Ухвала від 03.09.2025 по справі 336/6113/25

Справа № 336/6113/25

Пр.1-кп/336/1336/2025

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100002223 від 07.04.2025, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малий Стидин Костопільського району Рівненської області, громадянина України, розлученого, який отримав середню спеціальну освіту, військовослужбовця за мобілізацією, а саме військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», адреса реєстрації за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.405 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого адвокатки ОСОБА_5 , іншого учасника кримінального провадження: потерпілої ОСОБА_6 -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2025 керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.405 КК України. Справу 01.07.2025 передано в провадження визначеного головуючого судді після здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, у встановленому законом порядку призначено підготовче судове засідання відповідно до ухвали суду від 01.07.2025. 03.09.2025 відповідно до ухвали суду постановлено призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Під час судового засідання прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.

За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Зокрема, як зазначає прокурор, стороною обвинувачення зібрані вагомі докази на підтвердження винуватості особи, крім того, подаючи дане клопотання, сторона обвинувачення виходить з віку, посади, репутації, стану здоров'я й майнового стану обвинуваченого, інших обставин, особливої суспільної небезпеки дій особи.

Враховуючи наведене, необхідність дотримання балансу між можливими наслідками звільнення особи та безпекою суспільства, мету та підстави продовження запобіжного заходу, а також неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, прокурор, підтримавши подане клопотання, просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_3 строком на 60 днів з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

Обвинувачений під час обговорення клопотання проти його задоволення заперечував, просив застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або застави.

Захисниця підтримала позицію свого підзахисного, а також письмові заперечення, подані 03.09.2025. Наголошує, що зазначені у клопотанні ризики, на переконання сторони захисту, мають характер припущень, адже обвинувачений завжди був на зв'язку, не вчинив спроб виїзду, клопотання не є обґрунтованим. Адвокатка просила взяти до увагиий те, що ОСОБА_3 добровільно почав проходження військової служби, має бойові заслуги, бездоганну характеристику за місцем роботи.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

Обвинувачений підтвердив завчасне отримання копії клопотання щодо запобіжного заходу, ознайомлений із ним.

Суд, розглянувши клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, у зв'язку із таким.

Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.

За приписами ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Судом встановлено, що за змістом ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/3039/25 пр.1-кс/333/1303/25 від 08.04.2025, як набрала законної сили 28.04.2025, клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025080100002223 - задоволено повністю. Застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» до 06 червня 2025 року включно. Строк тримання підозрюваного під вартою по цьому кримінальному провадженню постановлено рахувати з моменту оголошення ухвали суду, а саме: з 15-00 години 08 квітня 2025 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_10 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 квітня 2025 року, якою відносно ОСОБА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 6 червня 2025 року включно, змінено в частині строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу та постановлено вважати, що до особи застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 5 червня 2025 року включно. В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

За змістом ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2025 клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_11 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025080100002223 - задоволено повністю.

Продовжено стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 07 липня 2025 року включно.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 червня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_11 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 07 липня 2025 року включно, залишено без змін.

Востаннє судом продовжено строк дії запобіжного заходу до 04.09.2025.

Клопотань про зміну або скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.

Ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно з ч.8 ст.176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

За результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з 04.09.2025.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, зокрема, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, адже злочин, передбачений ч.4 ст.405 КК України, є тяжким.

Крім того, родинні та соціальні зв'язки, повний склад сім'ї обвинуваченого належними та допустимими доказами не доведено. Досліджені раніше копії свідоцтва про народження двох дітей, долучені захисницею, не дають можливості стверджувати про їх перебування на утриманні ОСОБА_3 , надання їм матеріальної допомоги, крім того, стороною захисту визнається, що обвинувачений офіційно розлучений. Обвинувачений перебував в статусі військовослужбовця, має позитивну службову характеристику (за місцем роботи до проходження служби), відзначений за бойові заслуги, що враховується судом під час розгляду клопотання.

Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.405 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, в разі доведеності вини, обвинувачений може переховуватись від суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом розгляду судового провадження, потерпіла та свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності за умови встановлення відповідного порядку дослідження доказів, вплив обвинуваченого є можливим. Та обставина, що потерпілий та свідок знайомі із обвинуваченим не спростована, навпаки, визнається стороною захисту. Проведення допиту свідків із застосуванням відеозапису, навіть, якщо і мало місце під час досудового розслідування, що є розповсюдженою практикою з урахуванням змін до КПК України під час воєнного стану, не свідчить про те, що суд (в разі встановлення відповідного порядку судового розгляду), не здійснюватиме їх безпосередній допит.

Надання пояснень обвинуваченим (показів) його правом та віднесено до іншої стадії провадження справи в суді.

Тому, оскільки обвинувачений об'єктивно може здійснювати вплив або навіть тиск на вказаних осіб, що може призвести до уникнення від кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини), зазначене перешкоджатиме здійсненню розгляду кримінального провадження.

При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість іншого кримінального правопорушення.

Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Разом з цим, суд не приймає твердження прокурора щодо доведеності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що за станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.

На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та його задоволення за встановлених підстав не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого, який є мешканцем іншої області, під час судового провадження. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки та нормативно не передбачено (ч.8 ст.176 КПК України).

Крім того, на переконання суду, враховуючи встановлені обставини, застосування домашнього арешту, як і інших, більш м'яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Так, частиною 4 (п.1) зазначеної норми передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Крім того, згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

З урахуванням формулювання обвинувачення, кваліфікації дій, дані норми є застосованими.

Відповідно до ст.205 КПК України ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. 115, 176-178, 182-185, 193, 194, 196-197, 199, 205-206, 219, 225, 291, 309, 314-315, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони обвинувачення задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Запорізький слідчий ізолятор" з 04.09.2025 до 02.11.2025, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 02.11.2025 включно.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захисниці обвинуваченого та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали суду складений та проголошений 15.09.2025 о 08-00 годині (у зв'язку із перебуванням судді у відпустці з 05.09.2025 по 12.09.2025 включно).

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ
130294154
Наступний документ
130294156
Інформація про рішення:
№ рішення: 130294155
№ справи: 336/6113/25
Дата рішення: 03.09.2025
Дата публікації: 19.09.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Погроза або насильство щодо начальника
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (28.10.2025)
Дата надходження: 01.07.2025
Розклад засідань:
07.07.2025 14:30 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
03.09.2025 11:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
22.09.2025 11:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
06.10.2025 11:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
20.10.2025 11:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
27.10.2025 14:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
03.11.2025 11:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя