Справа № 314/3380/25
Провадження № 2/314/1741/2025
17.09.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/3380/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
за участю представника позивачки
(в режимі відеоконференції) Кузнецова І.С.,
25.07.2025 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в обґрунтування якого зазначила таке.
21.09.2002 сторони уклали шлюб, який у подальшому було розірвано заочним рішенням Вільнякського районного суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі №314/4132/21.
У шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на дату подачі цього позову дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітньою, що підтверджується свідоцтвом про її народження.
Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні, а відповідач не сплачує на її утримання аліменти, матеріальної допомоги не надає, у житті дитини участі не приймає, жодних зв'язків з дитиною не підтримує.
В умовах воєнного стану витрати на утримання дитини суттєво збільшились, у зв'язку з чим матеріальне становище погіршилось. Фактично, відповідач усунувся від обов'язку забезпечення повноцінного проживання, обов'язкових потреб дитини, забезпечення розвитку дитини та навчання, які позивачка несе на утримання дитини щомісячно, хоча утримувати дитину є обов'язком обох батьків.
Однак, позивачка одна не може забезпечувати такий рівень утримання, оскільки вона є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Позивачка отримує не значну пенсію, близько 3200 грн.
Інших доходів позивачка не має, за рахунок яких можливо було повністю забезпечити фізичний, духовний розвиток дитини, розвитку творчих та пізнавальних здібностей, уподобань дитини.
Посилаючись на зазначене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою від 27.08.2025 позовну заяву прйнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у встановлений законом строк відзив на позовну заяву не подав, в зв'язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Наголосив, що позивачка на теперішній час перебуває разом із дитиною за межами України, а відповідач жодним чином не цікавиться життям дитини та не надає матеріальної допомоги.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на сайті Судова влада, причини неявки суду не повідомив, своїх заперечень не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою представника позивачки суд ухвалює заочне рішення.
Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що сторони по справі з 21.09.2002 перебували у зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції м.Запоріжжя області, актовий запис № 492, шлюбі. Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.10.2021 шлюб між сторонами по справі розірвано.
Позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1107.
Малолітня ОСОБА_5 мешкає разом із позивачкою.
Таким чином, судом встановлено, що на теперішній час малолітня ОСОБА_5 повністю знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом з останньою.
Позивачка є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується нажаною копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України, термін дії 30.11.2023.
Згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 №390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема, осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько- консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 3 грудня 2009. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Таким чином, в період воєнного стану інвалідність 3 групи позивачки продовжується автоматично на час дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування, без необхідності переогляду в МСЕК. Це стосується як первинного встановлення інвалідності, так і продовження строку дії попередньо встановленої інвалідності, а тому строк дії посвідчення та визначеної для позивачки є подовженим автоматично.
Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини добровільно не надає.
Відповідно до відповіді № 1706355 від 27.08.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відповідач ОСОБА_2 отримує доходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
На підставі ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першою ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, при визначенні частки доходу відповідача, яка підлягає стягненню як аліменти, суд, враховуючи, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, виходячи з матеріального становища сторін та враховуючи стан їхнього здоров'я, зокрема, те, що позивачка є особою з інвалідністю 3 групи, а також те, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, відсутні відомості щодо наявності на його утриманні інших непрацездатних осіб, зазначених у ст. 182 СК України, та не надав суду інших доказів, які б могли вплинути на визначення розміру аліментів, виходячи з принципу розумності і справедливості, дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави дійти висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести обставини вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від обов'язку утримувати дитину.
Верховий Суд у постановах від 19.12.2019 у справі № 635/6268/18, від 27.01.2020 у справі № 672/198/19, від 29.01.2020 у справі № 756/14483/18, неодноразово звертав увагу, що ухилення від сплати аліментів - це винна, протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17, згідно з якою ч. 2 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, а саме, з червня 2024 року, позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що вона вживала заходи для одержання аліментів із відповідача у період з червня 2024 року і до дня пред'явлення позову до суду, а також доказів ухилення ОСОБА_2 від надання матеріальної допомоги на утримання дитини.
До матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би доводив, що позивачка зверталася з офіційним зверненням до відповідача ОСОБА_2 з вимогою про надання останнім аліментів на утримання дитини, а він відмовив їй у цьому.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині про стягнення аліментів за минулий час не підлягають задоволенню, оскільки вжиття заходів щодо отримання аліментів з відповідача, та дій останнього, направлених на ухилення від їх сплати, не підтверджено позивачем належними, допустимими і достатніми доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивачка при поданні позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України повинен бути стягнений судовий збір на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25.07.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми за один місяць відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
18.09.2025