Справа № 481/721/25
Провадж.№ 2/481/378/2025
іменем України
15.09.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
представника позивача Дубровного М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
14.05.2025 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Дубровний М.О. з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 371683 гривні, судовий збір у розмірі 3716,83 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.05.2021 року ОСОБА_2 , згідно боргової розписки, отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 371683 гривні, без зазначення строку повернення. Вищевказана боргова розписка складена та особисто підписана відповідачем ОСОБА_2 14.02.2025 року позивачем на відоме місце проживання відповідача була надіслана вимога № 24-01/1 про повернення позичених грошових коштів, яку відповідач отримав 20.02.2025 року. Таким чином, з урахуванням положень абз. 2 ч.1 ст.1049 ЦК України, датою виникнення у відповідача грошових зобов'язань по сплаті боргу є 20.02.2025 року. Відтак, тридцяти денний строк повернення грошових коштів закінчився 22.03.2025 року. Однак, станом на теперішній час, відповідач позику не повернув. На усні вимоги позивача повернути гроші відповідач не реагує та не вживає жодних спроб повернення отриманих в борг грошових коштів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 року справу розподілено головуючому судді Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 22.05.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання о 11:00 годині 19.06.2025.
Ухвалою суду від 19.06.2025 закрите підготовче провадження та призначена справа до розгляду на 07.07.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі до 27.08.2025 о 10:00 годині, та на підставі клопотання представника позивача було відкладено на 15.09.2025 о 11:00 год.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з розписки від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.05.2021 року отримав від ОСОБА_1 в борг готівкою суму в розмірі 371683 гривні та зобов'язався по першій вимозі ОСОБА_1 повернути суму боргу в повному обсязі.
14.02.2025 року позивачем на відоме місце проживання відповідача була надіслана вимога № 24-01/1 про повернення позичених грошових коштів, яку відповідач отримав 20.02.2025 року, про що свідчить вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 № 24-01/1 про повернення позичених грошових коштів від 14.02.2025 року, копія накладної № 1468470 від 14.02.2025 року, копія квитанції № 1997857460803897 від 14.02.2025 року, копія квитанції № 1468470 від 14.02.2025 року, інформація щодо стану доставки відправлення № 1468470 видана ТОВ «Поштова служба «Е-Пост».
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором..
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Договір позики у формі єдиного письмового документа між сторонами не укладався, однак це не спростовує факту виникнення між сторонами (фізичними особами) правовідносин з позики грошових коштів, який доведений борговою розпискою, яка хоч і не є формою договору, однак підтверджує її укладення.
Договір позики за своєю правовою природою є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі, одержаної у позику. Законодавець у статті 1047 ЦК України імперативно визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа. Договори позики між фізичними особами можуть укладатись в усній формі, а на підтвердження їх укладення можуть надаватись, серед іншого, боргові розписки. Судова практика Верховного Суду з цього приводу є усталеною.
Зміст боргової розписки підтверджує домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно істотних умов договору та фіксує факт передачі отримання коштів однією стороною іншій стороні.
Наявність боргової розписки у позивача, як позикодавця, підтверджує факт невиконання відповідачем, позичальником, свого обов'язку повернути отримані у борг грошові кошти у визначений в розписці строк.
Боргова розписка містить достатні відомості для ідентифікації як позичальника (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорту, орган, що його видав, що відповідають даним паспортного документу ОСОБА_2 ), так і позикодавця (прізвище, ім'я та по батькові).
Враховуючи вище зазначене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за розпискою у розмірі 371683 гривні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги №03-02/1 від 03.02.2025 року на загальну суму 11000,00 гривень.
Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв'язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.
Дослідивши подані, на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 11000,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3716,83 гривень.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 371683 (триста сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят три) гривні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) гривень 83 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2025 року.
Суддя Вжещ С.І.