Справа №442/1079/23
Провадження №2/442/50/2025
18 вересня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
20.02.2023 адвокат Шемеляк М.С. звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : нежитлові приміщення позначені на плані літ- «б»: «6-1» площею 12.8 кв.м.. «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м. /раніше приміщення «111-1» пл.19.1 кв.м., «111-2» пл.19.6 кв.м., «П» пл. 13,2 кв.м, «ІІІ» пл.8,7 кв.м., «ІУ» пл.4,9 кв.м., «У» пл. 1,2 кв.м., «УІ» пл. 1.2 кв.м., «УІІ» пл.2.9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м./, що становить 4/25 ід.част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 вартістю 1428007,12 грн. 12 коп.; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34,83 кв.м., вартістю 5030597,13 грн., меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 15000 грн., двоспальне ліжко вартістю 17 000 грн., пральна машинка Bosch вартістю 15000 грн., холодильник Wirpoll вартістю 18000 грн., мікрохвильова піч Samsung вартістю 2000 грн., духова шафа вартістю 9000 грн., варильна панель вартістю 5000 грн., кухонний гарнітур вартістю 65000 грн., скляний стіл вартістю 10000 грн., крісла 4 шт. загальною вартістю 8000 грн. (по 2000 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 4000 грн. (по 2000 грн. за шт.), комод вартістю 5600 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 6000 грн. (3000 грн. за шт.), телевізор Opticum вартістю 6000 грн., дзеркало вартістю 1900 грн., дзеркало з підсвіткою вартістю 3200 грн., кухонний комбайн Bosch вартістю 6000 грн., пилосос Кarcher вартістю 4000 грн., шафа-купе 5700 грн., а всього загальною вартістю 206400 грн.; а також визнати за ОСОБА_1 , право власності на нежитлові приміщення познач. на плані літ «6»: «6-1» площею 12,8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м.. / раніше приміщення «111-1» пл.19,1 кв.м., «111-2»пл.19,6 кв.м,, «IІ» пл.13,2 кв.м, «IІI» пл.8,7 кв.м,. «ІУ» пл.4.9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УI» пл.1,2 кв.м., «УІІ» пл.2,9 кв.м., агальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ід.част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 вартістю 1428007,12 грн.; припинити право ОСОБА_2 , на 1/2 частку нежитлових приміщень познач. на плані літ-«6»:«6-1» площею 12.8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м., / раніше приміщення «111-1» пл.19,1 кв.м., «111-2»пл.19,6 кв.м,, «ІІ» пл.13,2 кв.м, «ІІІ» пл.8,7 кв.м., «ІУ» пл.4.9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УІ» пл.1.2 кв.м., «УІІ» пл.2,9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ід. част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34,83 кв.м., вартістю 5030597,13 грн.; припинити право ОСОБА_1 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34.83 кв.м.; залишити у власності ОСОБА_2 , меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 15000 грн., двоспальне ліжко вартістю 17000 грн.. пральна машинка Bosch вартістю 15000 грн., холодильник Wirpoll вартістю 18000 грн., мікрохвильова піч Samsung вартістю 2000 грн., духова шафа вартістю 9000 грн., варильна панель вартістю 5000 грн., кухонний гарнітур вартістю 65000 грн., скляний стіл вартістю 10000 грн., крісла 4 шт. загальною вартістю 8000 грн. (по 2000 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт., загальною вартістю4000 грн. (по 2000 грн. за шт.), комод вартістю 5600 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 6000 грн. (3000 грн. за шт.), телевізор Opticum вартістю 6000 грн., дзеркало вартістю 1900 грн., дзеркало з підсвіткою вартістю 3200 грн., кухонний комбайн Bosch вартістю 6000 грн., пилосос Karcher вартістю 4000 грн., шафа-купе вартістю 5700 грн., а всього майна загальною вартістю 206400 грн.
Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію в розмірі 1801295 грн. та судові витрати в розмірі 13420 грн. та витрати на проведення оціночно-будівельної експертизи в розмірі 14158 грн. та витрати на правову допомогу.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народилось 3 дітей, одна з яких на даний час є неповнолітньою. На підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2022 шлюб між ними розірвано, проте на момент звернення до суду з даним позовом, не набрало законної сили. Відповідачка та неповнолітня ОСОБА_3 зареєстровані та проживали в будинку АДРЕСА_3 . Даний будинок належить позивачу на підставі Договору дарування від 22.11.2001 та є його особистою власністю та до спільного майна подружжя не належить. Згідно договору про поділ нерухомого майна, що є спільною частково власністю від 30.05.2011, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л.В. та зареєстровано в реєстрі №1134 відповідачці ОСОБА_2 передано у приватну власність нежитлові приміщення літ. «6»: «6-1» площею 12.8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м., / раніше приміщення «111-1» пл.19,1 кв.м., «111-2»пл.19,6 кв.м,, «ІІ» пл.13,2 кв.м, «ІІІ» пл.8,7 кв.м,. «ІУ» пл.4.9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УІ» пл.1.2 кв.м., «УІІ» пл.2,9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ід. част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 . Вказані нежитлові приміщення було придбано сторонами спільно у шлюбі та оформлено на відповідачку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 23.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2120.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 19.09.2022 за №310123501 окрім вищевказаних нежитлових приміщень, ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34.83 кв.м.
Зазначена квартира була придбана сторонами у шлюбі та оформлена на відповідачку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрованого в реєстрі за №2415. Згідно висновку судового експерта Дідовського Ю.Б. №18 від 30.01.2023 ринкова вартість нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі чотирьох поверхового цегляного житлового будинку площею 72,2 кв.м. по АДРЕСА_1 становить 1428007,12 грн., ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , площею 82,18 кв.м. становить 5030597,13 грн. У квартирі АДРЕСА_2 знаходяться також спільні меблі та побутова техніка колишнього подружжя, а саме: диван вартістю 15000 грн., двоспальне ліжко вартістю 17000 грн., пральна машинка Bosch вартістю 15000 грн., холодильник Wirpoll вартістю 18000 грн., мікрохвильова піч Samsung вартістю 2000 грн., духова шафа вартістю 9000 грн., варильна панель вартістю 5000 грн., кухонний гарнітур вартістю 65000 грн., скляний стіл вартістю 10000 грн., крісла 4 шт. загальною вартістю 8000 грн. (по 2000 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 4000 грн. (по 2000 грн. за шт.), комод вартістю 5600 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 6000 грн. (3000 грн. за шт.), телевізор Opticum вартістю 6000 грн., дзеркало вартістю 1900 грн., дзеркало з підсвіткою вартістю 3200 грн., кухонний комбайн Bosch вартістю 6000 грн., пилосос Karcher вартістю 4000 грн., шафа-купе 5700 грн. Загальна вартість вказаного майна становить 206400 грн.
Позивач ОСОБА_5 не має наміру ділити це майно та погоджується, щоб воно разом зі спірною квартирою перейшло у власність відповідача ОСОБА_6 , також позивач ОСОБА_1 не претендує на половину від вартості зазначеного майна. Такий вчинок позивач пояснює тим, що хоче зберегти нормальні людські відносини з відповідачем, оскільки вони, як колишнє подружжя, прожили в шлюбі 25 років, тривалий час були пов?язані спільним побутом та народили у шлюбі трьох дітей, двоє з яких вже повнолітні, тому вважає за необхідне залишити у власності колишньої дружини більше половини спільного майна колишнього подружжя.
Право власності на вказане нерухоме спірне мано, набуте сторонами під час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю.
Крім цього, вважає спільне користування сторонами вищевказаним майном неможливим, оскільки між ними вже тривалий час напружені відносини, постійні конфлікти та непорозуміння.
На підтвердження цього долучає до позову докази на підтвердження факту неможливості спільного володіння та користування вищевказаним майном, а тому вважає за доцільне припинити його право спільної сумісної власності на квартиру та погоджується на виплату йому грошової компенсації за його частку у спірній квартирі. Квартира є двокімнатною, в новобудові, з сучасним ремонтом, комунікаціями, сантехнікою, меблями та сучасною побутовою технікою. Зазначає, що доступу до квартири не має та не користується нею.
Що стосується нежитлових приміщень загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 , то вважає, що цей об'єкт слід визнати правом особистої приватної власності позивача, оскільки його ринкова вартість становить 1428007,12 грн., яка є меншою за ринкову вартість квартири на 3502609,01 грн., та при виселенні відповідачки ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_3 буде її особистим майном, а тому доцільною буле виплата позивачу різниці від половини вартості спільного майна та вартості нежитлових приміщень (3229302,16 грн. - 1428007,12 грн.), а саме 1801295 грн. та визнання права особистої власності на квартиру за позивачкою.
27.06.2023 адвокат Микуш Д.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із зустрічним позовом, в якому просить визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0607 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:048:0143, - нежитлові приміщення позначені на плані літ- «6»: «6-1» площею 12,8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м., раніше приміщення «111-1» пл. 19,1 кв.м., «111-2»гл.19,6 18.м. «Il» пл.13,2 кв.м,, «IIІ» пл.8,7 кв.м,, «ІУ» пл.4,9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УІ» пл.1,2 кв.м., «УІІ» пл.2.9 кв.м. загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ідеальної частки, загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34,83 кв.м.; меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 10000 грн.; двоспальне ліжко вартістю 12000 грн., пральна машинка Bosch вартістю 7000 грн.; холодильник Wirpoll вартістю 12000 грн.; мікрохвильова піч Samsung вартістю 500 грн. (вживана); духова шафа вартістю 7000 грн, варильна панель вартістю 4000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 35000 грн; скляний стіл вартістю 5000 грн.; крісла 4 шт. загальної вартістю 1200 грн. (по 400 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 2400 грн. (по 1200 грн. за шт.), комод вартістю 4000 грн.; приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 4000 грн. (2000 грн. за шт.); телевізор Орticum вартістю 2700 грн.; дзеркало вартістю 400 грн; дзеркало з підсвіткою вартістю 2200 грн.; кухонний комбайн Bosch вартістю 4000 грн; пилосос Karcher вартістю 1700 грн.; шафа-купе 4000 грн.; кошти в сумі 355000 грн., як вартість проданого відповідачем транспортного засобу марки Renаult Trafic, бiлого кольору, 2017 року випуску номер шасі НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, синього кольору, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 ; речі, які були викрадені ОСОБА_7 з будинковолодіння АДРЕСА_3 , а саме: тюнера T-2 (624, 625) 150 ящиків - 3000 штук вартістю 1440000 грн.; кабель - 50 ящиків вартістю 120000 грн.; пульти - 30 ящиків - вартістю 240000 грн.; антени до T-2 600 штук - вартістю 96000 грн; новий холодильник марки Атлант - вартістю 23000 грн.; нова посудомийна машина вартістю - 10000 грн.; нова плита електрична сенсорна вартістю - 8000 грн., мультиварка вартістю - 5000 грн.; чайник електричний вартістю - 2100 грн.; тостер вартістю - 1800 грн.; кавоварка вартістю - 10000 грн.; електрична машинка для стрижки вартістю - 1000 грн.; новий посуд три комплекти вартістю - 3000 грн.; каструлі 3 шт. (9 л., 14 л., 17 л.) вартістю - 3000 грн.; нові комплекти постілі 3 шт. вартістю - 10500 грн.; нові рушники 2 комплекти (16 штук) вартістю -1600 грн.; ящик нових ганчірок для миття вікон та посуду вартістю - 200 грн.; посуд (тарілки різні малі, середні, великі по 6 штук) вартість - 900 грн.; горнятка скляні прозорі вартістю - 500 грн.; нові набори каструль - 3 шт. вартістю - 8700 грн., нові ковдри 3 шт. вартістю - 3900 грн.; порошок для прання в капсулах 15 упаковок вартістю - 6750 грн.; таблетки до посудомийної машини 6 пачок вартістю - 4075 грн.; цукор 40 кг. вартістю - 1400 грн.; олія 15 л. вартістю - 1095 грн.; матрац «Дормео» 1 шт. вартістю - 5000 грн.; креманки на морозиво 30 шт. вартістю 2250 грн.; банка з краном вартістю - 105 грн.; кава зерниста 1 кг. - 3 шт. вартістю - 1500 грн. Загальна вартість майна становить 2909775 грн. З урахуванням відступлення судом від рівності часток майна подружжя, здійснити поділ майна подружжя, наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власністю на 1/3 будинку АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власністю на 2/3 будинку АДРЕСА_3 , визнати за ОСОБА_2 право власністю на 1/3 земельної ділянки площею 0,0607 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:048:0143; визнати за ОСОБА_1 право власністю на 2/3 земельної ділянки площею 0,0607 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:048:0143; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення, позначені на платі літ «6», «6-1» площею 12,8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м., раніше приміщення «111-1» пл. 19,1 кв.м., «111-2»гл.19,6 18.м. «Il» пл.13,2 кв.м,, «IIІ» пл.8,7 кв.м,, «ІУ» пл.4,9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УІ» пл.1,2 кв.м., «УІІ» пл.2.9 кв.м. загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ідеальної частки, загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею 34,83 кв.м., залишити у власності ОСОБА_2 меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 10000 грн.,; двоспальне ліжко вартістю 12000 грн., пральна машинка Bosch вартістю 7000 грн.; холодильник Wirpoll вартістю 12000 грн.; мікрохвильова піч Samsung вартістю 500 грн. (вживана); духова шафа вартістю 7000 грн.; варильна панель вартістю 4000 грн., кухонний гарнітур вартістю 35000 грн.; скляний стіл вартістю 5000 грн.; крісла 4 шт. загальної вартістю 1200 грн. (по 400 грн. за шт.); крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 2 400 грн. (по 1200 грн. за шт.); комод вартістю 4000 грн.; приліжкові тумби 2 шт., загальною вартістю 4000 грн. (2000 грн. за шт.); телевізор Оpticum вартістю 2700 грн. дзеркало вартістю 400 грн; дзеркало з підсвіткою вартістю 2200 грн.; кухонний комбайн Bosch вартістю 4000 грн.; пилосос Karcher вартістю 1700 грн.; шафа-купе 4000 грн, визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 355740 грн., як вартість проданого автомобіля марки Renault Trafic, білого кольору, 2017 року випуску номер шасі НОМЕР_4 вартістю 355000 грн.; залишити у власності ОСОБА_1 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, синього кольору, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , залишити у власності ОСОБА_1 речі, а саме: тюнера T-2 (624, 625) - 150 ящиків - 3000 штук вартістю 14400000 грн.; кабель - 50 ящиків вартістю 120000 грн.; пульти - 30 ящиків - вартістю 240000 грн.; антени до T-2 600 штук - вартістю 96000 грн; новий холодильник марки Атлант - вартістю 23000 грн.; нова посудомийна машина вартістю - 10000 грн.; нова плита електрична сенсорна вартістю - 8000 грн.; мультиварку вартістю - 5000 грн.; чайник електричний вартістю - 2100 грн.; тостер вартістю - 1800 грн., кавоварка вартістю - 10000 грн.; електрична машинка для стрижки вартістю - 1000 грн.; новий посуд три комплекти вартістю - 3000 грн.; каструлі 3 шт. (9 л., 14 л., 17 л.) вартістю - 3000 грн.; нові комплекти постелі 3 шт., вартістю 10500 грн.;: нові рушники 2 комплекти (16 штук) вартістю 1600 грн.; ящик нових ганчірок для миття вікон та посуду вартістю - 200 грн.; посуд (тарілки різні малі, середні, великі по 6 штук) вартістю 900 грн., горнята скляні прозорі вартістю 500 грн., нові набори каструль 3 шт. вартістю 8100 грн., нові ковдри 3 шт. вартістю 3900грн., порошок для прання в капсулах 15 упаковок вартістю 6750 грн., таблетки до посудомийної машини 6 пачок вартістю 4075 грн., цукор 40 кг. Вартістю 1400 грн., олія 15 л. вартістю 1095 грн., матрац «Дормео» 1 шт. вартістю 5000 грн., креманки на морозиво 30 шт. вартістю 2250 грн., банка з краном вартістю 105 грн., кава зерниста 1 кг. - 3 шт. вартістю 1500 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, проте шлюб між сторонами розірвано. З приводу майна, яке підлягає поділу зазначає наступне: Будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування. Отримавши в 2001 році в дар даний будинок, такий перебував в стані, який потребував капітальних змін та ремонту і вони, як подружжя фактично протягом усього спільного проживання здійснювали покращення такого, робили ремонт, реконструкцію, внаслідок чого вартість будинку, з урахуванням прибудинкової території, господарських приміщень значно збільшилась. Так, протягом спільного проживання сторін в будинковолодінню внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя були проведені наступні роботи: капітальний внутрішній ремонт будинку (стіни пошпакльовані та пофарбовані), поміняли всі вікна з дерев'яних на пластикові; поміняли усі вхідні та внутрішні двері; зробили повністю новий фасад будинку; поміняли балкони в будинку з цегляних на ковані; поміняли у всьому будинку підлогу поставивши паркетну дошку; поставили плитку у всіх туалетах та ваннах; зробили індивідуальне опалення в будинку і встановили систему подання та нагрівання води до будинку (котел); зробили підігрів підлоги в кухні, вітальні, туалетах та ваннах; міняли систему водовідведення з металевих на пластикові труби; здійснили реконструкцію шляхом переобладнання гаражу, який був у будинку на житлову кімнату, побудували на території будинковолодіння літню кухню та гараж, встановили бруківку на подвір?ї (орієнтовно 200 кв.м.); поставили кований паркан на території будинковолодіння, поставили автоматичні розсувні ворота. Це не остаточний список, тих робіт та покращень, які зробило подружжя в будинку та будинковолодінні, перебуваючи в шлюбі починаючи з 2001 року внаслідок чого його вартість значно збільшилась. З таких підстав вважає, що на підставі ст.62 СК України, даний будинок та земельна ділянка має бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З приводу квартири АДРЕСА_2 , то зазначає, що дійсно дана квартира була придбана за спільні кошти подружжя під час перебування сторін у шлюбі, а відтак підлягає поділу. Погоджується з висновком експерта про те, що ринкова вартість квартири становить 5030697,13 грн. Водночас зазначає, що дана квартира куплялася для дочки ОСОБА_8 , яка на даний час разом зі своєю сім'єю фактично в ній проживає та виключно її сім'я нею користується.
Щодо нежитлових приміщень, розташованих в будинку АДРЕСА_1 , то зазначає, що такі є спільним майном подружжя, оскільки були придбані за спільні кошти подружжя під час перебування сторін в шлюбі.
Крім цього зазначає, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі 28.10.2020 ними було придбано транспортний засіб марки Renault Trafic, білого кольору, 2017 року. Водночас коли стосунки між ними погіршилися, з метою приховування даного майна, відповідачем даний транспортний засіб 13.07.2022 був відчужений шляхом укладення договору купівлі-продажу зі своєю матір?ю ОСОБА_2 . Так згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13.07.2022, укладеного між суб?єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, ТОВ «ЗАХІД АВТО ГРУП» та ОСОБА_2 (Покупець) уклали його про те, що продавець зобов?язується передати у власність Покупця транспортний засіб марки Renault, модель Trafic, 2017 року випуску, колір білий, номерний знак НОМЕР_7 . Згоди відповідачеві на відчуження транспортного засобу позивачка ОСОБА_2 не надавала. Згодом, а саме: 28.12.2022 мати відповідача даний транспортний засіб відчужила ОСОБА_9 , що підтверджується витягом з ЄДРТЗ щодо проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом та договором купівлі-продажу транспортного засобу від 28.12.2022. Зазначає, що даний транспортний засіб і надалі перебуває в користуванні ОСОБА_1 . Вважає, що вартість даного транспортного засобу становить 355740 грн. Крім цього, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі 21.11.2018 сторонами було придбано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, синього кольору, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_3 . Даний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серія НОМЕР_9 . Вважає, що вартість вищезазначеного транспортного засобу становить 117930,53 грн.
Щодо інших речей, які мають цінність та підлягають поділу, зазначає наступне: Протягом тривалого часу перебування в шлюбі позивачка та відповідач мали власний бізнес щодо продажу товарів пов'язаних з супутниковим обладнанням. 17 серпня 2022 року відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу та, з метою зникнення поділу спільного майна подружжя, викрав майно з будинковолодіння по АДРЕСА_3 , яке було придбано за кошти подружжя, а саме: тюнера Т-2 (624, 625) - 150 ящиків - 3000 штук вартістю 14400000 грн.; кабель - 50 ящиків вартістю 120000 грн., пульти - 30 ящиків - вартістю 240000 грн.; антени до Т-2 600 штук - вартістю 96000 грн, новий холодильник марки Атлант - вартістю 23000 грн.; нова посудомийна машина вартістю - 10000 грн., нова плита електрична сенсорна вартістю - 8000 грн., мультиварка вартістю - 5000 грн.; чайник електричний вартістю - 2100 грн.; тостер вартістю - 1800 грн., кавоварка вартістю - 10000 грн. електрична машинка для стрижки вартістю - 1000 грн.; новий посуд три комплекти вартістю - 3000 грн., каструлі 3 шт. (9 л., 14 л., 17 л.) вартістю - 3000 грн. нові комплекти постелі 3 шт. вартістю - 10500 грн.; нові рушники 2 комплекти (16 штук) вартістю - 1600 грн.; ящик нових ганчірок для миття вікон та посуду вартістю - 200 грн., посуд (тарілки різні малі, середні, великі по 6 штук) вартість - 900 грн.; горнятка скляні прозорі вартістю - 500 грн.; нові набори каструль - 3 шт. вартістю - 8100 грн.; нові ковдри 3 шт. вартістю - 3900 грн. порошок для прання в капсулах 15 упаковок вартістю - 6750 грн.; таблетки до посудомийної машини 6 пачок вартістю - 4075 грн.; цукор 40 кг. вартістю - 1400 грн.; олія 15 л. вартістю - 1095 грн.; матрац «Дормео» 1 шт. вартістю - 5000 грн.; креманки на морозиво 30 шт. вартістю 2250 грн.; банка з краном вартістю - 105 грн.; кава зерниста 1 кг. - 3 шт. вартістю - 1500 грн. Загальна вартість перерахованого вище майна, яке викрав ОСОБА_10 становить 2909775 грн.
З даного приводу ОСОБА_2 07.10.2022 зверталася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області та 15.10.2022 було внесено відомості в ЄРДР та зареєстроване кримінальне провадження за №12022141110000732 за ч.4 ст.185 КК України. На даний час досудове розслідування триває. З урахуванням того, що вищезазначені речі були викрадені ОСОБА_7 вона погоджується, щоб вони залишилися у ОСОБА_1 , а ОСОБА_6 не претендуватиме на половину від їх вартості.
Меблі та побутова техніка, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 дійсно було придбано під час перебування сторін у шлюбі і знаходяться у даній квартирі, однак їхня вартість, визначена ОСОБА_1 є завищеною, відтак вважає, що: диван вартує 10000 грн.; двоспальне ліжко - 12000 грн., пральна машинка Bosch - 7000 грн., холодильник Wirpoll - 12000 грн., мікрохвильова піч Samsung - 500 грн. (вживана); духова шафа - 7000 грн., варильна панель - 4000 грн. кухонний гарнітур - 35000 грн., скляний стіл - 5000 грн., крісла 4 шт. загальної вартістю 1200 грн. (по 400 грн. за шт.). крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 2400 грн. (по 1200 грн. за шт.), комод - 4000 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 4000 грн. (2000 грн. за шт.), телевізор Opticum - 2700 грн., дзеркало - 400 грн; дзеркало з підсвіткою - 2 200 грн., кухонний комбайн Bosch - 4000 грн., пилосос Karcher - 1700 грн., шафа-купе - 4000 грн. відтак, вважає, що загальна дійсна вартість майна становить 119100 грн.
Вважає, що судом слід відступити від рівності часток майна подружжя та врахувати, що з ОСОБА_2 постійно проживає малолітня дочка ОСОБА_3 , 2014.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15.04.2024 прийнято дану справу до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.06.2024.
28.05.2024 стороною позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву.
В обґрунтування заперечень покликається на те, що житловий будинок АДРЕСА_3 належить йому на праві особистої приватної власності, оскільки набув його на підставі Договору дарування. В даному будинку вони проживали як сім'я та виховували дітей до 2022 року. Для належного та комфортного власного проживання і їхніх дітей протягом років ним здійснювався поточний ремонт, оскільки це його обов'язок не тільки як власника в розумінні ст.322 ЦК України, але й батька, який повинен забезпечити дітей майном для їх виховання та розвитку. Вважає, що ОСОБА_2 крім загальних посилань на те, що за час шлюбу були проведені ремонтні роботи та їх приблизного переліку, не представлено жодного доказу на підтвердження збільшення вартості майна. З таких підстав вважає, що відсутні підстави для визнання даного будинку об'єктом спільної сумісної власності та визнання за відповідачкою права власності на 1/3 такого будинку.
З приводу нежитлових приміщень, вважає такі вимоги про визнання тільки за нею права власності на вказані нежитлові приміщення і квартиру у порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки вона не надала жодного належного та допустимого доказу з якого б вбачалась її особиста участь, особистими, належними тільки їй, коштами у розумінні Сімейного кодексу України, у придбанні вказаної нерухомості під час їхнього шлюбу, щоб давало право на визнання за нею особистої приватної власності та нівелювало б його частку як другого з подружжя.
Щодо транспортних засобів, то зазначає, що транспортний засіб Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , зареєстрований за ним, але не перебуває у його володінні, що відомо ОСОБА_2 . Вона, під час його відсутності передала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та сам автомобіль їхньому сину, який і користується ним до цього часу. Як батько, він не заперечує проти володіння сином даним автомобілем, а тому вважає вимогу ОСОБА_6 залишити у його користуванні даний автомобіль такою, яка суперечить реальним фактам. Він не заперечує проти передачі їй у власність цього автомобіля, яким вона розпорядилася на власний розсуд, без його згоди. Транспортний засіб Renault Trafic, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , також використовувався ним у підприємницькій діяльності, проте через постійні поломки автомобіля, проблеми з двигуном, через які він ніс значні витрати на його ремонт, він змушений був його відчужити за 10000 грн., що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу №2099 від 13.07.2022.
За умови присудження компенсації 1/2 вартості реалізованого транспортного засобу ОСОБА_2 , він не заперечує щодо сплати їй 5000 грн. Щодо речей, які він начебто викрав з власного будинку на загальну суму 2909775 грн., то такі звинувачення ОСОБА_6 є абсолютно надуманими та спровокованими її ревнощами і бажанням помститися йому, як колишньому чоловіку. Крім покликання на відкриття кримінального провадження та проведення досудового розслідування, жодним іншим належним та допустимим доказом не підтверджується викрадення ним перелічених у зустрічному позові речей, у такій кількості та за таку вартість.
Ухвалою суду від 04.06.2024 задоволено клопотання представника відповідачки, витребувано з КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» інвентаризаційну справу на будинок АДРЕСА_3 .
На підставі ухвали суду від 10.10.2024 у даній справі призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
31.03.2025 дана справа надійшла до суду з експертної установи без виконання.
Ухвалою суду від 01.04.2025 провадження в справі відновлено.
Згідно з ухвалою суду від 09.05.2025 підготовче провадження в справі закрито, призначено
справу до судового розгляду на 12.06.2025.
Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні в судовому засіданні позов підтримали, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить первісний позов задоволити, а зустрічний задоволити частково, а саме: визнавши за відповідачкою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в решті позову просить відмовити.
Відповідач за первинним позовом - позивач за зустрічним та її представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, просить такий задоволити, а первісний заперечили з підстав, викладених у зустрічному позові.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань, ч.1 ст.182 ЦПК України.
Одними із засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Як зазначено в ст.10 цього Кодексу, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедент ній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 06.02.1997 у Добрівлянській сільській раді, Дрогобицького району, Львівської області, актовий запис №01.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2022 у справі №442/4936/22, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.02.2023,шлюб між сторонами розірвано.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що за час шлюбу у сторін народилось троє дітей, одна з яких - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час є неповнолітньою.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2024 у справі № 442/8362/23 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст.68 СК України , розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до цивільного кодексу України.
Також, відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України , майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У частині 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»; від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
На підставі договору дарування від 22.11.2001 ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 187,90 м.кв., житловою 103,50 кв.м.
З Державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0607 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачка стверджує, що за час шлюбу ними було спільно проведено ремонті роботи, облагородження території, придбання меблів, предметів побутового вжитку для покращення житлових умов, тощо.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 У справі №214/6174/15-ц сформульовано висновок про наступне:
Згідно зі статтею 57 СК України сторонами шлюбу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У частині сьомій названої статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Крім того, у статті 58 СК України вказано, що і дохід, який приносить річ, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є також власністю цього з подружжя.
І саме той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей (частина перша статті 59 СК України ).
У статті 60 СК України зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також вказано, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України ).
Можна зробити висновок, що за загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу.
Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним.
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» у пункти 69 і 73).
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.
У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.
Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя.
Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, відповідачка повинна довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Всупереч наведеній нормі, відповідачкою не представлено суду доказів, які б підтверджували та надавали б право на визнання будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю та, відповідно, визнання за нею частки на такі.
З таких підстав, в цій частині зустрічного позову слід відмовити.
Даний висновок кореспондує й висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 09.10.2022 у справі №334/7560/20.
З Договору про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю від 30.05.2011 ОСОБА_2 належить 4/25 ідеальні частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлові приміщення літ. «6»: «6-1» площею 12,8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3», площею 20,7 кв.м. /раніше приміщення «111-1» пл..19,1 кв.м., «111-2» пл.. 19,6 кв.м., «ІІ» пл..13,2 кв.м., «ІІІ» пл..8,7 кв.м., «ІУ» пл..4,9 кв.м., «У» пл. 1,2 кв.м., «УІ» пл..1,2 кв.м., «УІІ» пл..2,9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м./, загальною площею 72,2 кв.м.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 310123501 від 19.09.2022 ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 .
Згідно висновку експерта №18 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи за заявою ОСОБА_1 , складеного 30.01.2023, ринкова вартість нежитлового примішення розташованого на 1-ому поверсі чотирьох поверхового цегляного житлового будинку плошею 72,2 кв,м. по АДРЕСА_1 з проведеним ремонтом в доброму стані, згідно наданих матеріалів (документів) становить 1428007,12 грн.. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 двох-кімнатної на 7-му поверсі дев?яти верхового цегляного житлового будинку в АДРЕСА_6 , плошею 82,18 кв.м. з проведеним ремонтом в доброму стані згідно наданих матеріалів (документів) становить 5030597,13 грн..
Дані об'єкти нерухомості набуті сторонами за час шлюбу, а тому призюмується, що є правом спільної сумісної власності.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обгрунтування сторін, керуючись принципом рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що за позивач слід визнати право одноосібної власності на 4/25 ідеальні частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачкою слід визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на дані об'єкти.
З договору купівлі-продажу транспортного засобу №2099 від 13.07.2022 вбачається, ОСОБА_2 придбала у ТОВ «Захід Авто Груп» автомобіль марки Renault Trafic 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . За домовленістю сторін визначено ціну транспортного засобу - 10000 грн.
З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 05.06.2023 №311/13-11-123/А з та долученого до нього Договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб марки Renault Trafic 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_12 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відчужила даний транспортний засіб ОСОБА_9 .
Висновком експерта №68 за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи з визначенням ринкової вартості КТЗ згідно адвокатського запиту №19 від 19.06.2023, складеним 26.06.2023, встановлено, що середня ринкова вартість автомобіля Renault Trafic 1,6 cDi 6MT реєстраційний номер НОМЕР_11 станом на момент проведення судової експертизи 20.06.2023, без огляду, становить 355740 грн.
Як стверджує позивач транспортний засіб було відчужено ним за 10000 грн. у зв'язку з несправністю транспортного засобу.
Зважаючи на те, що вищевказаний висновок експерта надає ринкову вартість транспортного засобу, а не його дійсну вартість з урахуванням технічних характеристик, зносу, справності, то суд не може взяти такий до уваги.
Так, дійсно даний транспортний засіб є об'єктом права спільного сумісної власності подружжя, як такий, що був придбаний за час шлюбу. Проте, суд позбавлений можливості визначити суму компенсації, яка б підлягала відшкодуванню відповідачці через недоведеність вартості транспортного засобу.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачка, не погоджуючись із правочином позивача, як колишнього чоловіка, спрямованого на відчуження транспортного засобу, як об'єкта спільного майна подружжя, не надавши на це відповідної згоди, такий правочин не оспорила.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 автомобіль марки Volkswagen Transporter T4 2,5 TDi 5dr 5MT, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 належить ОСОБА_1 .
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи з визначенням ринкової вартості КТЗ згідно адвокатського запиту, вартість вищевказаного транспортного засобу становить 117930,53 грн.
Враховуючи позицію сторін, суд приходить до висновку, що даний транспортний засіб слід залишити у власності позивача.
Крім цього, суду також представлено копію матеріалів на підставі яких було винесено постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2022 у справі №442/6365/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
А також, відповідачкою представлено суду копію її заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , а саме про викрадення ним майна з будинковолодіння по АДРЕСА_3 та Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022141110000732.
Проте, суду не представлено жодних доказів на підтвердження наявності та викрадення переліченого Відповідачкою майна, зокрема обвинувального вироку суду.
З таких підстав, суд вважає вимоги Відповідачки в частині відшкодування вартості перелічених речей необґрунтованими та недоведеними, а тому в задоволенні таких слід відмовити.
Крім цього, звертаючись до суду з даною вимогою відповідачка покликається на те, що разом із нею проживає малолітня донька ОСОБА_3 , що є підставою для збільшення її частки у спільній власності подружжя.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
Проживання дітей з одним із подружжя само собою не є підставою для збільшення частки у мані пр. його розподілі тому з подружжя, з ким проживають діти. (Постанова Верховного суду від 27.12.2019 у справі №297/2837/17, постанова Верховного Суду від 02.03.2020 справі №448/1722/16-ц).
З таких підстав, суд не вбачає для відступу від засад рівності часток подружжя.
З приводу поділу рухомих речей, зокрема тих, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , то право власності на такі слід визнати за відповідачкою.
Враховуючи вищенаведене, а також керуючись принципом рівності часток сторін, суд приходить до висновку, що відповідачку слід зобов'язати сплатити позивачу компенсацію в розмірі 1860260,27 грн. з огляду на те, що вартість квартири становить 5030597,13 грн, а вартість нежитлових приміщень становить 1428007,12 грн, а вартість автомобіля марки Volkswagen -117930,53 грн. Проте, на виконання принципу вимог ч.2 ст.264 ЦПК України про те, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, до відшкодування підлягає та сума, про яку просить позивач - 1801295 грн.
У ст.141 ЦПК України , визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову -на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 13420 грн., крім цього ним здійснено витрати на суду 14158 грн.
А також, позивач скористався правовою допомогою. Дане стверджується Договором про надання правничої допомоги від 10.05.2024, укладеним з адвокатом Партикою Ольгою Владиславівною. У акті прийняття-передачі наданих послуг від 14.05.2024 визначено, що винагорода за надані адвокатом послуги становить 8000 грн.
Враховуючи вищенаведене, а саме те, що первісний позов підлягає до задоволення, судові витрати підлягають до відшкодування в повному обсязі. Відповідачкою при звернення до суду із зустрічним позовом сплачено судовий збір в розмірі 7903,52 грн. Зважаючи на те, що даний позов підлягає до задоволення частково, в користь відповідачки слід стягнути витрати в розмірі 5031 грн, що є пропорційним до розміру задоволення позовних вимог.
При цьому, суд вважає за доцільне здійснити взаємозалік судових витрат, а тому з відповідачки слід стягнути в користь позивача 8389 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 264, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволити частково.
Визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : нежитлові приміщення позначені на плані літ- «б»: «6-1» площею 12.8 кв.м.. «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м. / раніше приміщення «111-1» пл.19.1 кв.м., «111-2» пл.19.6 кв.м., «П» пл. 13,2 кв.м, «ІІІ» пл.8,7 кв.м., «ІУ» пл.4,9 кв.м., «У» пл. 1,2 кв.м., «УІ» пл. 1.2 кв.м., «УІІ» пл.2.9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м./, що становить 4/25 ід.част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 вартістю 1428007,12 грн. 12 коп.
Визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34,83 кв.м., вартістю 5030597,13 грн., меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 15000 грн., двоспальне ліжко вартістю 17 000 грн., пральна машинка Bosch вартістю 15000 грн., холодильник Wirpoll вартістю 18000 грн., мікрохвильова піч Samsung вартістю 2000 грн., духова шафа вартістю 9000 грн., варильна панель вартістю 5000 грн., кухонний гарнітур вартістю 65000 грн., скляний стіл вартістю 10000 грн., крісла 4 шт. загальною вартістю 8000 грн. (по 2000 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт. загальною вартістю 4000 грн. (по 2000 грн. за шт.), комод вартістю 5600 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 6000 грн. (3000 грн. за шт.), телевізор Opticum вартістю 6000 грн., дзеркало вартістю 1900 грн., дзеркало з підсвіткою вартістю 3200 грн., кухонний комбайн Bosch вартістю 6000 грн., пилосос Кarcher вартістю 4000 грн., шафа-купе 5700 грн., а всього загальною вартістю 206400 грн.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на нежитлові приміщення познач. на плані літ «6»: «6-1» площею 12,8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м.. / раніше приміщення «111-1» пл.19,1 кв.м., «111-2»пл.19,6 кв.м., «IІ» пл.13,2 кв.м, «IІI» пл.8,7 кв.м,. «ІУ» пл.4.9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УI» пл.1,2 кв.м., «УІІ» пл.2,9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ід.част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 вартістю 1428007,12 грн.
Припинити право ОСОБА_2 , на 1/2 частку нежитлових приміщень познач. на плані літ- «6»:«6-1» площею 12.8 кв.м., «6-2» площею 38,7 кв.м., «6-3» площею 20,7 кв.м., / раніше приміщення «111-1» пл.19,1 кв.м., «111-2» пл.19,6 кв.м,, «ІІ» пл.13,2 кв.м, «ІІІ» пл.8,7 кв.м,. «ІУ» пл.4.9 кв.м., «У» пл.1,2 кв.м., «УІ» пл.1.2 кв.м., «УІІ» пл.2,9 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., що становить 4/25 ід. част. загальною площею 72,2 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34,83 кв.м., вартістю 5030597,13 грн.
Припинити право ОСОБА_1 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 82,18 кв.м., житловою площею: 34.83 кв.м.; залишити у власності ОСОБА_2 , меблі та побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: диван вартістю 15000 грн., двоспальне ліжко вартістю 17000 грн.. пральна машинка Bosch вартістю 15000 грн., холодильник Wirpoll вартістю 18000 грн., мікрохвильова піч Samsung вартістю 2000 грн., духова шафа вартістю 9000 грн., варильна панель вартістю 5000 грн., кухонний гарнітур вартістю 65000 грн., скляний стіл вартістю 10000 грн., крісла 4 шт. загальною вартістю 8000 грн. (по 2000 грн. за шт.), крісла для барної стійки 2 шт, загальною вартістю 4000 грн. (по 2000 грн. за шт.), комод вартістю 5600 грн., приліжкові тумби 2 шт. загальною вартістю 6000 грн. (3000 грн. за шт.), телевізор Opticum вартістю 6000 грн., дзеркало вартістю 1900 грн., дзеркало з підсвіткою вартістю 3200 грн., кухонний комбайн Bosch вартістю 6000 грн., пилосос Karcher вартістю 4000 грн., шафа-купе вартістю 5700 грн., а всього майна загальною вартістю 206400 грн.
Залишити у власності ОСОБА_1 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, синього кольору, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію в розмірі 1801295 (один мільйон вісімсот одну тисячу двісті двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8389 гривень сплаченого судового збору та 14158 гривень витрат на проведення оціночно-будівельної експертизи в розмірі та 8000 гривень витрат на правову допомогу.
В решті зустрічного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2025.
Суддя О.В. Крамар