нп 2-о/490/214/2025 Справа № 490/5089/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря судового засідання Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті на території російської федерації,-
25 червня 2025 року заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті свого сина ОСОБА_2 .
Ухвалою Центральногорайонного судуміста Миколаєва від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження.
Відповідно до ч. 3ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
17.09.2025 року на адресу суду від адвоката Коренко Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить здійснити розгляд справи без участі заявника та представника.
Інша особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з п. 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи встановлено:
Заявниця ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер на території російської федерації, Костромській області, Красносельського району у с. Подольське, про що був зроблений відповідний актовий запис № 170259440000801877006 від 21.05.2025 р., та № 94400008 відділом записів актів цивільного стану в м. Кострома управління ДРАЦС Костромської області було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно, довідка про смерть НОМЕР_2 , яка видана в рф, не має сили офіційного документу на території України.
Частиною 3,4 статті 49 Цивільного кодексу України встановлено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Згідно роз'яснень, які викладені у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання;
Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (діалі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак факт смерті вже зареєстрований іноземним органом реєстрації, що підтверджено належним доказом.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України'2-2.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.
Таким чином, дія Конвенції від 22.01.1993р. та Протоколу від 28.03.1997р. зупинена з 27.12.22 р.
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії рф проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в Москві та консульських установ України на території РФ.
Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія з реєстрації смерті громадян України, померлих за кордоном, не може бути вчинена Посольством України в рф.
Відповідно до ч.9, 10 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)
Враховуючи той факт, що заявник, мати померлого ОСОБА_2 позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт смерті в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї, а також те, що особисті немайнові та майнові права заявника перебувають у стані правової невизначеності, позбавлена прав, які з цим пов'язані, а отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Пункт 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Тому, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що звернення заявника є обґрунтованим, обставини, наведені ним, знайшли підтвердження під час судового розгляду справи. Є передбачені законом підстави для задоволення заявлених вимог заяви, відповідно підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 247, 258, 265, 293, 316, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті на території російської федерації про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, смт Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на території російської федерації у с. Подольське Красносельського району Костромської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня отримання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гуденко О.А.