Справа № 465/5450/25
Провадження 2-а/465/200/25
Іменем України
12.09.2025 року м. Львів Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Безпяткової Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови,
24.06.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Хом'як І.Я. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови.
Позов обґрунтовано тим, що 17 червня 2025 року у поштовому відділенні № 53 м.Львова Загорний І.М. отримав постанову № 471 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000 грн. за порушення вимог пп. 2 п. 1 «Правил військового обліку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. № 1487.
Вважають вказану постановою незаконною, оскільки ОСОБА_1 на підставі ч.3 п.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку до завершення мобілізації. Вказують, що невідомо, з якою метою йому надсилалась повістка відповідно до вказаного пункту, так як він перебуває на військовому обліку і має оформленні військово-облікові документи і дані ним уточнені вчасно. На початку червня 2025 року, оновивши додаток Резерв+, позивачу з'явилось повідомлення про перебування його в розшуку. Здійснивши візит в ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 повідомили, що він не прибув на виклик у районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Зазначають, що дане твердження є безпідставним, так як ОСОБА_1 вчасно оновив дані та має відстрочку до завершення мобілізації і в нього немає причин порушувати правила військового обліку. На звернення позивача щодо неотримання листа АТ «Укрпошта» надала відповідь № 1853-З-2025060710065-В від 16.06.2025 р., у якому зазначено причину невручення листа - відсутність одержувача за адресою. ОСОБА_1 повістки на руки не отримував, ніякого повідомлення ні від АТ «Укрпошта», ні у електронному чи телефонному вигляді від ТЦК та СП також не отримував, хоч ці дані для зв'язку з позивачем у ТЦК та СП наявні. Окрім цього, вказують, що в оскаржуваній постанові не вказано які ж саме правила військового обліку ОСОБА_1 порушено. Відтак, вважають, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову № 471 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 09.06.2025 р. про накладення штрафу, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзив обгрунтовано тим, що 05.06.2025 у Центр прибув ОСОБА_1 , уповноваженим працівником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та є порушником правил військового обліку. 24.03.2025 на адресу ОСОБА_1 скеровано повістку № 2984518, яка сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виклик військовозобов'язаного до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03.04.2025 о 14:00 год. для уточнення військово-облікових даних та скерована рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Відтак, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений відповідно до абз. 2 підпункту 2 пункту 41 Постанови № 560. 06.11.2024 на адресу Центру поштове відправлення повернуто оператором поштового зв'язку «Укрпошта» із долученням довідки про причини поверенення/досилання поштового відправлення - адресат відсутній за вказаною адресою. ОСОБА_1 надано пояснення - «повістку не отримував, вину не визнає». Вказує, що ОСОБА_1 ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, ознайомлено із правами та обов'язками, а також повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується відповідним підписом у протоколі. Відповідно до вимог КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, постанова № 471 від 09.06.2025 скерована поштовим відправленням. Тобто, позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Відтак, зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача проведений з дотриманням норм чинного законодавства, так як протокол про адміністративне правопорушення складено 05.06.2025 в присутності позивача, права та обов'язки роз'яснено, ОСОБА_1 , другий примірник протоколу №471 від 05.06.2025 отримав, копію постанови за справою про адміністративне правопорушення скеровано поштовим відправленням, жодна процедура порушена не була Центром.
Представник позивача та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи лейтенантом юстиції Кирилюком В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 471 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якого, 05.06.2025 о 11:10 год. громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у АДРЕСА_1 , де встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належно повідомленим засобами поштового зв'язку, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 03.04.2025, чим порушив вимоги пп.2 п.1 «Правил військового обліку», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», вчинене в особливий період. Протокол був складений у присутності позивача, його було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду справи. З протоколом позивач ознайомився, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що позивач надав наступні пояснення - «повістку не отримував, вину не визнаю».
На підставі наявних матеріалів начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 471 від 09 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 05.06.2025 о 11:10 год. громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у АДРЕСА_1 , де встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належно повідомленим засобами поштового зв'язку, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 03.04.2025, чим порушив вимоги пп.2 п.1 «Правил військового обліку», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», вчинене в особливий період.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , військово-облікова спеціальність 949997, військове звання - солдат, номер в реєстрі «Оберіг» - НОМЕР_1 , користується правом на відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що свідчить облікова картка до військового квитка.
24.03.2025 року ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 , направлено повістку №2984518 від 24.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 03.04.2024 о 14:00 год.
Вказана поштова кореспонденція адресату не доставлена та повернена відправнику (причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з диспозицією ст. 210 КУпАП відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістомст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014року "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшим продовженням такого строку, який діє по теперішній час; оголошено загальну мобілізацію на території України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З протоколу № 471 від 05 червня 2025 року та оскаржуваної постанови № 471 від 09 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з такого.
Так, за приписами примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по текстуЗакон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеноїстаттями 6-9 цього Закону, відповідно доЗакону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до Законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Разом з цим, відповідачем, жодних доказів наявності у нього необхідності оновлення відповідної інформації стосовно позивача не надано, зокрема з урахуванням того, що позивач був взятий на облік, має право на відстрочку від призову на військову службу, як чоловік, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Доказів того, що вказані відомості не повідомлялися відповідачу під час постановлення позивача на облік суду не надано.
Протокол № 471 від 05 червня 2025 року та оскаржувана постанова № 471 від 09 червня 2025 року не містять належних та допустимих доказів неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Окрім цього, відповідачем не зазначено ні у протоколі, ні в постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив, необхідність його виклику до РТЦК (зважаючи на наявність відстрочки, наданням якої займався сам же відповідач).
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Як вже зазначалось, у ОСОБА_1 наявна відстрочка від призову під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не доведений «поза розумним сумнівом».
За вказаних обставин, відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення саме ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 9, 245, 252 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №471 від 09.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Мартьянова С.М.