Дата документу 18.09.2025
Справа № 334/6323/25
Провадження № 2/334/3465/25
18 вересня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.03.2024між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4474996 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Кредитний договір укладений сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний застосунок «Credit7».
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі сумі 22500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Універсал Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, у відповідача перед первісним кредитором, за період з 15.03.2024 по 25.11.2024, утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 127235,24 грн.
25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до укладеного договору факторингу від 25.11.2024 №25/11/2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4474996 від 15.03.2024 на загальну суму 160985,23 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 22499,99 грн., заборгованості за процентами - 127235,24 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 11250,00 грн.
Крім того, відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4474996 строк кредиту 360 днів: з15.03.2024 по 10.03.2025.
Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2024 № 45621, строк дії договору № 4474996 від 15.03.202 не закінчився.А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (104 календарних днів) в сумі 58499,974 грн.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4474996 від 15.03.2024 загальною сумою 208235,2 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 22499,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 127235,24 грн. 58499,974 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Крім того, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення, які за змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 208235,20 грн., судові витрати, яка складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Також просить в порядку ч.10,11 ст. 265 ЦПК України органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції».
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтями 525, 527 ЦК України передбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В судовому засіданні встановлено, що 15.03.2024 між ТОВ «Лунеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4474996.
Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до розділу 1 кредитного договору, на умовах встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 22500,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком до цього договору. Тип процентної ставки - фіксована
Умовами договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; денна процентна ставка за цим договором при застосування стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%; знижена процентна ставка становить 0,50% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 13.04.2024 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі , не менше суми першого платежу визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перерахована за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до умов договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п.2.1 договору); суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 15.03.2024 або 16.03.2024 (п.2.2 договору).
В п.9.9. кредитного договору зазначено, що підписуючи цей договір, клієнт стверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та яка розміщена на вебсайті; за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування».
При кладення договору сторонами також за допомогою електронного підпису було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.
Згідно листа ТОВ «Пейтек», 15.03.2024 ТОВ «Пейтек» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 22500,00 грн., номер картки НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 . На картковий рахунок платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 було зараховано платіж у сумі 22500,00 грн. 15.03.2024. Також повідомлено, що кошти зараховувались не по реквізитам, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі надходили від ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек Україна» банк неможе.
25.11.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» («Фактор») та ТОВ «Лінеура Україна» ( «Клієнт») укладено договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 4474996 в сумі 160985,23грн., з яких заборгованість з тіла кредиту - 22499,99 грн., заборгованості за процентами - 127235,24 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 11250,00 грн.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати укладення договору факторингу та в межах строку дії договору, а саме з 26.11.2024 до 09.03.2025, нараховано відсотки за користування кредитом за договором № 4474996, в сумі 58500,00 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03.09.2015 року (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, відповідач має заборгованість за кредитним договором № 4474996 в сумі 208235,2 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 22499,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 127235,24 грн. 58500,00 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Відповідач не виконав свого обов'язку передбаченого кредитним договором щодо погашення заборгованості та не спростував вказаний розрахунок заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредитів відповідачем надано не було.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 208235,20грн. є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 10, 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Також суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 15 березня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є такими, що не підлягають задоволенню.
У пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О.; заявку № 4474996 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно якого адвокат Дідух Є.О. зобов'язується надати ТОВ «Українські фінансові операції» послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4474996 від 15.03.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 вартість яких складає 10000,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) № 4474996 від 20.07.2025; акт № 4474996 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно якого загальна сума гонорару адвокату за надання правової допомоги згідно цього акту складає 10000,00 грн.
Згідно з положеннями ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов'язку доведення неспівмірності витрат.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем надано до суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) заборгованість в загальній сумі 208235,20 грн. (двісті вісім тисяч двісті тридцять п'ять гривень 20 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., а всього 12422,40 грн. (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
В решті позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.