Справа № 463/1946/25
Провадження № 2/463/1118/25
18 вересня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судових засідань Косопуд М.В.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії,
встановив:
представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії з в розмірі 5129,83 грн, 64,74 грн. інфляційних витрат, 21,31 грн.- 3% річних, 172,21 грн. - пеня та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та судовий збір 3028 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно є споживачами послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов'язані оплачувати надані послуги, однак такий обов'язок належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості за період з 01.09.2023 по 31.12.2024 на загальну суму в розмірі 5129,83 грн.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталося із заявою про видачу судового наказу, однак виданий судовий наказ в подальшому був скасований, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою, яку просить задовольнити.
Ухвалою від 05.03.2025 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання відповідачів про зупинення провадження у даній справі до розгляду цивільної справи №463/9266/24 (2/463/1850/24) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій та рішень неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, проведення перерахунку.
В той же час, оскільки цивільна справа №463/9266/24 (2/463/1850/24) розглянута Личаківським районним судом м. Львова 26 червня 2025 року, дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації №1 від 13.02.2025, а також відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З представленого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.9) вбачається, що відповідачі плату за послуги з постачання теплової енергії належним чином не вносили, внаслідок чого за період з 01.09.2023 по 13.02.2025 утворилась заборгованість в розмірі 5129,83 грн.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За змістом ст.ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Як свідчать матеріали справи, між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачем з 01.12.2021 існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері теплопостачання та гарячої води, шляхом відкриття особового рахунку для проведення розрахунків.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.
З врахуванням наведених положень, з відповідачами є укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання.
Зазначені договори є розміщеними на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.Ite.lviv.ua.
Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено та оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачанням теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води від 01.12.2021. Вказаний договір є публічним договором приєднання.
При цьому згідно з п. 39 Правил споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17, постановах Верховного суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі №369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21, від 20 листопада 2024 року у справі №463/6799/18.
За умовами зазначеного договору, ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Стаття 10 вказаного Закону визначає порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами. Зокрема відповідно до частин 1-2 даної статті у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Відтак, враховуючи наведене, навіть у разі відключення квартири споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку, останній зобов'язаний оплачувати вартість послуг з опалення місць загального користування в розмірі, визначеному відповідними методиками.
Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго», будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі користуються послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, в тому числі відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Даним наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 року за № 1237/13111. Відтак з моменту набрання законної сили наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, що набрав законної сили 25 січня 2019 року, для розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг має застосовуватись саме Методика затверджена таким, у зв'язку з втратою чинності попередньою Методикою, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Методики №315, загальний обсяг спожитої теплової енергії у будівлі складається з таких основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (квартири, нежитлового приміщення); обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пункт 12 розділу IV Методики №315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Судом встановлено, що відповідачі свої зобов'язання по оплаті за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, щодо опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання не виконують, внаслідок чого, згідно з розрахунками позивача, у них наявна заборгованість за період з 01.09.2023 по 31.12.2024 у розмірі 5129,83 грн, що відповідає положенням розділу IV Методики №315.
Відтак, оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено, суд приймає вказаний вище розрахунок заборгованості, як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, як висловився Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи №6-931цс15 в своїй постанові від 13 січня 2016 року, на вказані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно цієї норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічні висновки щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за відсутності між сторонами договірних відносин а також щодо стягнення з споживача трьох відсотків річних та інфляційних втрат також висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 639/10591/14-ц (постанова від 14 лютого 2018 року), які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд зобов'язаний враховувати.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України«Про житлово - комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Аналогічні положення містяться в пункті 41 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ №1182 від 11 грудня 2019 року, та пункті 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 1 грудня 2021 року (типового договору затвердженого даною Постановою).
Так, позивачем відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України було нараховано боржнику у зв'язку з заборгованістю за послуги з постачання теплової енергії 3% річних в розмірі 21,31 грн, та інфляційні витрати в розмірі 64,74 грн. Окрім того, позивачем було нараховано 172,21 грн пені за несвоєчасну оплату послуг з постачання гарячої води.
Оскільки відповідачі не довели неправильності здійснених позивачем розрахунків, не спростували розміру заборгованості жодними доказами, суд приходить висновку, що сума заборгованості за період з 01.09.2023 по 31.12.2024 в розмірі 5388,09 грн, що складається із заборгованості в розмірі 5129,83 грн, інфляційних втрат -64,74 грн, 3% річних - 21,31 грн, пеня - 172,21 грн, за житлово-комунальні послуги необхідно стягнути з відповідачів в користь позивача, відтак позов підлягає до задоволення.
Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 3028 грн судового збору.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-
ухвалив:
позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"- задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 5388,09 грн (п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень дев'ять копійок), що складається із заборгованості в розмірі 5129,83 грн, інфляційних втрат -64,74 грн, 3% річних - 21,31 грн, пеня - 172,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн (по 1009,33 грн з кожного).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст судового рішення складено та підписано - 18 вересня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Г.Б. Жовнір