Справа № 487/4120/25
Провадження № 1-кп/487/557/25
25.07.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030000163 від 06.02.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України, -
В провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебувають матеріали по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152030000163 від 06.02.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
На стадії досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 12.05.2025 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.06.2025 року.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20.06.2025 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було продовжено до 18.08.2025 року.
Ухвалою суду від 20.06.2025 року кримінальне провадження призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб заперечував, просив замінити запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту у зв'язку з недоведеністю ризиків та належною процесуальною поведінкою обвинуваченого.
Обвинувачений в судовому засіданні просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Представник потерпілого ОСОБА_6 , який діє в інтересах Миколаївського національного аграрного університету, та потерпіла ОСОБА_7 до судового засідання надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030000163 від 06.02.2025 року, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення її належної процесуальної поведінки.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суд враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення та у разі визнання винуватим йому загрожує покарання до восьми років позбавлення волі. Крім того, судом враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, який народився у 1984 році, має постійне місце мешкання, офіційно не працевлаштований, неодружений, має професійно-технічну освіту, раніше неодноразово судимий, а саме: 26.05.2016 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України, за ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці, звільнений 11.07.2017 року по відбуттю строку покарання; 17.05.2021 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч. 2,3 ст. 185 КК України, за ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; 19.05.2021 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; 24.05.2021 року Заводським районним судом міста Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 357 Кк України передбачено покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
Згідно ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Отже, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, суд вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати, оскільки підозрюваний під час вчинення кримінального правопорушення викрадав належне майно потерпілим, частина якого передана на відповідальне зберігання, про що відомо ОСОБА_5 , тобто застосування більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою, створить обвинуваченому реальну можливість знищити, сховати або спотворити вказане майно, яке має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та потерпілих. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілих, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 був неодноразово судимим за вчинення майнових злочинів, востаннє 24.05.2021 року Заводським районним судом міста Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнився 17.09.2024 року з ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» по відбуттю строку покарання, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором в судовому засіданні не доведено.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню оскільки прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316, 369, 372, 376 КПК України,-
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 21.09.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 25.07.2025 року.
Суддя ОСОБА_1