Провадження № 22-ц/803/7909/25 Справа № 201/4437/24 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод користуванні власністю та встановлення порядку користування,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року, -
18.04.2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод користуванні власністю та встановлення порядку користування, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивачка просила:
- усунути перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні приміщеннями загального користування у житловому будинку АДРЕСА_1 , які належать власникам на праві спільної часткової власності, а саме: Г - навіс, №1-8, І, ІІ - споруди, мостіння, сходовою клітиною «І», «ІІ» та горищем, а також входами до нежитлового приміщення №1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79,1 м.кв., нежитлового приміщення № 2 на ІІ-му поверсі загальною площею 55, 6м.кв. в житловому будинку літ. А-2, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36, 5м.кв., яка складає 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 79, 5м.кв., що складає 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування приміщеннями загального користування у житловому будинку АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_4 у користування І сходову клітину 13, 9м.кв., ІІ сходову клітину 5, 4м.кв., а також входи до нежитлового приміщення №1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79,1 м.кв., нежитлового приміщення № 2 на ІІ-му поверсі загальною площею 55, 6м.кв. в житловому будинку літ. А-2, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36, 5м.кв., яка складає 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 79, 5м.кв., що складає 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- інші приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: Г - навіс, №1-8, І, ІІ - споруди, мостіння, залишивши у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 у строк 3 дні з моменту набрання законної сили надати ключі від сходової клітини «І», «ІІ», входів, які ведуть через паркан навколо житлового будинку АДРЕСА_1 до приміщень загального користування.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення порядку користування задоволено.
Зобов?язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування у житловому будинку АДРЕСА_1 , які належать власникам на праві спільної часткової власності, а саме: Г - навіс, № l-8, I, II - споруди, мостіння, сходовою клітиною «l», «ІІ» та горищем, а також входами до нежитлового приміщення №1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79,1 кв.м, нежитлового приміщення № 2 на ІІ-му поверсі загальною площею 55,6кв.м. в житловому будинку літ. А-2, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,5кв.м, яка складає 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 загальною площею 79,5кв.м, що складає 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування приміщеннями загального користування у житловому будинку АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_4 у користування І - сходову клітину 13,9кв.м, II - сходову клітину 5,4кв.м, а також входи до нежитлового приміщення № 1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79, 1 кв.м, нежитлового приміщення № 2 на ІІ-му поверсі загальною площею 55,6кв.м. в житловому будинку літ. А-2, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,5 кв.м, яка складає 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 79,5кв.м, що складає 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: Г - навіс, № 1-8, І, II - споруди, мостіння, а також паркан навколо дому залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Зобов?язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у строк 3 дні з моменту набрання законної сили цього рішення надати ОСОБА_4 ключі від сходової клітини «І», «ІІ, входів, які ведуть через паркан навколо житлового будинку АДРЕСА_1 до приміщень загального користування.
20.06.2025 рокувід ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.1998 року належить 16/100 частин житлового будинку з прилеглими до нього будовами та спорудами, в житловому будинку АДРЕСА_4 .
З вини позивачки та державних реєстраторів в наступний час неправильна державна реєстрація, при цьому частка відповідача в будинку була суттєво зменшена: якщо раніше частка становила 16/100 від 319, 4м.кв., то в наступний 16/100 від 167, 1м.кв.
Відповідачем не чинилися та не чиняться жодні перешкоди позивачу у користуванні власністю. Позивач внаслідок незаконної реєстрації зареєструвала за собою право власності, а саме позивачем порушено право відповідача на розпорядження майном.
Суд першої інстанції встановив порядок користування квартирою без експертизи, за відсутніми у справі доказами.
Суд першої інстанції не зазначив критерії, з яких він виходив, визнаючи порядок користування майном, не зазначив, яке майно виділено в користування відповідачу, що є неприпустимим.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.254-258).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Позивачка є власником 84/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній частковій власності. Ця частка складається з: нежитлового приміщення № 1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79,1 кв.м, нежитлового приміщення № 2 на II-му поверсі загальною площею 55,6кв.м. в житловому будинку літ. А-2, 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6-11).
Співвласником іншої частки домоволодіння є відповідач ОСОБА_2 , якому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.1998р. належить 16/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з прилеглими до нього будовами та спорудами: в житловому будинку А-2 (а.с.12-13).
Рішенням від 16.07.2018р. у справі 201/11137/17 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями загального користування та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 приміщеннями загального користування - сходовою клітиною «І», «ІІ» та горищем у будинку АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до цих приміщень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75456911#). Рішення набрало законної сили.
28.08.2024р. позивачкою через представника - адвоката Кудрявцева Д.В. на адресу відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку направлено вимогу про передання дублікатів ключів від сходової клітини «І» та «ІІ» будинку АДРЕСА_1 (а.с.90). Докази передачі ключів у матеріалах справи відсутні.
14.06.2024р. відповідач надав суду заяву про долучення документів, і на підставі інформації, яка у цих документах міститься, просить закрити провадження у справі (а.с.56).
Згідно відео (диск, а.с.135), декілька чоловіків, вказуючи, що вони представники власника, пояснюють жінці, яка стоїть біля закритого ролету вхідної двері будівлі, що ця будівля передана в оренду Третій штурмовій бригаді, і просять надати доступ до приміщення. Жінка категорично заперечує, вказуючи, що будинок є власність домкому. Представник позивача - адвокат Кудрявцев Д. - зазначає, що ця жінка є відповідачкою ОСОБА_3 . На цьому на цьому відео зафіксовано, що адвокат як представник співвласника будинку ОСОБА_4 намагався потрапити у приміщення буд. АДРЕСА_1 , але відповідачка категорично відмовила.
Згідно плану (а.с.15-16), будинок розділений на відокремлені приміщення:
- на першому поверсі: нежитлове приміщення 1 (магазин) та квартира АДРЕСА_2 (мають окремі входи);
- на другому поверсі: нежитлове приміщення 2 (вхід через 1 поверх), квартири АДРЕСА_5 (вхід по окремих сходових клітинах).
Будинок має допоміжні споруди.
Відповідачі користуються квартирою АДРЕСА_6 , загальною площею 51,2м.кв., житловою площею 25,5м.кв., власником якої є ОСОБА_2 . Вказане житлове приміщення він придбав у 1998р. як 16/100 частин будинку зі спорудами та будівлями, в тому числі в буд. А-2 квартира АДРЕСА_6 , яка має окремий вхід.
Позивачка стверджує, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування - навісом, мостінням, спорудами, входом у будівлю А-2, входом ІІ (сходами) до нежитлового приміщення 2 на другому поверсі будівлі А-2, входами до квартир АДРЕСА_7 , які припадають на її частку будинку, для усунення цих перешкод направляла вимогу, яка відповідачами залишена без реагування.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
З копії Договору купівлі-продажу (а.с.210) вбачається, що 03.11.1998 року ОСОБА_2 купив 16/100 частин житлового будинку з прилеглими до нього спорудами і будівлями в житловому будинку а-2 кв. АДРЕСА_6 , яка складається з: 1-сіни, 2-кухня, 3-туалет, 4-коридор, 5-ванна, 6, 7-житлові кімнати, площею 22, 6м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 469 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташовано: А-2 - житловий будинок, площею 171, 3м.кв., Б- сарай, В - вхід у підвал, 1-6, І-ІІІ - інші споруди.
Як вбачається з копії технічного паспорту, доданого до Договору купівлі-продажу від 03.11.1998 року (а.с.211-214, 16), приміщення, що належать відповідачу ОСОБА_2 мають окремий вхід та не є суміжними з ІІ сходовою клітиною.
По сусідству з І сходовою клітиною приміщення, що належать ОСОБА_2 (а.с.15), взагалі не розташовані.
З копій технічного плану будинку по АДРЕСА_1 , які наведені вище вбачається, що І - сходова клітина 13,9кв.м, II - сходова клітина 5,4кв.м, а також входи до нежитлового приміщення № 1 магазин на 1-му поверсі, загальною площею 79, 1 кв.м, нежитлового приміщення № 2 на ІІ-му поверсі загальною площею 55,6кв.м. в житловому будинку літ. А-2, квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,5 кв.м, ведуть до приміщень, що знаходяться у власності позивачки, а тому рішення суду першої інстанції про що виділення ОСОБА_4 у користування зазначених приміщень є цілком логічним та законним по суті.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції встановив порядок користування квартирою без експертизи, за відсутніми у справі доказами не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу по справі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Для того, щоб побачити в технічному паспорті, де саме в будинку розташовані приміщення, що належать позивача та відповідачу, спеціальні знання не потрібні, а тому проведення такої експертизи не має жодного значення.
Щодо доводу апеляційної скарги, що суд першої інстанції не зазначив критерії, з яких він виходив, визнаючи порядок користування майном, не зазначив, яке майно виділено в користування відповідачу, що є неприпустимим, слід зазначити, що цей довід не відповідає дійсності.
Судом першої інстанції визначено, що «Приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: Г - навіс, № 1-8, І, II - споруди, мостіння, а також паркан навколо дому залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ».
Тож суд першої інстанції визначив, які приміщення виділено в користування відповідачу.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 16.09.2025 року.
Судді: