ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
12.09.06 Справа № 9/507ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Дочірнього підприємства «Ніколь», м. Луганськ
до 1. Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області
2. Відділення державного казначейства у м. Антрацит
про повернення безпідставно сплаченої суми за торгові патенти у розмірі 113727,40 грн.
в присутності представників:
від позивача -Каракотін О.О., довіреність № б/н від 20.06.06,
від 1-го відповідача -Черево Н.О., гол.держ.под.інсп., дов. № 2 від 10.01.06,
від 2-го відповідача -не прибув.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення зайвих та безпідставно сплачених коштів за торгові патенти у 1, 2, 3, 4 кварталах 2005 року в сумі 113727,40 грн.
1-й відповідач, Антрацитівська ОДПІ, проти позову заперечує, посилаючись на вимоги чинного законодавства.
2-й відповідач, ВДК у м. Антрацит, просить розглянути справу без участі його представника.
Позивач у судовому засіданні 05.09.06р. заявою про уточнення позовних вимог збільшив суму позову та просить повернути йому зайво сплачені кошти за торгові патенти за період з 01.12.04р. по 31 12.05р. у розмірі 163091,60 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач виклав таке.
Позивач, дочірнє підприємство “Ніколь» зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 23 квітня 2003 року за № 25370169Ю0043293 і внесено до ЄДРПОУ 23.04.2003 р. за іден. кодом 31783975.
Згідно з п.п 1.10.1 Статуту позивача одним з видів діяльності є надання послуг у сфері грального бізнесу.
1 грудня 2004 року у термін, встановлений Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.96р. № 98/96-ВР (далі -Закон про патентування) квитанцією від 01.12.04р. позивач сплатив за 1-й квартал 2005 року вартість 26-ти торгових патентів у сумі 18413,8 грн.
14.12.04р. квитанцією оплатив вартість 20-ти торгових патентів в сумі 14000 грн. Всього у грудні 2004 року позивачем сплачено за 46 торгових патентів 32413,8 грн.
У березні 2005 року позивач здійснив оплату 48-ми торгових патентів на суму 25250 грн. квитанціями від 14 та 29 березня.
У червні 2005 року позивач сплатив вартість 33 патентів на суму 34650 грн. квитанцією від 13.06.05р.
У липні та серпні 2005 року позивачем сплачена вартість 13 патентів на суму 13324,6 грн. квитанціями від 04.07 та 16.08.05р.
У вересні та жовтні 2005 року позивачем здійснена оплата вартості 81 торгового патенту на суму 85439 грн. квитанціями від 13.09, 04.10 та 13.10.05р.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону про патентування він здійснював оплату торгових патентів за ставкою 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік). Однак податковий орган, посилаючись на Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік», збільшив вартість патенту до 700 грн. (2800 грн. на рік), внаслідок чого позивач вимушений був придбавати нові торгові патенти та сплачувати чинні патенти у 2004 році та 1-му кварталі за збільшеними подвійними ставками, тобто із розрахунку 700 грн. у квартал (2800 грн. на рік).
Так само податковий орган, посилаючись на Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік», знову збільшив вартість патенту до 1050 грн. у квартал (4200 грн. на рік), тому 14 березня 2005 року позивач вимушений був сплатити за торгові патенти за 2-й квартал 2005 року за новими ставками із розрахунку 1050 грн. у квартал (4200 грн. на рік).
Позивач, аналізуючи положення Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти», вважає, що сплата торгових патентів у 2005 році за збільшеними ставками здійснена незаконно.
За твердженням позивача в обліковій картці особового рахунку ДП «Ніколь»в Антрацитівській ОДПІ повинна значитися переплата вартості торгових патентів, яка повинна складати 163091,60 грн.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відповідно є загальнодержавним обов'язковим платежем, який є частиною доходів Державного бюджету України.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі -Закон про патентування) у фіксованому розмірі (за рік).
Для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем розмір такої плати складав 2800 грн. з 1 січня 2004 року, оскільки абзац другий частини 3 статті 5 був змінений Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статтею 57 якого у 2004 році збільшена вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.
Таким чином, зміна ставок оподаткування запроваджена Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», прийнятим Верховною Радою України у відповідності до ст. 91 Конституції України, шляхом внесення змін до відповідного закону.
Наведений порядок встановлення ставок оподаткування цілком відповідає положенням п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Щодо ствердження позивача про відсутність зміни ставки плати за патенти через аналіз положень Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285-ІV та деякі інші законодавчі акти», то такі твердження є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України (далі -БКУ), закон про Державний бюджет України -закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
При цьому під виконанням Державного бюджету України за доходами розуміється, зокрема, забезпечення органами стягнення (якими є податкові органи) своєчасно та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) (ч. 3 ст. 50 БКУ), а бюджетний період становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч. 1 ст. 3 БКУ).
Таким чином, відповідно до БКУ, норми закону про державний бюджет України діють протягом календарного року та припиняють свою дію в останній день відповідного року. Тобто, зазначення у Законі України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.04р. № 2285- ІV та деякі інші законодавчі акти про зміну ставок саме з розмірів, які були передбачені п. 3 ст. 5 Закону про патентування (у спірних правовідносинах -1400 грн.) цілком відповідає наведеним принципам законотворення та ніяким чином не свідчить про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік»не змінювались ставки плати за патенти у сфері грального бізнесу.
Суд вважає, що сплата за патенти у 1-му кварталі 2005 року із розрахунку 700 грн. на квартал здійснено позивачем з врахуванням вимог законодавства, виходячи з наступного.
На день сплати вартості патентів за 1-й квартал 2005 року, тобто на 15.12.04р., діяв Закон про патентування в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яким, як зазначалось вище, були внесені зміни до цього Закону та вартість патенту у сфері грального бізнесу встановлена у розмірі 2800 грн. на рік, тобто 700 грн. щоквартально.
Виходячи з наведених приписів, законодавчо встановлених строків виконання зобов'язань по сплаті податку та чинних на момент виконання таких зобов'язань ставок податку, суд дійшов висновку, що у випадку належної сплати вартості патентів за 1-й квартал 2005 року за ставками, що діяли на момент їх сплати (700 грн.), платник податку не може бути примушений сплачувати різницю, яка виникла у зв'язку зі збільшенням його розміру у майбутньому.
Щодо нарахування відповідачем вартості патентів у 2-му, 3-му та 4-му кварталі 2005 року, виходячи із ставки плати за патенти у розмірі 1050 грн. на квартал, суд вважає таке нарахування правомірним, виходячи з наведених вище приписів законодавства, оскільки на законодавчо визначену дату виконання зобов'язань по сплаті вартості патентів за 2-й квартал 2005 року, а саме, на 15 березня 2005 року, набули чинності зміни, внесені у Закон про патентування статтею 47 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік».
Таким чином позов ДП «Ніколь»не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 18.09.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов