Справа № 139/573/25
Провадження № 2/139/326/25
17 вересня 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Ліщини Т.П.,
з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
18.08.2025 представник позивачів - адвокат Солоненко Б.М. звернувся до суду з позовом про визнання права власності в праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168, і визначення часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачів ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім 1/2 частки цього житлового будинку, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить частка земельної ділянки, на якій знаходиться даний будинок. Спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у встановленому порядку прийняла ОСОБА_1 . Алеотримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в нотаріальній конторі не змогла у зв'язку з не визначенням частки спадкодавця на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок (постанова № 231/02-31 від 17.10.2024) (а. с. 57), тому вимушена звернутися до суду для захисту своїх спадкових прав. Просить суд визначити частки в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_3 .
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.08.2025 (а. с. 63, 64) позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою, за клопотанням представника позивачів, в державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області витребувано спадкову справу № 71/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка надійшла до суду 29.08.2025 (а. с. 71 - 83).
Позивачі копію ухвали від 20.08.2025 і повістки про виклик до суду отримали 25 та 29 серпня 2025 року, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а. с. 70, 84). Представникові позивачів копію ухвали від 20.08.2025 доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 20.08.2025, що підтверджується довідкою, виготовленою відповідальним працівником суду (а. с. 66). Позивачі і їх представник у підготовче судове засідання не з'явилися. 15.09.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника. Позовні вимоги підтримав у заявленому розмірі і просить їх задовольнити (а. с. 85, 86).
Відповідач копію ухвали від 20.08.2025 та доданих до неї матеріалів і повістку про виклик до суду отримав 21.08.2025, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 67); відзиву до суду не подав; у підготовче судове засідання не з'явився. 26.08.2025 до суду надійшла заява представника відповідача № 02-13/2324 від 26.08.2025 (а. с. 68), у якій він позовні вимоги визнав, не заперечує проти їх задоволення і просить справу розглянути без участі представника Мурованокуриловецької селищної ради.
З врахуванням положень ч. 1 ст. 198 і ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) суд проводить підготовче судове засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог і що таке визнання відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, ухвалити рішення у цій справі.
Дослідивши письмові докази, наявні у справі, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, з'ясувавши на їх основі правовідносини, що виникли, проаналізувавши законодавчі акти, які їх регулюють, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09.02.2024 Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області (а. с. 20) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Морозівка Могилів-Подільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 .
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України)внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
До складу спадщини, крім іншого, входить земельна ділянка з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168, площею 0,1107 га, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру (номер витягу НВ-0002599232024 від 22.10.2024) цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168, площею 0,1107 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 46 - 51).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців (ст. 1216 ЦК України).
Право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини (ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 17.10.2024 № 78777608 (а. с. 23) ОСОБА_3 заповіту не складала.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно приписів ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають різні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Свідоцтвом про народження (а. с. 18) та свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 17) підтверджується, що позивач є сестрою померлої ОСОБА_3 , а тому має право спадкувати за законом у другій черзі спадкоємців.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Довідкою Морозівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 10-17/12/209 від 17.06.2024 (а. с. 21) підтверджується, що на день смерті ОСОБА_3 , вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця за вказаною адресою з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Заяву нотаріусу про прийняття спадщини ОСОБА_1 подала 25.06.2024 (а. с. 73), тобто з дотримання строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України. У даній заяві зазначено, що спадкоємцем другої черги є також брат померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємців першої черги немає. Спадкоємців за заповітом немає. Пережилого з подружжя чи особи, з якою померла проживала без реєстрації шлюбу, не має.
25.06.2025 ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу заяву про відмову від усієї спадщини на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 74). Заява подана з дотримання строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77440495 від 25.06.2024 (а. с. 81), витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77440567 від 25.06.2024 (а. с. 83) та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області № 231/02-31 від 17.10.2024 (а. с. 57) вбачається, що спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом у межах спадкової справи № 71/2024, заведеної 25.06.2024 на підставі заяви ОСОБА_1 № 199 про прийняття спадщини (а. с. 73). Відповідно до матеріалів цієї спадкової справи спадщину прийняла лише ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 відмовився від спадщини на її користь. Інших спадкоємців, передбачених законом, а також пережилого подружжя чи особи, з якою померлий проживав однією сім'єю, але не перебував у зареєстрованому шлюбу, немає.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майно, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майно право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування.
Проте, не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво на право про частку. Згідно Закону України «Про нотаріат», наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами Закону України «Про нотаріат».
Разом з тим, законодавство не передбачає видачу нотаріусом свідоцтва на частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності, відтак, для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки має вирішуватись в судовому порядку.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 357 ЦК України частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленості співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Частинами 1, 2 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішення суду.
Згідно з нормами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або користування земельною ділянкою, на який розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
В свою чергу, ч. ч. 1, 2 ст. 86 Земельного кодексу України (у тексті - ЗК України) передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності із зазначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельні ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщений такий об'єкт одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної сумісної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної сумісної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникли при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майно, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника часки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішення суду.
В абз. 3 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено: «Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частки спільної ділянки, справо на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на виникнення останньої».
Згідно з абз. 1, 5 п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
В постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) зазначено наступне: «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України). З урахування зазначеного Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування».
В постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 570/4795/20 (провадження №61-5858св22) зроблено такий висновок: «Виходячи з системного аналізу положень статей 372, 377, 1225 ЦК України та статей 89, 120 ЗК України суди першої та апеляційної інстанцій зробили правовий висновок, що оскільки ОСОБА_1 є власником 57,33 % частин спірного житлового будинку, яку виділено йому в натурі, прийнявши спадщину після смерті батька, зокрема, у вигляді частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку під цим будинком має право на ту частину земельної ділянки на якій цей будинок розміщений, а також на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Отже, за відсутності угоди між співвласниками про порядок користування земельною ділянкою, розмір частки співвласника на земельну ділянку визначається, виходячи з розміру його частки у будинку, який розташований на цій земельній ділянці, тому розмір частки ОСОБА_1 у праві власності на земельну діяльну, складає 57,33%, яка відповідає його частці у праві власності на будинок. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 466/9302/15-ц (провадження № 61-5308св19), від 17.10.2018 у справі № 490/6406/16-ц (провадження № 61-7173св18)».
В даному випадку 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого Вищеольчедаївською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області 29.03.1989 (а. с. 29, 30).
Інша 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить в рівних долях на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого Вищеольчедаївською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області 06.12.1991 (а. с. 36, 37).
Отже, розмір частки співвласника на земельну ділянку визначається, виходячи з розміру його частки у будинку, який розташований на цій земельній ділянці, тому розмір частки земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на земельну діяльну складає 1/2 частку (по 1/4 кожного), які відповідають їх часткам у праві власності на будинок.
Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 довели факт смерті спадкодавця, склад спадкового майна, своє право спадкувати у другу чергу за законом та факт прийняття спадщини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) висловив наступну правову позицію у подібних правовідносинах: «Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку».
Враховуючи викладене, а також визнання відповідачем позовних вимог і що таке визнання відповідає вимогам закону, не порушує права чи законні інтереси інших осіб, відсутність іншого способу захисту своїх прав спадкоємців, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності в праві спільної сумісної власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168, та визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі по 1/4 в праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Позивачами при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн 60 коп. (а. с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачами не заявлено клопотання про повернення 50 відсотків сплаченого ними судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем позову. Доказів понесення відповідачем будь-яких витрат при розгляді даної справи суду не надано. Враховуючи наведене, сплачений судовий збір позивачам не повертається.
Керуючись ст. ст. 328, 355, 368, 370, 377, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 197 - 198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 86, 120 ЗК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , а саме право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168, право спільної сумісної власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 липня 2023 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2766815605228, номер запису про право власності 51032249.
Визнати частку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168 в розмірі 1/4, право спільної сумісної власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 липня 2023 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2766815605228, номер запису про право власності 51032249.
Визнати частку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884300:01:004:0168 в розмірі 1/4, право спільної сумісної власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 липня 2023 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2766815605228, номер запису про право власності 51032249.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: 23400, Вінницька область, Могилів-Подільський район, селище Муровані Курилівці, вулиця Соборна, будинок 45.
Суддя Тарас ЛІЩИНА