ЄУНСС: 453/798/25
НП: 2/453/496/25
іменем України
16 вересня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,
сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області;
відповідачка - ОСОБА_2 ;
зміст позовних вимог - про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька;
розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами загального позовного провадження, за участі позивача ОСОБА_1 , його представниці - адвокатки Дмитрович Н.В. та представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Андрусишин Л.І. , -
Стислий виклад позиції сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у порядку представництва, котре здійснює адвокатка Дмитрович Н.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 20.05.2025 року подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просив ухвалити рішення про залишення на його самостійному вихованні та утриманні їх з відповідачкою ОСОБА_2 малолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати у справі, котрі полягають у справлянні судового збору за пред'явлення вищевказаної позовної заяви у суд, у розмірі 1 211 грн. 20 коп., позивач ОСОБА_1 просить при ухваленні рішення стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що сторони у справі є батьками двох малолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обоє дітей народилися за час перебування сторонами у справі у зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 10.09.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 453/530/21 та номером провадження 2/453/300/21. Після розірвання вказаного шлюбу, обоє дітей залишилися проживати з позивачем ОСОБА_1 , проти чого відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала, так як ще на початку 2020 року вона без необхідної нате потреби виїхала на заробітки у Республіку Польща, де перебуває й досі, там народила ще одну дитину від іншого чоловіка, з яким і проживає, а також забрала ще свою старшу дитину (позашлюбну), натомість їх спільними з позивачем ОСОБА_1 двома дітьми перестала цікавитись, як і перестала сплачувати на них аліменти, котрі стягуються з неї на користь позивача ОСОБА_1 у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усіх її видів на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04.11.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 453/816/21 та номером провадження 2/453/364/21, заборгованість по аліментах станом на 01.05.2025 року становить 206 846 грн. 82 коп.. Тому, двоє дітей сторін у справі проживають з позивачем ОСОБА_1 та перебувають виключно на його утриманні, а відповідачка ОСОБА_2 не цікавиться ними, не відвідує їх, не допомагає матеріально, постійно перебуває закордоном, де проживає з другим чоловіком. Своєю чергою, позивач ОСОБА_1 військовозобов'язаний, у зв'язку з чим може бути мобілізованим у будь-який час, що призведе до залишення вказаних дітей без належного догляду та утримання. Тому він має намір скористатися своїм право на отримання відстрочки від мобілізації як батько, який самостійно утримує та виховує двох малолітніх дітей. Саме тому позивач ОСОБА_1 , задля захисту прав та інтересів двох малолітніх дітей, а також захисту своїх прав як їх батька, змушений був звертатися до суду із вищевказаною позовною заявою, у котрій обрав спосіб захисту - про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька, а відповідне рішення суду істотно впливатиме на його особисті немайнові права, тому позивач ОСОБА_1 , на підставі статей 19, 141, 150, 161 СК України, просить свій позов задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, своїм правом на подачу письмових пояснень на позовну заяву ОСОБА_1 , з її участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні вказаного позивача, до ОСОБА_2 , про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька, не скористалась. Однак, уповноважена представниця зазначеної третьої особи - начальниця Служби у справах дітей Андрусишин Л.І., будучи присутньою у судовому засіданні щодо розгляду цієї справи по суті, повністю підтримала поданий у Сколівський районний суд Львівської області висновок органу опіки та піклування Сколівської міської ради щодо доцільності проживання малолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 , а також залишення цих дітей на його самостійному вихованні й утриманні, також просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до неї, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на її стороні - Служби у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька, у запропоновані судом строки та порядку не подала. Відповідно, відповідачка ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Заяви та клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 22.05.2025 року, у запропонований суддею строк, через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 3418, якою усунув недоліки своєї позовної заяви, а також долучив докази на підтвердження сплати судового збору.
Інших заяв та/чи клопотань від сторін та інших учасників цієї справи до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачкою у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 20.05.2025 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання/перебування такої фізичної особи - відповідач ки ОСОБА_2 .. Так, згідно отриманої 20.05.2025 року відповіді № 1396357, зазначена відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Сколівського крайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 20.05.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві ОСОБА_1 термін для виправлення її недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Запропоновано позивачеві ОСОБА_1 усунути недоліки позовної заяви у спосіб сплати судового збору та одночасно роз'яснено, що якщо недоліки вищевказаної позовної заяви будуть усунуті у строк, встановлений судом, то вона буде вважатися поданою у первинний день звернення, якщо ж недоліки вищевказаної позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, то вона буде вважатися неподаною й буде повернута.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 22.05.2025 року, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 , яка не має статусу підприємця, та після усунення недоліків, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі - зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 26.06.2025 року, 12:30 год.. Зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Службу у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області подати суду письмовий висновок органу опіки та піклування Сколівської міської ради щодо доцільності/недоцільності проживання малолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , та перебування цих дітей на самостійному вихованні й утриманні батька.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 26.06.2025 року, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на підставі ч. 2 ст. 198, пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, на 14.08.2025 року о 12:30 год. у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, 11.08.2025 року, разом із супровідним листом, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 5203, надійшов до Сколівського районного суду Львівської області письмовий висновок органу опіки та піклування Сколівської міської ради щодо доцільності проживання малолітніх дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком - позивачем ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , та перебування цих дітей на самостійному вихованні й утриманні батька.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 14.08.2025 року підготовче засідання у цій справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті. Визначено місце, дату та час судового засідання щодо розгляду цієї справи по суті - зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 16.09.2025 року о 12:00 год..
Сторони та інші учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Усі заяви та клопотання сторін та інших учасників справи були вирішені судом у встановленому чинним ЦПК України порядку.
Позивач ОСОБА_1 у призначене судове засідання щодо розгляду цієї справи по суті з'явився, а також забезпечив явку своєї уповноваженої представниці - адвокатки Дмитрович Н.В., обоє позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили такі задовольнити з підстав, що викладені у пред'явленій позовній заяві.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, у призначене судове засідання щодо розгляду цієї справи по суті забезпечила явку свого уповноваженої представниці - Андрусишин Л.І., яка висловила позицію про підставність та обґрунтованість пред'явлених позовних вимог.
Відповідачка ОСОБА_2 у призначене судове засідання щодо розгляду цієї справи по суті не з'явилася, про поважні причини своєї неявки суд не повідомляла, будь-яких заяв щодо відкладення розгляду цієї справи не подавала.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 та їх з відповідачкою ОСОБА_2 малолітніх дочок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , й причетність до такого порушення їх прав зазначеної відповідачки за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Так, судом встановлено, що сторони у справі, які є громадянами України, 13.12.2011 року вступили у шлюб, котрий був зареєстрований виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, про що складено актовий запис за № 36, та котрий у подальшому був розірваний на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого 10.09.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 453/530/21 та номером провадження 2/453/300/21, котре набрало законної сили (копія міститься у справі, а. с. 13-14). Вказаним судовим рішенням, після розірвання шлюбу сторін у справі, не визначалось з ким із батьків та де саме залишаться проживати їхні діти.
У сторін у справі народилися двоє дітей - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_1 , виданим Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області 13.12.2011 року у відповідності до актового запису про народження за № 53 (копія міститься у справі, а. с. 10), а також дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження на бланку серії НОМЕР_2 , виданим Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області 30.01.2013 року у відповідності до актового запису про народження за № 4 (копія міститься у справі, а. с. 11), які є малолітніми.
На підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого 04.11.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 453/816/21 та номером провадження 2/453/364/21, котре набрало законної сили (копія міститься у справі, а. с. 15-18), з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на двох їх малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у частці від заробітку - у розмірі 1/3 частини з усіх його видів, але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення 15.06.2021 року та досягнення вказаними дітьми повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виконаного на замовлення позивача ОСОБА_1 головним державним виконавцем Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевичем В.Ф. (копія міститься у справі, а. с. 21-23), станом на 01.05.2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_2 по аліментах на двох малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 206 846 грн. 82 коп..
Як вбачається з акта про встановлення місця проживання від 07.05.2025 року, складеного комісією Верхньосиньовидненського старостинського округу виконавчого комітету Сколівської міської ради (копія міститься у справі, а. с. 19), двоє малолітніх дітей сторін у справі - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , матір ОСОБА_2 з ними не проживає з 2020 року.
Як вбачається з довідки Верхньосиньовидненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Петра Яцика Сколівської міської ради від 08.05.2025 року за вих. № 96 (копія міститься у справі, а. с. 20), малолітні діти сторін у справі - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицями шостого та восьмого класу відповідно денної форми навчання вказаного закладу освіти, їх виховує лише батько ОСОБА_1 , а матір ОСОБА_2 не приймає участі в їх вихованні, їх навчальним процесом та успішністю не цікавиться.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Сколівської міської ради про проживання, перебування на самостійному вихованні й утриманні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхнім батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія міститься у справі, а. с. 50-51), затвердженого рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 30.07.2025 року за № 1390 «Про встановлення факту проживання, перебування на самостійному вихованні та утриманні батьком малолітніх дітей» (копія міститься у справі, а. с. 52), орган опіки та піклування Сколівської міської ради, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, протокол від 29.07.2025 року за № 8, вважає за доцільне і необхідне визначити проживання, перебування на самостійному вихованні й утриманні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхнім батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо обов'язку батьків, пов'язаних із вихованням та утриманням їх малолітніх/неповнолітніх дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Своєю чергою, права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
Так, за приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1-4 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого у ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Своєю чергою, права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»
Так, за приписами частин 1, 2 ст. 12 вказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Щодо обраного способу захисту.
За загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суть обрання способу захисту зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й надавати відповідний судовий захист. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі за єдиним унікальним номером 645/3265/13-ц, провадження № 61-5552свп18, викладені правові висновки, згідно з котрими застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Надаючи правову оцінку належності обраного стороною способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93) Європейський Суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Крім того, Європейський Суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом. Своєю чергою, у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за цією Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі (§ 75 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо відсутності підстав для задоволення позову за результатами розгляду цієї справи.
Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, належить в першу чергу зазначити, що правовідносини, котрі включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому, сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Отож, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися виключно з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами. Як наслідок, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки нормами чинного СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану чи рішенням суду та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. Окрім того, нормами чинного СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена у ч. 1 ст. 15 вказного Кодексу «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
У межах даної справи за обраним позивачем ОСОБА_1 на власний розсуд способом захисту порушених/невизнаних сімейних прав, котрий він вважав ефективним, останній посилається на ті обставини, згідно з котрими відповідачка ОСОБА_2 як матір їх спільних двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безпричинно вже тривалий час не користується своєю батьківською правосуб'єктністю, зокрема не здійснює щодо вказаних дітей прав та не виконує обов'язків, пов'язаних з їх вихованням, навчанням та утриманням, а тому, на переконання позивача ОСОБА_1 , до неї можуть бути застосовані певні наслідки щодо обмеження/позбавлення обсягу відповідних прав.
Однак, належить вказати, що обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту у вигляді залишення вказаних дітей на його самостійному вихованні та утриманні, у даному конкретному випадку можливо й відповідає його інтересам, але аж ніяк не відповідає інтересам вказаних дітей, по відношенню до порушених прав яких, у випадку встановлення судом таких обставин, належним способом захисту є позбавлення відповідачки ОСОБА_2 щодо вказаних дітей батьківських прав, й саме такий спосіб захисту міг би бути дієвим та ефективним як по відношенню до порушеного/невизнаного права позивача ОСОБА_1 , так і до порушених відповідних прав їх з відповідачкою ОСОБА_2 двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Що стосується наміру позивача ОСОБА_1 скористатися правом на відстрочку від мобілізації у зв'язку із самостійним вихованням ним вказаних дітей задля подальшої можливості підтвердити таке право у встановленому порядку, на що він також посилається у пред'явленому позові, й що, однак, не пов'язано з захистом сімейних прав, то додатково належить вказати, що право на відстрочку військовозобов'язаного батька, який самостійно виховує дітей, може бути підтверджене цілим рядом документів, зокрема й з-поміж інших, рішенням суду про встановлення відповідного факту. Тобто, знову ж-таки, ефективним способом у цьому випадку є встановлення факту самосійного виховання дітей, котрий, однак, повинен доводитися у встановленому законом порядку та належними засобами доказування.
З огляду на усе вищевикладене, пред'явлені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовні вимоги за обраним ним способом захисту - про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька, задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб не забезпечить можливе поновлення сімейних прав, про порушення котрих йдеться у цьому позові, ані щодо самого позивача, ані щодо їх з відповідачкою двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 1 211 грн. 20 коп. й підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки одного із відділень АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2025 року за № 0.0.4381717236.1 (копія міститься у справі, а. с. 34), підлягають покладенню на нього, в силу відмови в задоволенні пред'явлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, до ОСОБА_2 , про залишення малолітніх дітей на самостійному вихованні та утриманні батька, - відмовити.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, код у ЄДРПОУ: 44528820; місцезнаходження юридичної особи: м-н. Незалежності, 1, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 82600; адреса електронної пошти: smiskrada@ukr.net; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Повне рішення суду складене: 18 вересня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН