Справа №293/1029/25
Провадження №1-кп/293/197/2025
18 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025060610000444 від 27.07.2025року по обвинуваченню ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Черняхів Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, військовозобов'язаного,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
26.07.2025 близько 22 години 40 хвилин, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , між раніше знайомими ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт.
У ході вказаного конфлікту у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 , в цей же день, час та місці, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та їх наслідків, бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс один удар кухонним ножем в ділянку черевної порожнини ОСОБА_4 після чого останній впав на асфальтоване покриття дороги.
У результаті нанесеного удару ножем ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини зліва із наявною раною по середньо-ключичній лінії в межах середньої частини черевної стінки, раньовий канал якої направлений знизу вверх, проникає в черевну порожнину з дефектом паріетальної очеревини та наскрізним пораненням шлунку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У ході судового розгляду справи ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, що 26.07.2025 близько 23 год. перебуваючи поблизу свого домоволодіння по АДРЕСА_1 під час конфлікту із ОСОБА_4 , раптово наніс йому один удар кухонним ножем в ділянку живота.
Допитаний по справі потерпілий ОСОБА_4 надав аналогічні по суті показання, зазначивши, що 26.07.2025 близько 23 год. під час конфлікту із ОСОБА_5 він не бачив у його руках ножа, тому не очікував, як ОСОБА_5 наніс йому один удар ножем у живіт, від якого він втратив свідомість.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, доведена.
З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_5 є суб'єктом цього злочину.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 , як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_5 є молодою особою, не одружений, офіційно не працює, не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, враховано позицію потерпілого та прокурора щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_5 у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого, виду основного покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.
Проте, враховуючи встановлені обставини кримінальних правопорушень, суд вважає, що щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого тяжкого злочину, тобто суд вважає неможливим застосування ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Крім того, в строк відбування покарання необхідно зарахувати термін попереднього ув'язнення ОСОБА_5 - з 27.07.2025 (день затримання в порядку ст. 208 КПК України) до 29.07.2025 (день застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту), у відповідності до ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Арешт на майно необхідно скасувати. Цивільний позов не заявлено.
Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
В межах даного кримінального провадження, ОСОБА_5 затриманий слідчим 27.07.2025 в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 29.07.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 24.09.2025.
Прокурор, згідно поданого 15.09.2025 клопотання просила продовжити застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів. Обвинувачений та його захисник просили змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби, оскільки ОСОБА_5 необхідно працювати. Потерпілий погодився із думкою обвинуваченого.
Прокурором не надано жодних доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_5 ухилявся або не виконував, за період застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обов'язків покладених на нього судом, тому суд вважає, що на даний час ризики вказані прокурором зменшились.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому, який обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_5 судом призначається покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про продовження існування ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, - переховування від відбування покарання, тому вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, до набрання вироком законної сили, але не довше ніж 60 днів із дня ухвалення вироку суду.
Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_5 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 18.09.2025.
В строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати термін попереднього ув'язнення з 27.07.2025 до 29.07.2025, у відповідності до ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Змінити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби до набрання вироком законної сили, але не довше ніж 60 днів із дня ухвалення вироку суду, з покладенням на нього наступних обов'язків:
- знаходитися з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання;
- не відлучатися з с-ща Черняхів Житомирської області без дозволу прокурора або суду.
Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.07.2025 на футболку чорного кольору з білими трьома полосками та логотипом «adidas» по центру, на якій було виявлено плями бурого кольору та шорти чорного кольору з білими трьома полосками та логотипом «adidas», а також на ніж довжиною близько 27 см. з руків'ям чорного кольору та лезом шириною 2 см. та довжиною 15 см. - скасувати.
Речові докази після набрання цим вироком законної сили:
- футболку чорного кольору з білими трьома полосками та логотипом «adidas» по центру, на якій було виявлено плями бурого кольору та шорти чорного кольору з білими трьома полосками та логотипом «adidas», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУ НП в Житомирській області - повернути потерпілому ОСОБА_4 ;
- ніж довжиною близько 27 см. з руків'ям чорного кольору та лезом шириною 2 см. та довжиною 15 см., який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУ НП в Житомирській області - знищити;
- оптичні носії інформації DVD-диски із відеозаписами слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_7 , свідком ОСОБА_8 , підозрюваним ОСОБА_5 , потерпілим ОСОБА_4 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 90 коп.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а для особи яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_9