1Справа № 335/5184/25 2/335/2490/2025
17 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
а участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У червні 2025 року АТ «Перший український міжнародний банк» через свій електронний кабінет в ЄСІТС звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ОСОБА_1 на підставі укладеного з АТ «ПУМБ» Кредитного договору №1001392415002 від 30.08.2019 отримав кредит в сумі 41300 грн; на підставі Кредитного договору № 1001468207801 від 29.11.2019 отримав кредит в сумі 18228 грн; на підставі Кредитного договору № 1001600483902 від 28.05.2020 отримав кредит в сумі 8500 грн.
АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за вказаними виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених цими договорами, однак відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.02.2025 складає: по кредитному договору від 30.08.2019 №1001392415002 - 13533,27 грн., з яких: 6444,88 грн. - заборгованість за кредитом, 1,61 грн. - заборгованість процентами; 7086,78 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 29.11.2019 №1001468207801- 20906,78 грн., з яких: 11672,66 грн. - заборгованість за кредитом; 3,98 грн. - заборгованість процентами; 9230,14 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 28.05.2020 №1001600483902 - 9608,58 грн., з яких: 5771,57 грн. - заборгованість за кредитом; 1,81 грн. - заборгованість процентами; 3835,2 грн. - заборгованість за комісією.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» загальну суму заборгованості у розмірі 44048,63 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
15.07.2025 від представника відповідача, адвоката Жупинського М.А., через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначає, що відповідач не визнає позовні вимоги позивача та вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено з наступних підстав. Ані паспорту споживчого кредиту, ні публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 не підписував, як не підписував і самого договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та не знайомий з їх змістом та умовами. У даній справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалась самим АТ "ПУМБ" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 серпня 2019 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом 30.05.2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за обслуговування кредиту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «ПУМБ», дотримався вимог, передбачених ч. 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до нього, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 4 та 6 заяв №1001392415002, №1001468207801 та № 1001600483902 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Вимога позивача про стягнення з відповідача 16 700,12 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
У зв'язку із вищевикладеним представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Позивач письмової відповіді на відзив не надав.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності його представника.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що 30.08.2019 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву № 1001392415002 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої позивач отримав кредит в сумі 41300 грн.
Згідно вказаної заяви, відповідач погодився з такими умовами кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 41300 грн; строк кредитування 24 місяці; спосіб надання кредиту - безготівковий переказ; процентна ставка відсотка річних - 0,01 %; тип процентної ставки - фіксована; щомісячна комісія обслуговування кредиту - 2,99 %; загальні витрати за кредитом - 29641,06 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 70941,06 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 76,7474%.
29.11.2019 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву № 1001468207801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої позивач отримав кредит в сумі 18228 грн.
Згідно вказаної заяви, відповідач погодився з такими умовами кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 18228 грн; строк кредитування - 36 місяців; спосіб надання кредиту - безготівковий переказ; процентна ставка відсотка річних - 0,01 %; тип процентної ставки - фіксована; щомісячна комісія обслуговування кредиту - 2,99 %; загальні витрати за кредитом - 19623,27 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 72,3328%.
28.05.2020 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву № 1001600483902 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої позивач отримав кредит в сумі 8500 грн.
Згідно вказаної заяви, відповідач погодився з такими умовами кредитування: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 8500 грн; строк кредитування 24 місяці; спосіб надання кредиту - безготівковий переказ; процентна ставка відсотка річних - 0,01 %; тип процентної ставки - фіксована; щомісячна комісія обслуговування кредиту - 2,99 %; загальні витрати за кредитом - 6100,32 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 14600,32 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 76,691%.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 ЦК України є умови про суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів.
Як свідчать підписані відповідачем і прийняті позивачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001392415002 від 30.08.2019, № 1001468207801 від 29.11.2019 і № 1001600483902 від 28.05.2020, сторони в кожному з випадків узгодили суму кредиту, кінцевий строк повернення кредиту, процентну ставку за користування кредитом та графік платежів щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.
Факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів підтверджується копіями відповідних платіжних інструкцій про їх безготівковий переказ на рахунки відповідача, а також копією виписки про рух коштів по рахункам відповідача, які наявні в матеріалах справи.
Відповідач факту отримання ним кредитних коштів від позивача не заперечував.
Суд погоджується з доводами представника відповідача в частині того, що відсутні підстави вважати, що внаслідок підписання відповідачем паспортів споживчого кредиту та заяв про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач уклав з позивачем договори приєднання, і що на відносини між сторонами поширюються положення Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Дійсно, розміщена на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалась самим АТ "ПУМБ" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 серпня 2019 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом 30.05.2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Крім того, як прямо випливає із змісту ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту є способом інформування майбутнього позичальник з умовами кредитування, і підписання споживачем такого паспорту не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору на умовах, зазначених у паспорті.
У зв'язку з цим суд погоджується також з доводами представник відповідача щодо того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача комісій за обслуговування кредитної заборгованості за ставками, зазначеними у підписаних відповідачем заявах, оскільки з них неможливо встановити, за які саме послуги встановлені ці комісії.
Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У пунктах 4 та 6 заяв №1001392415002, №1001468207801 та № 1001600483902 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, сукупна вимога позивача про стягнення з відповідача 16700,12 грн. заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Водночас наведені вище висновки не спростовують того факту, що підписані відповідачем і прийняті позивачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001392415002 від 30.08.2019, № 1001468207801 від 29.11.2019 і № 1001600483902 від 28.05.2020, в сукупності з фактичним отриманням відповідачем від позивача кредитних коштів на підставі вказаних заяв, свідчать про укладення між сторонами в кожному з випадків кредитного договору на вказаних у цих документах істотних умовах, і тому при вирішенні спору між сторонами слід виходити з того, що між ними все ж таки виникли кредитні зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідач не надав доказів на підтвердження повернення ним кредитних коштів та процентів за користування ними відповідного до кожного з укладених ним договорів.
Також відповідач не оспорював розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, наданого позивачем.
З урахуванням наведених вище висновків танаданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, стягненню з відповідача підлягає заборгованість станом на 04.02.2025, що в сукупності становить 23896,51 грн., в тому числі:
за кредитним договором від 30.08.2019 №1001392415002 - 6446,49 грн., з яких: 6444,88 грн. - заборгованість за кредитом, 1,61 грн. - заборгованість процентами;
за кредитним договором від 29.11.2019 №1001468207801 - 11676,64 грн., з яких: 11672,66 грн. - заборгованість за кредитом; 3,98 грн. - заборгованість процентами;
за кредитним договором від 28.05.2020 №1001600483902 - 5773,38 грн., з яких: 5771,57 грн. - заборгованість за кредитом; 1,81 грн. - заборгованість процентами.
У порядку ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1314,15 грн.
Крім того, відповідач через свого представника просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі 6000,00 грн., до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правової допомоги № 15/06-25 від 15.06.2025, укладеного між адвокатом Жупинським М.А. та ОСОБА_1 ; копію Акту прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.07.2025 до Договору про надання правової допомоги № 15/06-25 від 15.06.2025.
Як випливає з вказаних документів, сторону узгодили винагороду за надання адвокатом Жупинським М.А. правничої допомоги ОСОБА_1 у виді складання та подання відзиву на позов у цій справі у фіксованому розмірі 6000,00 грн.
Аналізуючи подані представником відповідача докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено, що ці витрати пов'язані з розглядом цієї справи, наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.
Позивачем не надано суду заперечень і жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу, що позбавляє суд права з власної ініціативи вирішувати питання про їх зменшення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., тобто також пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) загальну суму заборгованості в розмірі 23896,51 грн. (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 51 копійка), в тому числі: за кредитним договором від 30.08.2019 №1001392415002 - 6446,49 грн., з яких: 6444,88 грн. - заборгованість за кредитом, 1,61 грн. - заборгованість процентами; за кредитним договором від 29.11.2019 №1001468207801 - 11676,64 грн., з яких: 11672,66 грн. - заборгованість за кредитом; 3,98 грн. - заборгованість процентами; за кредитним договором від 28.05.2020 №1001600483902 - 5773,38 грн., з яких: 5771,57 грн. - заборгованість за кредитом; 1,81 грн. - заборгованість процентами.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1314,15 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.
Суддя М.М. Мінаєв