Справа № 466/8175/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/523/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року, -
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , -
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.5 ст. 407 КК України до п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід не застосовувався.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 під час проходження військової служби за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не прибув своєчасно з лікувального закладу до розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 та в період часу з 25 травня 2024 року по 01 липня 2024 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов'язки в умовах воєнного стану, чим вчинив нез'явлення з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на те, що вирок суду першої інстанції є надто суворим, оскільки призначене покарання є явно несправедливим та не відповідає його особі.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст. 75 КК України.
Наголошує, що місцевий суд не врахував, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, і що на його утриманні неповнолітня дитина.
Також акцентує, що поза увагою суду залишилися і дані про незадовільний стан здоров'я, наявність захворювань, систематичне проходження стаціонарні лікування, що підтверджується медичними документами.
Зазначає, що беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, за першим викликом прибув до слідчого, сприяв проведенню досудового розслідування, вживає заходів, щодо повернення до військової частини для подальшого проходження військової служби.
Просить змінити вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року, застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та виступ його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Вина ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, відсутні апеляційні підстави піддавати сумніву правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та правову кваліфікацію.
Так, згідно вимог ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню суспільної небезпеки та даним про особу винного.
Відповідно до положень ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, вищезазначена норма закону містить імперативну заборону застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч.5 ст. 407 КК України, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, яке він має відбувати реально.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4