ЄУН: 336/5176/25
Провадження №: 2/336/2933/2025
18.09.25
18 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Худіної О.О., за участю секретаря судового засідання Дорошенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди,-
без участі сторін,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (який в подальшому було уточнено щодо складу відповідачів та позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що працював на АЗС № 70 НСП Запорізьке відділення ТОВ «Прімаріус», яке знаходиться згідно GLN (Global Location Number) - Глобальный номер места нахождения или Глобальный идентификационный номер - 9864232640554 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського (Куйбишева), буд. 460.
Згідно Наказу № 169/ОС від 18.01.2023 р. позивач був прийнятий на роботу в ТОВ «Прімаріус», ЄДРПОУ - 44498304 (Відповідач-1) на посаду молодший оператор заправних станцій на АЗС № 70 за табельним номером 2219306630, який підписано директором ТОВ «Прімаріус» Володимиром Попко, яке завірено штампом «Згідно з оригіналом».
Згідно Наказу № 133/ОС від 14.05.2025 р. позивач був звільнений з роботи НСП Запорізьке відділення ТОВ «Прімаріус». згідно п.1 ст.36 КЗпП України (Відповідач-2) з посади молодший оператор заправних станцій АЗС № 70, який підписано директором НСП Запорізьке відділення ТОВ «Прімаріус» Олександром Тюпа та скріплено печаткою відділу кадрів НСП Запорізьке відділення ТОВ «Прімаріус» (ЄДРПОУ - 44498304).
На письмову заяву позивача від 23.05.2025 р. ТОВ «Прімаріус» надав Листа без номеру та без дати за підписом директора ТОВ «Прімаріус» Володимира Попко, яке завірено печаткою ТОВ «Прімаріус» (ЄДРПОУ - 44498304) про фактичну заборгованість по зарплаті за період з 01.11.2024 - 16.05.2025 роки в сумі - 59782,61 грн.
Отже, з часу затримки заробітної плати Відповідачем, а саме, з листопаду 2024 р. по травень 2025 р., позивач як пенсіонер не мав іншого джерела доходу окрім пенсії, яка складає відповідно Довідкам ПФУ ОК-5 та ОК-7: 2361,00 грн. - це майже прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня, згідно ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Відповідно до позовних вимог позивач просить суд: стягнути з Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» заборгованість по заробітній платі за період листопад 2024р.-травень2025р. в розмірі: 59782,61 грн. (П'ятдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 61 коп.). Зобов'язати Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» поновити його на роботі. Стягнути з Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» фактичну моральну шкоду за моєю доведеною оцінкою в розмірі: 50000,00 гривень. (П'ятдесят тисяч гривень 00 коп.)
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано у провадження судді Худіної О.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2025 року по праві відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду.
Від відповідача на адресу суду надійшли пояснення, відповідно до якого відповідач зазначає, що через проблеми в організації проведення господарської діяльності, підприємство з кінця 2024 року не здійснює торгівлю нафтопродуктами(основний вид діяльності) та відповідно не отримує грошові кошти. Автозаправні станції на яких раніше здійснювалася діяльність та працював позивач, використовувалися підприємством на підставі договорів оренди. Станом на 31 березня 2025 року оренда автозаправних станцій (включаючи АЗС № 70) була припинена, автозаправні станції повернуті їх власникам, а відповідні ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами - анульовано.
Трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено відповідно до вимог діючого законодавства на підставі його заяви(копія заяви та наказу з його підписом про ознайомлення - додаються). Виходячи з вищевикладеного, вимога щодо поновлення на роботі не може бути задоволена.
18.09.2025 до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої він просив розглянути справу за його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог, окрім позивної вимоги щодо поновлення на роботі.
Дослідивши позовну заяву, та уточнення до останньої, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вимоги позивача, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч.5 ст.97 КЗпП України.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 19.01.2023 прийнятий та призначений на посаду молодшого оператора заправних станцій відповідно до наказу №169/ос від 18.01.2023. Вказаний факт підтверджується записом у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 під № запису 6, та не оспорюється відповідачем.
Згідно із Довідкою наданої ТОВ «Прімаріус», станом на 23 травня 2025 року сума заборгованості з виплат заробітної плати ОСОБА_1 з 01.11.2024 по 16.05.2025 складає 59 782,61 гривень.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.
Трудові відносини всіх працівників регулюються КЗпП України. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).
Згідно із ст. 21, 43 Конституції України, ст. 94, 115 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 94 КЗпП та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з довідкою вбачається, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість по заробітній платі 01.11.2024 по 16.05.2025 складає 59 782,61 гривень. Факт існування даної заборгованості відповідачем не заперечується, як і не заперечується безпосередньо сума заборгованості.
Таким чином, наданими належними письмовими доказами встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати, що складає 59 782,61 гривень та підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» поновити позивача на роботі, судом дані вимоги не розглядаються у зв'язку із відмовою від них позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Позивач просить стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000,00грн. На обґрунтування цих вимог зазначає, що призвело до порушення звичного укладу життя, та завдало душевних страждань, які виразились у неотриманні в повному обсязі коштів на проживання після звільнення, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім'ї, що є моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахуванням розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань
Суд погоджується із доводами позивача про те, що невиплата заробітної плати, яка повинна бути виплачена у передбачені строки та на отримання якої позивач розраховував, призвела до порушення прав ОСОБА_1 . Порушення відповідачем трудових прав позивача у зв'язку з невиплатою йому заробітної плати призвели до моральних страждань, які полягали у відсутності можливості розпоряджатися належними йому коштами, позбавлення засобів для існування, що безумовно призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку засобів для існування.
З урахуванням періоду, протягом якого заборгованість по заробітній платі не була виплачена позивачу, та того, що позивач обґрунтовував завдану йому моральну шкоду порушенням його прав, а також, виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв'язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 * 3028,00 = 18 168,00 грн., відповідно до несплаченої заборгованості за період з листопада 2024 року по травень 2025 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладається на відповідача.
Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з листопада 2024 року по травень 2025 року у сумі 59 782,61 гривень (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 61 копійка).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 18 168,00 гривень (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 00 копійок).
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» на користь держави судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімаріус» ЄДРПОУ 44498304; адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, буд.11
Рішення суду складено у повному обсязі та підписано 18.09.2025.
Суддя О.О. Худіна