний мир» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на території 300-го кварталу Куповатського ПНДВ ДУ «ЧРЕБЗ». Під час огляду місця події виявлено рибу у вищезазначеній кількості та видах.
В ході огляду місця події окрім риби вилучено рибальський човен з підвісним двигуном, додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів та GPS-трекер.
Прокурор стверджує, що вилучені речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами мають вагоме значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Незастосування до нього арешту може призвести до ризиків його відчуження, знищення, приховування, перетворення або зміни.
ІІ. Позиції сторін
Прокурор групи прокурорів ОСОБА_3 підтримала клопотання прокурора ОСОБА_4 з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Користувач тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Судом з урахуванням встановлених КПК строків розгляду поданого клопотання та наслідків його невчасного розгляду здійснювався виклик ОСОБА_5 у судове засідання шляхом здійснення телефонних дзвінків на зазначений у матеріалах справи номер мобільного телефону, однак на неодноразові дзвінки він не відповідав.
Враховуючи викладене, неявка користувача майна не є перешкодою для розгляду клопотання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України.
ІІІ. Оцінка слідчого судді
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до такого.
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання подане прокурором з метою збереження речових доказів.
За ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
З огляду на вивчені та дослідженні долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, що надані прокурором, слідчим суддею встановлено таке.
СВ ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111190000067, внесеному в ЄРДР 10.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та за наведених вище обставин.
10.09.2025 о 05 год. 14 хв. до ЧЧ ВП № 3 Вишгородського РУП через лінію «102» Національної поліції України надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що в районі Чорнобильського заповідника поблизу острова Домантов на водоймі виявлено човен з трьома особами та сітками з рибою.
10.09.2025, в період часу з 07 год. 45 хв. по 15 год. 57 хв. слідчий ОСОБА_9 провів огляд 300 кварталу ПНДВ ДУ «ЧЧРЕБЗ», в ході якого виявив і вилучив річкову рибу виду плоскирка (202 шт.), карась сріблястий (51 шт.), судак (31 шт.), чехонь (22 шт.), синець (91 шт.), окунь (5 шт.), сом (1 шт.), краснопірка (28 шт.), плотва (1 шт.), лящ (37 шт.), білизна (6 шт.); 17 зяберних сіток; рибальський човен ЯКЕ-0376 з підвісним двигуном SUZUKI DF-40 № 781168; додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 9 від 03.09.2025; GPS-трекер TELTONIKA FMB 204.
Крім цього, на місці події виявлено трьох громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до карти-схеми природних науково-дослідних відділень ЧРЕБЗ, зазначені громадяни з сітками, рибою, човном та трекером виявлені в межах зони відчуження.
З огляду на встановлені обставини, слідчих суддя приходить до таких висновків.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ч. 1 ст. 249 КК України, диспозиція якої передбачає відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», під знаряддями злочину в таких справах треба розуміти предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися їх власником чи співучасниками злочину для незаконного полювання, рибальства, порубки дерев тощо, а також для полегшення вчинення зазначених дій: рушниці, вибухівка, рибальські сіті, транспортні засоби (останні можуть бути визнані знаряддям злочину не тільки тоді, коли вони використовувалися безпосередньо в процесі полювання чи рибальства, а й коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим чи надто складним).
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність прокурором тієї обставини, що тимчасово вилучена риба є предметом кримінального правопорушення, а вилучені сітки, човен і трекер знаряддями вчинення такого кримінального правопорушення, без наявності яких імовірно вчинити кримінальне правопорушення за обставин, викладених у клопотанні було б неможливо. Тому, вилучене майно є речовими доказами.
Щодо способу накладення арешту на майно, яке є речовим доказом, слідчий суддя приходить до такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначається, що арешт є заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Завдання такого заходу забезпечення кримінального провадження є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Тому, у кожному конкретному випадку спосіб накладення арешту на майно визначається пропорційно задля досягнення завдання такого арешту, а саме для запобігання настання зазначених ризиків.
Вжите в абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України законодавцем формулювання «запобігання можливості» свідчить про те, що під час вирішення питання про існування/не існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна застосовується стандарт «достатніх підстав».
Наведений стандарт в контексті доведення існування згаданих ризиків не вимагає від сторони, яка заявляє про існування таких ризиків надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Разом з цим, при визначенні способу арешту слід враховувати його наслідки для власника (володільця, розпорядника майна), які мають бути пропорційними завданням кримінального провадження.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виконання такого завдання кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кореспондується з обов'язком сторони обвинувачення довести обставини, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України (ч. 1 ст. 92 КПК України), яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України)
Доведення такої обставини як настання події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України) можливе шляхом збирання доказів та вжиття заходів, щоб такі зберігались в розпорядженні сторони обвинувачення у спосіб, визначений КПК України, зокрема, шляхом накладення арешту на речові докази.
При вирішенні цього питання слідчий суддя також враховує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:
1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;
2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;
3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04)
Також слідчий суддя враховує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відтак, арешт майна не позбавляє особи права власності, а лише встановлює певні тимчасові обмеження, які є необхідними для виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи те, що тимчасово вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, воно підпадає під ознаки знаряддя та предмета імовірно вчиненого злочину, на них слід накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.
Накладення арешту таким способом забезпечить уникнення ризиків приховування, знищення чи перетворення та відчуження речових доказів.
Саме такий вид арешту тимчасово вилученого майна на переконання слідчого судді є необхідним для виконання завдань КПК України, зокрема він унеможливить приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження речових доказів у кримінальному провадженні, при цьому такий арешт буде спів розмірним завданням кримінального провадження та не спричинить надмірних та невиправданих негативних наслідків для громадян.
Керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 167, 170-172, 173, 174, 369, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 10.09.2025 на території 300 кварталу Куповатського ПНВД ДУ «ЧРЕБЗ», а саме на:
річкову рибу виду плоскирка (202 шт.), карась сріблястий (51 шт.), судак (31 шт.), чехонь (22 шт.), синець (91 шт.), окунь (5 шт.), сом (1 шт.), краснопірка (28 шт.), плотва (1 шт.), лящ (37 шт.), білизна (6 шт.);
17 зяберних сіток;
рибальський човен ЯКЕ-0376 з підвісним двигуном SUZUKI DF-40 № 781168;
додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 9 від 03.09.2025;
GPS-трекер TELTONIKA FMB 204
Перелічене майно залишити у розпорядженні органу досудового розслідування.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Копію цієї ухвали передати для виконання уповноваженому на це органу, вручити прокурору та надати іншим заінтересованим особам.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1