Провадження № 11-сс/803/1647/25 Справа № 203/3983/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 18 серпня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023041390000936 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мардакерт Республіки Азербайджан, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 18 серпня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_9 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21.00 години до 07.00 години.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 246 КК, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних. Слідчий суддя врахував особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, зокрема, вік підозрюваного, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем його проходження служби, наявність в нього постійного проживання та дійшов висновку, що необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є домашній арешт у нічний час доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п. п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК, які можуть настати, якщо підозрюваному буде обрано інший ніж винятковий запобіжний захід. А саме те, що останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Звертає увагу, що за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років, злочин віднесений до категорії тяжких злочинів, тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою не забезпечать запобігання існуючим у кримінальному провадженні ризикам.
Прокурор також звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його фактичне проживання за адресою, за якою йому було призначено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, прокурор зазначає, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави відповідно до вимог ст. 183 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний і його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК слідує, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспроможними, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, та не оскаржуються прокурором в апеляційній скарзі. Сторона захисту апеляційну скаргу з підстав необґрунтованості підозри не подавала.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки стороною обвинувачення не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам.
З таким висновком слідчого судді апеляційний суд погоджується, оскільки він в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, вимогам кримінального процесуального закону та підтверджується наданими доказами.
Апеляційна скарга прокурора переважно ґрунтується на доводах про тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину та суворості ймовірного призначення покарання. Однак такі доводи, хоча і є релевантними під час розгляду даного клопотання і враховуються судами відповідно до ст. 178 КПК, проте не є вирішальними для застосування найсуворішого виду запобіжного заходу.
Частиною третьою статті 176 КПК, передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При оцінці обґрунтованості ризиків та ймовірності їх настання слідчий суддя належним чином врахував, що поряд з наявними ризиками, передбаченими п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, які слідчий суддя визнав доведеними, слідчий суддя також взяв до уваги дані про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, зокрема, вік підозрюваного, що останній раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проходження служби, наявність в нього постійного місця проживання.
Також слідчий суддя слушно звернув увагу на час, що минув з моменту вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення (вересень-жовтень 2023 року) та належну процесуальну поведінку підозрюваного, його явку за викликами до слідчого та до суду для участі у розгляді даного клопотання, що, на думку апеляційного суду, знижує ступінь ризиків і для їх запобігання не є необхідним застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою.
Згідно з прецедентною практикою Суду, домашній арешт вважається, з огляду на його ступінь і інтенсивність, позбавленням волі у значенні статті 5 Конвенції (див. Бузаджи проти Республіки Молдова [ВП]).
Суд постановив, що цей вид позбавлення волі вимагає відповідних і достатніх підстав, як і досудового ув?язнення. Вона зазначила, що поняття «ступінь обмеження» та «інтенсивність обмеження» у прецедентній практиці, як критерії застосовності статті 5, стосуються виключно ступеня обмеження свободи пересування, а не відмінностей у комфорті або внутрішнього режиму у різних місцях утримання. Таким чином, Суд застосовує ті ж критерії для позбавлення волі, незалежно від того, де заявник утримувався (там же, §§ 113 14).
У справі “Ігнатов проти України», заява № 40583/15, рішення від 15.12.2016, ЄСПЛ зазначив, що ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою (див. Строган проти України, № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 р.).
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку, що з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду стосовно підозрюваного ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло у певний період доби.
Наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанціях не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеному під час розгляду ризику.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, неодноразово наголошував, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, у зв'язку з чим апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 18 серпня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4