1Справа № 335/8125/25 3/335/2138/2025
12 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий органом 0512 від 13.09.2023, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працюючого, тел. НОМЕР_3 , -
за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 187 КУпАП, -
ВстановиВ:
Згідно з протоколом серії ВАВ № 004896 від 02.08.2025 та доданих до нього матеріалів, 31.07.2025 о 21:17 годині громадянин ОСОБА_1 , який згідно ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року № 128/611/24 перебуває під адміністративним наглядом, під час перевірки дотримання обмежень був відсутній за місцем свого мешкання, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 10 Закону України «Про адміністративний нагляд» повторно протягом року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.187 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, зокрема повісткою за місцем проживання та направленням sms-повідомлення, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №004896 від 02.08.2025 ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справи у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
В зв'язку із неявкою ОСОБА_1 до суду, судовий розгляд був неодноразово відкладений, останнього разу на 12 вересня 2025 року, про що був повідомлений і порушник, шляхом направлення судових повісток та повідомлень.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неодноразової неявки ОСОБА_1 в судові засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення порушника про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,суддя доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.187 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: не явка за викликом органу Національної поліції у вказаний терміні ненадання усних або письмових пояснень з питань пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста)у службових справах; порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); не реєстрація в органі Національної поліції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ №004896 від 02.08.2025; рапортом від 31.07.2025; ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року № 128/611/24 про встановлення адміністративного нагляду; довідкою про оголошення особі, яка звільнилась з місць позбавлення волі, ухвали судді про встановлення адміністративного нагляду від 16.07.2025; відеозаписом; поясненнями ОСОБА_1 від 02.08.2025.
Таким чином, у суду не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан порушника, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, суд дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір.
Керуючись ст. ст. 8, 27, 33, 40-1, ч. 1 ст. 187, 283, 284, 294, 299, 307 КУпАП-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п'ять) грн., 00 коп. (отримувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя/21081100; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997; установа банку: Казначейство України (ЕАП); Номер розрахунку (IBAN): UA558999980313060106000008479, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять, 60 коп.)(номер рахунку: UА908999980313111256000026001; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанову про накладення адміністративного стягнення, звернути до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: О.О. Романько