Справа № 939/3338/24
Іменем України
17 вересня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",
захисника - адвоката ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження № 12024111120000181 від 29 вересня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Барановичі, Республіка Білорусь, громадянки України, яка проживає по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
29 вересня 2024 року, приблизно, о 13-й годині 30 хвилин, між обвинуваченою ОСОБА_4 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_7 , які розлучені однак спільно проживали та вели спільний побут, на кухні в будинку за місцем їх спільного проживання по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин відбувався конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 . Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті, обвинувачена ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 , застосовуючи фізичну силу завдала ОСОБА_7 11 ударів в область голови, верхніх та нижніх кінцівок, чим спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден лобу справа, задньої поверхні правого ліктя, задньої поверхні лівого ліктя, передньої поверхні середньої третини правої гомілки, передньої поверхні лівого коліна, зовнішньої поверхні верхньої і середньої третин лівої гомілки, множинних синців передньої поверхні середньої третини лівого стегна, передньої поверхні середньої третини правої гомілки. Відразу після цього обвинувачена ОСОБА_4 виштовхала ОСОБА_7 до спальної кімнати, а сама пішла до кухні, де взяла кухонний ніж, з яким повернулась до кімнати, у якій перебував ОСОБА_7 .
Використовуючи вказаний ніж, обвинувачена ОСОБА_4 умисно і цілеспрямовано нанесла ним 4 удари в область грудної клітки та 1 удар в область тильної поверхні лівої кисті у основи 2 пальця ОСОБА_7 , чим спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран: 1) рани на передній поверхні грудної клітки в підключичній ділянці зліва, довжиною 1,8 см, має рановий канал з напрямком спереду назад, зверху вниз і зліва направо, який проникає через ушкодження плеври в ділянці 1 міжребір'я в ліву грудну порожнину з подальшим ушкодженням передньої поверхні долі лівої легені, а також в ділянці серцевої сорочки і передсердя справа; 2) рани передньої поверхні грудної клітки, яка розташована між зоною ключиці і лівим соском, довжиною 1,7 см з рановим каналом, який має напрямок спереду назад, зліва направо і зверху вниз, проникає через ушкодження плеври в 2 міжребір'ї в ліву грудну порожнину з подальшими двома ушкодженнями передньої поверхні середньої частини лівої легені, а також серцевої сорочки і передсердя зліва; 3) рани задньої поверхні грудної клітки в ділянці надпліччя зліва, довжиною 1,4 см, сліпого характеру, яка закінчується в м'язах грудної клітки, має рановий канал довжиною 3,2 см і напрямок ззаду наперед, зверху до низу і зліва направо; 4) рани в області задньої поверхні грудної клітки в ділянці надпліччя зліва, довжиною 1,9 см, рановий канал якої має напрямок ззазу наперед, зверху до низу і зліва на право, проникає через ушкодження плеври в 2 міжребір'ї по лопатковій лінії в грудну порожнину зліва, з подальшим ушкодженням задньої поверхні верхньої долі лівої легені; 5) рани поверхневого характеру тильної поверхні лівої кисті у основи 2 пальця.
Три колото-різані рани грудної клітки, які проникають в грудну порожнину з ушкодженням внутрішніх органів (легені і серця), явищами гемоторакса мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Колото-різана рана грудної клітки сліпого характеру має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Різана рана лівої кисті, множинні садна і множинні синці, які утворились незадовго до настання смерті мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок колото-різаних ран грудної клітки зліва, три з яких проникають в грудну порожнину з ушкодженням лівої легені і обох передсердій серця, що супроводжувалися масивною (внутрішньою і зовнішньою) крововтратою і шоком. Колото різані рани грудної клітки проникаючого характеру, з ушкодженням внутрішніх органів знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111120000181 від 29 вересня 2024 року, за ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 листопада 2024 року.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 26 листопада 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 грудня 2024 року.
За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 26 грудня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 лютого 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 лютого 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 квітня 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 червня 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 25 червня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 серпня 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 жовтня 2025 року
10 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання від прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської областіОСОБА_3 про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюна два місяці. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її судом винуватою, обвинувачена ОСОБА_8 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене. Також обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи не під вартою, може незаконно впливати на потерпілого та свідків шляхом вмовляння, підбурювання, залякування з метою надання суду неправдивих показів, оскільки вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаному із застосуванням насильства, що може свідчити про схильність обвинуваченої до вчинення дій насильницького характеру, зокрема, і до інших учасників кримінального провадження, які з метою уникнення її від відповідальності, під тиском ОСОБА_4 можуть змінити показання. Тому, на думку прокурора, враховуючи репутацію обвинуваченої, яка за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, зловживає алкогольними напоями, менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти уникнення зазначених ризиків і покладених на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження обвинуваченій ОСОБА_4 такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської областіОСОБА_3 клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюна два місяці підтримав і викладене підтвердив.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора і просив застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 також просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів".
Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі Lavents v. Latvia" п. 70).
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, зловживає алкогольними напоями, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, і застосування більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 та попередити зазначені ризики, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити і продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченій ОСОБА_4 розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть потерпілого.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 16 листопада 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.
Головуючий - суддяОСОБА_9