Справа № 289/897/25
Номер провадження 3/289/466/25
18.09.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.05.2025 серії ЕПР1 №330345, 14 травня 2025 року о 15:47 год. по вул. Вокзальна, 25 в м. Радомишль ОСОБА_1 керував транспортним засобом «JEEP GRAND CHEROKEE», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці, порушенням мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Бойко В.В. не з'явилися, однак останній повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання. Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що у період з 27 серпня 2025 року по 19 вересня 2025 року перебуватиме у щорічній відпустці, на підтвердження чого надав повідомлення до Ради адвокатів м. Києва, згідно якого він повідомляє, що у вказаний період перебуватиме у відпустці.
Водночас, суд критично оцінює і у зв'язку із цим не бере до уваги долучене адвокатом Бойко В.В. повідомлення згаданої ради адвокатів суду, оскільки на підтвердження надіслання цього повідомлення до даної ради адвокатів не надано жодного доказу.
Отже, на підтвердження факту перебування у щорічній відпустці адвокат Бойко В.В. не надав суду жодного належного доказу.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 23.08.2018 у справі № 11-237сап18) звертає увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.
За таких обставин, враховуючи тривалість розгляду справи у суді, кількість відкладень судових засідань за ініціативою захисника, зважаючи на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь ОСОБА_1 в судовому засіданні не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
У відповідності до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх та незаперечних доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення разом з протоколом про адміністративне правопорушення суду надано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення до лікарні, згідно яких огляд на стан алкогольного сп'яніння не проводився у зв'язку із відмовою, а також відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля та з нагрудних камер поліцейських.
Водночас, як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 останній у присутності поліцейських вийняв з автомобіля пляшку пива і почав з неї пити, що в подальшому здійснив ще декілька разів. При цьому працівник поліції усвідомлював, що ОСОБА_1 пив саме пиво, що вбачається зі спілкування між поліцейським та ОСОБА_1 , відповідно до якого поліцейський звертав увагу останнього, що він попередньо вживав алкоголь і вживання пива після зупинки автомобіля не приховає цей факт. При цьому, ОСОБА_1 наполягав на тому, що вживав алкоголь саме після зупинки його автомобіля поліцейськими.
Детально проаналізована розмова між поліцейським та ОСОБА_1 , дає підстави суду дійти висновку, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 до моменту висловлення поліцейським пропозиції проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера, останній вживав алкоголь, а саме пиво.
Суд звертає увагу на те, що діяння, які полягають у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом алкоголю після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння мають бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють питання зміни правової кваліфікації правопорушення. В даному випадку може бути застосований принцип аналогії найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та при вирішенні вказаного питання слід керуватися ст. 337 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Натомість, як вбачається зі змісту статті 130 КУпАП, частина 4 цієї статті передбачає більш суворіше адміністративне стягнення, аніж частина 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд не вправі змінювати кваліфікацію правопорушення, зазначеного у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки це не покращує становище ОСОБА_1 .
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
За змістом ст. 252 КУпАП суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 130, 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО