Справа № 607/25173/24Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.
Провадження № 22-ц/817/672/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
15 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу № 607/25173/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., повний текст якого складено 12 квітня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, апелянтка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 29 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 3857658 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000.00 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
Договір укладено в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», укладено договір факторингу № 24/04/2024 від 24 квітня 2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором позики №3857658 від 29 липня 2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Відповідач не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою для погашення заборгованості за позикою, відповідно до умов договору позики. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за договором кредиту становить 57998.52 грн, яка складається з 9999.98 грн - заборгованість за тілом кредитом та 47998.54 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 29 липня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно).
У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки 57998.52 грн заборгованості за договором кредиту від 29 липня 2023 року.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року в позовну заяву ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість у розмірі 57998.52 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.00 грн та 10000.00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гелемей Ю.М., подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 визнає обставину отримання грошових коштів (9999.98 грн - заборгованість за кредитом) та вважає, що така вимога задоволена законно.
Щодо іншої вимоги про стягнення 47998.54 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 29 липня 2023 року по 24 квітня 2024 року (включно), то сторона відповідача вважає, що суд не застосував норми п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У зв'язку з наведеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року скасувати в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити.
02 липня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивовано тим, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2.5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1.5 % (з 23 квітня 2024 до 20 серпня 2024 року включно).
Звертає увагу на те, що кредитний договір укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились, то немає відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки 2% за кожен день користування кредитом за період з 29 липня 2023 року по 24 квітня2024 року.
У зв'язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Також, сторона позивача просить стягнути з відповідача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, однак докази на підтвердження таких витрат до суду на день розгляду справи не подано.
За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до даних договору про споживчий кредит №3857658 від 29 липня 2023 року укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 , відповідачу надано кредит у розмірі 10000.00 грн, строком користування на 360 днів шляхом переказу на її платіжну карту № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» від 26 квітня 2024 року вбачається, що 29 липня 2023 року було успішно перераховано кошти на суму 10000 грн, маска карти 516780хххххх0661, призначення платежу: зарахування коштів 10000 грн на карту НОМЕР_1 .
Згідно даних листа АТ «Ощадбанк» від 03 січня 2025 року убачається, що на ім'я ОСОБА_2 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою в період з 29 липня 2023 року по 03 серпня 2024 року: НОМЕР_3 (а.с.131).
Згідно даних виписки із карткового рахунку ОСОБА_2 убачається, що 30 липня 2024 року на рахунок відповідачки зараховано 10000.00 грн.
Відповідачка не повернула своєчасно суму позики, нараховані відсотки за користування позикою, відповідно до умов договору про споживчий кредит №3857658 від 29 липня 2023 року.
Також вказані обставини визнаються учасниками даної цивільної справи.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3857658 від 29 липня 2023 року розмір заборгованості становить 57998.52 грн, яка виникла станом на 24 квітня 2024 року та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 9999.98 грн; заборгованості за відсотками - 47998.54 грн, за період з 29 липня 2023 року по 24 квітня 2024 року.
24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладеного договір факторингу №24/04/24. Відповідно до вказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3857658 від 29 липня 2023 року на суму 57998.52 грн (а.с.77-60, 92).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
22 листопада 2023 року прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2.5 %;
протягом наступних 120 днів - 1.5 %.
Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №3857658 від 29 липня 2023 року утворилась заборгованість, яка станом на 24 квітня 2024 року становить в розмірі 57998.52 грн, з яких: 9999.98 грн - заборгованість по кредиту, 47998.54 грн - заборгованість за відсотками.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не заперечує проти задоволення позову на суму 9999.98 грн - заборгованість за тілом кредитом, разом з тим просила відмовити в стягненні заборгованості за відсотками, посилаючись на пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що з урахуванням визначеного пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» перехідного періоду до запровадження максимального розміру денної процентної ставки кредитор ТОВ «Лінеура Україна» мало право на нарахування ОСОБА_2 процентів до 22 квітня 2024 року за ставкою 2 %.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором здійснювалося за період строку дії кредитного договору, штрафні санкції не нараховувалися та не стягувалися.
Безпідставними є посилається відповідачки на пункт 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки остання помилково ототожнює заборгованість за відсотками, які має право нараховувати кредитор та штрафні санкції, неустойка (штраф, пеня, тощо) та інші платежі, на які діють обмеження нарахування у період дії в Україні воєнного стану.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 не навела конкретних доводів на спростування правильності наведених судом першої інстанції розрахунків.
З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що існують правові підстави для задоволення позовної заяви ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №3857658 від 29 липня 2023 року в розмірі 57998.52 грн, з яких: 9999.98 грн - заборгованість по кредиту, 47998.54 грн - заборгованість за відсотками.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 15 вересня 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак