ЄУН: 336/9059/25
Провадження №: 3/336/5393/2025
іменем України
18 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі Запорізької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року притягався до адміністративної відповідальності,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 004083, який складено 04 вересня 2025 року в м. Запоріжжі, старшим ДОП СП ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майором поліції Сазоновим Віталієм Валерійовичем слідує, що 02 серпня 2025 року о 13-58 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , скоїв відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав її та погрожував фізичної розправою, завдавши шкоди її психічному здоров'ю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу додано: рапорт щодо реєстрації події, пояснення ОСОБА_3 , форму оцінки ризиків, копію постанови суду та копію паспорту ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, відмовився надавати пояснення.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Статтею 173-2 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) передбачена адміністративна відповідальність
за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, що тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення. Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
З матеріалів справи слідує, що пояснення у потерпілої ОСОБА_2 працівники поліції не відбирали. Пояснення потерпілої в матеріалах справи відсутні, тому не зрозуміло, яким чином працівник поліції встановив, що психічному здоров'ю потерпілої завдано шкоди.
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства слідує, що потерпіла на жодне питання не надала відповіді.
З письмових пояснень ОСОБА_3 слідує, що вона на прохання ОСОБА_2 викликала поліцію. Свідком подій вона не була.
Суд, зазначає, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Ст. 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
За положеннями ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судом встановлено, що в порушення положень ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 не містить суті скоєного адміністративного правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
За диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність осіб, яких протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, ця особа протягом року має бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на неї має бути накладено адміністративне стягнення і даний факт може бути підтверджений постановою суду, яка набрала законної сили.
Разом з тим, у протоколі при викладенні суті адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується повторність вчинення правопорушення, в той час коли його дії кваліфікуються за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Обставини викладені в протоколі не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Слід також зазначити, що суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини правопорушення, що ставиться в провину особі, щодо якої складено протокол. Це пов'язано з тим, що суд не може змінювати чи уточнювати суть порушення, яка вказана у протоколі, та суд має розглянути справу виключно на основі зібраних працівниками поліції доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а тому суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173-2 ч. 3, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік