Справа № 303/3628/21
Закарпатський апеляційний суд
15.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/537/23 за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.07.2023.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, несудимий, непрацюючий, засуджений:
- за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим на строк на 02 (два) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у виді застави.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 1471 грн 05 коп.
Речові докази: психотропну речовину «метамфетамін» масою 0,0098 г, упаковану в спец. пакет № 5375564, психотропну речовину «метамфетамін» масою 0,0727 г, упаковану в спец. пакет № 5376135 - знищено; мобільний телефон марки «Nokia», який упаковано в спец. пакет НПУ SUD 1027700, повернуто ОСОБА_7 ; дві купюри номіналом по 500 грн ЗЗ1332692, ЗД5591152, які упаковано в спец. пакет НПУ SUD 2088692, конфісковано в дохід держави.
Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, часі та обставинах, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін,
-2-
загальною масою 0,0098 г, яка була упакована у згортку з фольги, після чого 11.03.2021 приблизно о 09 год 40 хв, знаходячись в м. Мукачеві по вул. Вокзальній, навпроти торговельного комплексу «SPAR», умисно, незаконно збув особі під легендованими анкетними даними ОСОБА_10 вказаний згорток фольги з вказаною кількістю психотропної речовини, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, загальною масою 0,0098 г, за що отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 600 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, часі та обставинах, придбав один згорток фольги з кристалічною речовиною білого кольору схожу на психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, загальною масою 0,0727 г, яку в подальшому незаконно, з метою збуту, зберігав при собі та 20.03.2021 приблизно о 11 год 23 хв, поблизу торговельного комплексу «SPAR», що по вул. Я. Мудрого, 98 А в м. Мукачеві, збув особі під легендованими анкетними даними ОСОБА_10 вказаний згорток фольги з кристалічною речовиною білого кольору всередині, яка містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, загальною масою 0,0727 г, за що отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1000 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду від 27.07.2023 щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна. В обгрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації судом дій обвинуваченого. Як вбачається з вироку, стороною обвинувачення ставиться у вину ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин в інших місцях масового перебування громадян, а також передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно в інших місцях масового перебування громадян. На переконання суду, прокурор не довів, що ОСОБА_7 вчинив злочин повторно, оскільки його протиправні дії, хоча і були виконані в два етапи, однак, були тотожними діями і поєднані єдиним умислом на збут психотропної речовини - метамфетаміну одній і тій же особі - ОСОБА_10 . Разом з тим, під час судового розгляду встановлено факт незаконного придбання, зберігання психотропних речовин ОСОБА_7 , а саме, придбання у невстановленому досудовим розслідуванням місці, часі та зберігання до моменту затримання, а також два факти збуту психотропної речовини. Як встановлено, факти збуту психотропної речовини не поєднані єдиним умислом на збут психотропної речовини з огляду на те, що такі роз'єднані в часі, а також між ОСОБА_7 та легендованою особою ОСОБА_10 не встановлена попередня домовленість щодо збуту у декілька етапів психотропної речовини. Вважає, що в обвинуваченого ОСОБА_7 відсутній єдиний злочинний умисел на збут в кілька разів психотропної речовини вказаній особі та всі дії ОСОБА_7 потребують окремої кваліфікації за другим фактом збуту психотропної речовини та наявність в його діях повторності, як кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 307 КК України. Також суд дійшов хибного висновку про недоведеність того, що ОСОБА_7 збув психотропну речовину (метамфетамін) в інших місцях масового перебування громадян, оскільки такий висновок спростовується як показаннями обвинуваченого, так і іншими матеріалами кримінального провадження. Зокрема, два факти збуту психотропної речовини мали місце біля торгівельного комплексу «SPAR»,
-3-
на перехресті вул. Я. Мудрого та Вокзальної, навпроти міського залізничного вокзалу. Порушення судом закону про кримінальну відповідальність через невірну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , призвело до призначення останньому покарання, яке не узгоджується з санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, промову прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які висловили заперечення щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин, ґрунтується на сукупності наведених у вироку доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду місцевим судом кримінального провадження.
Перекваліфіковуючи діяння ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 307 КК України, суд першої інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення повторно, а також те, що ОСОБА_7 збув психотропну речовину - метамфетамін в інших місцях масового перебування громадян. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. А саме рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.
-4-
У пункті 146 рішення у справі «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
У роз'ясненні п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції дотримався зазначених вимог Конвенції та кримінального процесуального закону.
Допитаний в судовому засіданні суду першої обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України визнав частково та показав, що у березні 2021 року познайомився із ОСОБА_10 , який йому зателефонував на мобільний телефон та повідомив, що йому потрібно допомогти. У той же день приблизно в обідній час зустрівся із ОСОБА_10 біля магазину «SРAR», який знаходиться навпроти залізничного вокзалу в м. Мукачеві, де ОСОБА_10 попросив йому продати психотропну речовину - метамфетамін, якої на той момент у нього не було, тому запевнив ОСОБА_10 , що спробує дістати метамфетамін. Приблизно через тиждень ОСОБА_10 зателефонував йому і вони домовились про зустріч на тому ж місці, неподалік магазину «SРAR», де ОСОБА_10 передав йому грошові кошти в сумі 600 грн, а він, у свою чергу, передав ОСОБА_10 половину метамфетаміна, який знаходився у фользі, масою приблизно менше одного грама, а іншу половину дав ОСОБА_10 приблизно через тиждень з такою ж масою психотропної речовини. Це було на відстані приблизно 150 метрів від залізничного вокзалу з бокової частини магазину. Здійснив продаж психотропної речовини (метамфетамін) 2 рази частинами лише тому, що відразу в нього не було необхідної ОСОБА_10 кількості. Під час зустрічей та збуту метамфетаміну ОСОБА_10 , на вулиці значної кількості людей не було, під час однієї з цих зустрічей бачив лише двох таксистів.
Заперечення ОСОБА_7 проти обвинувачення у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин в інших місцях масового перебування громадян, а також незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно в інших місцях масового перебування громадян, під час судового розгляду не були спростовані стороною обвинувачення належними та допустимим доказами.
Натомість, факт незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, дослідженими та оціненими судом першої інстанції.
З вироку також вбачається, що допит свідка під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 не проводився, оскільки прокурор відмовився від його допиту через неможливість забезпечити його прибуття до суду.
-5-
Разом з тим, судом першої інстанції досліджувались й інші наявні у кримінальному провадженні докази, зокрема: протоколи про проведення оперативної закупки від 11.03.2021 та 20.03.2021; висновки експертів № СЕ-19/107-21/2432-НЗПРАП від 18.03.2021 та № СЕ-19/107-21/2970-НЗПРАП від 14.04.2021; відеозаписи до протоколів оперативних закупок.
Дослідивши зібрані докази надані стороною обвинувачення, та оцінивши їх в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого та дослідивши надані стороною обвинувачення докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела та не надала суду допустимих і достатніх доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, а тому доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону і такі відхиляються.
Докази винуватості ОСОБА_7 , які зібрані органом досудового розслідування, перевірені судом першої інстанції та згідно ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Суд першої інстанції дотримався вимог ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Твердження в апеляційній скарзі прокурора про однобічну оцінку судом першої інстанції зібраних у кримінальному провадженні доказів, колегія суддів уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки суд зобов'язаний та вправі досліджувати докази, як надані стороною обвинувачення, так і стороною захисту та надати їм відповідну оцінку. При цьому, апеляційний суд враховує, що обов'язок збору, у тому числі, і обвинувальних доказів щодо вини конкретної особи та доведення переконливості таких доказів перед судом, з точки зору їх належності, є завданням сторони обвинувачення, і тому доведення вини обвинуваченого на підставі не виявлених доказів, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, і мають суттєве значення для кримінального провадження, лише на підставі припущень прокурора, не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
В апеляційній скарзі прокурор наводять власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, однак клопотання про дослідження доказів не заявляв.
-6-
Разом з тим, колегія суддів констатує, що сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження (постанова Верховного Суду від 20.01.2022 (провадження № 51-4667 км21).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати від 16.10.2019 (провадження № 13-43кс19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
Доводи прокурора про помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК України колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
За ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуються діяння у вигляді незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених ст. 308 - 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
Як вбачається з обвинувального акта, стороною обвинувачення у вину ОСОБА_7 ставилось вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин в інших місцях масового перебування громадян, а також незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно в інших місцях масового перебування громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Згідно положення, викладеного в ч. 2 ст. 32 КК України, повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 175/230/17-к, якщо дії обвинуваченого були тотожні й охоплені єдиним умислом на збут психотропної речовини, то незалежно від кількості виявлених предметів злочинного походження в різних місцях, така кваліфікуюча ознака як повторність в діях особи відсутня.
Всебічно з'ясувавши та дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, виходячи із загальних засадах кримінального судочинства, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено належними доказами факту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
При цьому, як обґрунтовано встановлено судом першої, органом досудового розслідування не доведено наявності в діях ОСОБА_7 ознак повторності, оскільки його протиправні дії, хоча і були виконані в два етапи, однак, були тотожними діяннями і поєднані єдиним умислом на збут психотропної речовини - метамфетаміну одній і тій же особі - ОСОБА_10
-7-
Зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він зустрічався з ОСОБА_10 та передавав йому психотропну речовину - метамфетамін два рази лише з тієї причини, що не мав відразу в наявності потрібної останньому кількості метамфетаміну, не дивлячись на те, що між проведеними оперативними закупками пройшло 9 днів.
Отже, суд прийшов вірного висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, у судовому засіданні є не доведеною, а тому в даному випадку, повторність злочинів є відсутньою.
Аналогічних висновків дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постановах від 08.11.2018 (справа № 175/230/17-к, провадження № 51-1972км18), від 19.09.2019 у справі № 265/2130/14-к, провадження № 51-2219км18), від 14.06.2018 у справі № 589/3675/13-к (провадження № 51-2755км18).
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про недоведеність стороною обвинувачення того, що ОСОБА_7 збув психотропну речовину - метамфетамін в інших місцях масового перебування громадян.
Кваліфікованими видами злочину, передбаченого ст. 307 КК України, є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308 - 310, 312, 314, 315, 317; 4) із залученням неповнолітнього, а також 5) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах; 6) особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини; 7) збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян; 8) збут чи передача цих засобів або речовин у місця позбавлення волі (ч. 2 ст. 307), а особливо кваліфікованими - вчинення його: 1) організованою групою, а також 2) якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах; 3) із залученням малолітнього або щодо малолітнього (ч. 3 ст. 307).
Під іншими місцями масового перебування громадян розуміються вокзали, пристані, ринки, підземні переходи, вулиці, площі, місця масового відпочинку - багатолюдні пляжі, парки, дитячі майданчики тощо.
Як встановлено показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , які не спростовані стороною обвинувачення, його зустрічі із ОСОБА_10 відбулась на відстані приблизно 150 метрів від залізничного вокзалу з бокової частини магазину, при цьому на вулиці значної кількості людей не було, під час однієї з цих зустрічей він бачив лише двох таксистів.
Крім того, протоколами про проведення оперативної закупки від 11.03.2021 та 20.03.2021 з відеозаписами, також встановлено, що зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_10 відбувались в м. Мукачеві по вул. Вокзальній, неподалік торговельного комплексу «SPAR».
Отже, саме лише перебування на вулиці не вказує на перебування у місці масового перебування громадян і таке твердження сторони обвинувачення спростовується як показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , так відеозаписами, якими зафіксовано збут ОСОБА_7 психотропної речовини.
Крім того, органом досудового розслідування не доведено, що на місці вчинення ОСОБА_7 збуту психотропної речовини на вулиці перебувало багато людей, проходив мітинг, демонстрація, виставка, концерт, спортивне змагання тощо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
-8-
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_7 таких кваліфікуючих ознак як повторність та збут психотропних речовин в інших місцях масового перебування громадян і дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.
У своїй апеляційній скарзі прокурор фактично не погоджується з оцінкою судом першої інстанції доказів, які призвели до іншої правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 . При цьому, прокурор не ставить під сумнів встановлені під час судового розгляду обставини, на підставі дослідженої сукупності доказів, а тому інший погляд прокурора відмінний від висновків суду щодо встановлених цим судом фактів, не можна вважати достатнім для визнання рішення суду помилковим.
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, який відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства оцінив докази у кримінальному провадженні, перевірив доводи прокурора, в тому числі щодо кваліфікації дій обвинуваченого і постановив вирок, належним чином мотивувавши свої висновки та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.
Отже, усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженню, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання прокурора в апеляційній скарзі на необґрунтовану кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 307 КК України є безпідставними і такі відхиляються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів також не встановлено.
Дане судове рішення в повній мірі відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законів, практиці Європейського суду з прав людини, є законним, обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не знаходить.
Окрім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції частини статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином дотримані.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, даних, що характеризують його особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, неодружений, постійного місця роботи не має, а також обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, і належним чином вмотивував у цій частині своє рішення. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
-9-
На підставі вищенаведеного колегія суддів уважає, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки судом першої інстанції при постановленні вироку щодо ОСОБА_7 дотримано вимоги ст. 50, 65, 75 КК України та призначено покарання, яке на думку апеляційного суду, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінально-карних діянь, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також співмірним вчиненим протиправним діянням.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а вирок, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що сторонами кримінального провадження не заявлялось жодних клопотань як в апеляційній скарзі, так і під час її розгляду, в тому числі клопотань, які би підтверджували обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 27.07.2023 щодо ОСОБА_12 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом.
Судді