Справа № 308/19907/24
08 вересня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.
при секретарі судового засідання Сапронова А.О.
за участі учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Чміль Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Брайт Інвестмент» про визнання недійсним договору іпотеки, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Брайт Інвестмент» про визнання недійсним договору іпотеки.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Позов мотивував тим, що 29.10.1998 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (прізвище після одруження ОСОБА_5 ), яка на той момент на підставі договору дарування була власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 та згідно рішення Ужгородської міської ради № 116 від 23.07.1997 отримала дозвіл на проведення добудови та перебудови зазначеного будинку.
15.02.2000 ОСОБА_2 відчужила 17/100 частки зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 .
На протязі 2000-2008 років подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 власними коштами та силами була здійснена реконструкція житлового будинку.
02.10.2007 між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №PCNL-800/113/2007. Предметом іпотеки є реконструйований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, всі будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують вигляді реконструйованого житлового будинку як об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , являються об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року по справі №308/13980/22/, а тому, на думку позивача, іпотечний договір №PCNL-800/113/2007 від 02.10.2007 укладено без його нотаріальної згоди як співвласника майна.
При цьому, вартість предмета іпотеки відповідно до п 4.4 договору іпотеки становить 846 638 грн., або 195 581,17 швейцарських франків.
Таким чином, в іпотеку передане майно,збільшене в результаті реконструкції по площі на 118,5 кв.м і по інвентаризаційній вартості (інвентаризація домоволодіння проведена 15.02.2000р. Ужгородським МБТІ-перед початком реконструкції і 29.08.2007р.-перед укладенням договору іпотеки ) на 250 593 грн.
Спір за вказане майно неможливо вирішити інакше як визнати недійсним договір іпотеки як такий,при укладенні якого були порушені норми закону,передбачені ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку».
Судовим рішенням,що набуло законної сили 30.04.2024 року,а саме рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року по справі №308/13980/22,визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всі будівельні матеріали,які використані в процесі будівництва та існують у вигляді реконструйованого житлового будинку як об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Якщо співвласник майна не надав нотаріально засвідченої згоди іншому співвласнику на укладення договору іпотекіипо ие є підставою для визнання недійсним вказаного договору.
А тому позивач вважає, що на підставі ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку», спірний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, за відсутності його ноторіально посвідченної згоди як співвласника майна.
Представником відповідача ТзОВ «Брайт Інвестмент» подано відзив на позовну заяву, у вказаному відзиві просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись, на той факт, що оспорюваний договір іпотеки, вже був предметом багатьох судових розглядів, рішеннями судів вже встановлювались обставини, які на думку відповідача не підлягають доказуванню, щодо визнання спірного договору недійсним. Представник відповідача зазначає, що відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним, через відсутність у ОСОБА_1 права власності на предмет договору іпотеки на момент його укладення, відсутність недобросовісних дій первинного іпотекодержателя ЗАТ «ОТП Банк» на момент укладення договору іпотеки, що встановлено рішеннями судів. Крім того вважають, що позивачем пропоущенострок позовної давності, а тому вважаюь, що підстав для задоволення рішення не має.
Інші відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.
Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив у якій зазначив, що підставами його звернення до суду , як він і зазачав у позові є ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» тобто, те що він як співвласник майна не надавав ноторіально засвідченої згоди на укладення договору іпотеки. Крім того вважає помилковими посиланн представника відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки вказаний позов є негаторним, а відтак позовна давність на вказану категггорію справ непоширюється .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.12.2024 року (суддя Бедьо В.І.) відкрито провадження у справі за правила спрощеного позовного провадження.
28.01.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (суддя Бедьо В.І.) заяву позивача ОСОБА_6 про відвід судді у справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним договору іпотеки - задоволено.
14.02.2025 року за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказані матеріали справи передано на розгляд судді Дегтяренко К.С.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2025 ухвалою судді Дегтяренко К.С. справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року за згодою позивача, замінено відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2025 року відмовлено у закритті провадження у справі.
В судовому засіданні:
позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, наддав аналогічні пояснення в суді, просив позов задовольнити.
представник відповідача - «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на обставини викладені у заявах по суті спору, наддала аналогічні пояснення під час судового засідання.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:
06.03.1993 року ОСОБА_4 отримала в дар житловий будинок з надвірними спорудами на земельній ділянці площею 600 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 /див. договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3-2354; довідку №647 від 10.03.1993, видану Ужгородським міжміським бюро технічної інвентаризації/.
23.07.1997 року рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №116 ОСОБА_4 надано дозвіл на прибудову магазину та гаража до будинку по АДРЕСА_1 .
29.10.1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (прізвище після одруження ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб /див. свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 /.
15.02.2000 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа будинку 87,1 м.в., житлова площа будинку 57,1 кв.м., підсобна - 30 кв.м.
24.02.2000 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 17/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнату площею 10,7 кв. м., коридор площею 3,7 кв.м. Вказаний житловий будинок в цілому змішан., під літ.А,А, житловою площею 57,1 кв.м, загальнокорисною площею 87,1 кв.м., під літ. В - туалет, огорода, споруда, розташований на земельній ділянці розміром 600 кв.м. /див. договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-393; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №10824275 від 02.06.2006/.
02.10.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № СNL-800/113/2007, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 118800 швейцарських франків строком до 02.10.2022.
Того ж дня 02.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_7 і ОСОБА_2 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки №CNL-800/113/2007, згідно умов якого ОСОБА_7 і ОСОБА_2 як співвласники житлового будинку по АДРЕСА_1 передали в іпотеку банку 231 кв.м. вказаної будівлі, з яких 87 кв.м. житлова площа, зазначивши при цьому, що загальна площа збільшилася на 67,6 кв.м., а житлова зменшилася на 14,3 кв.м. за рахунок реконструкції будинку з прибудовою та надбудовою згідно рішення № 116 від 23.,97 року. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15743687 від 29.08.2007, загальна вартість предмету іпотеки становить 275 283, 00 грн. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладання цього договору та виникнути в майбутньому /п.3.2.1.5 договору/.
При укладенні договору іпотеки іпотекодавці заявили, що мають повне і виключне право на передачу в іпотеку всього предмета іпотеки (п.п. b) п.5.1. договору); укладання і виконання іпотекодавцем цього договору не суперечить жодному положенню правочинів іпотекодавця з третіми особами (п.п. с) п.5.1. договору); будь - яка інформація, надана іпотекодавцем іпотекодержателю щодо предмета іпотеки, є дійсною і залишається такою на протязі дії цього договору (п.п. d) п.5.1. договору); відсутні права будь - яких третіх осіб щодо предмету іпотеки (будь -якої його частини) (п.п. е) п.5.1. договору), обтяження предмета іпотеки не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб (п.п.g п.5.1. договору); зміст ст.ст. 3,21, 65,74 СК України іпотекодавцю роз'яснено, іпотекодавець ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (п.п.h п.5.1. договору). В застереженні до п.5.1 договору зазначено, що іпотекодержатель уклав кредитний договір і договір майнової поруки, покладаючись на заяви, гарантії і зобов'язання, зроблені іпотекодавцем у п.5.1 (з підпунктами) цього договору. У разі, якщо в будь - який час протягом дії цього договору будь - які із зазначених заяв, гарантій і зобов'язань виявляться такими, що не відповідають дійсності, це вважатиметься наданням недостовірної інформації іпотекодержателю, з метою укладання цього договору.
З рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2024 року по справі № 308/11264/24, вбачається, що відповідно до висновку ПП «Експерт -Ужгород» без дати та номеру, ринкова вартість 93,4 кв.м. (83/100) існуючого будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , після його відновлення (поліпшення) становить 501 412 гривень без ПДВ, а вартість покращення (будівельних робіт) вказаної частини будинку становить 141 322 гривні без ПДВ. Ринкова вартість новоствореного майна (ринкова вартість будівельних робіт по поліпшенню) загальною площею 119,4 кв.м., а саме: прибудови до існуючого будинку та надбудови мансарди будинку становить 640 992 грн. без ПДВ.
За даними матеріалів технічної інвентаризації від 13.08.2008 року, загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 231,9 кв.м., готовність мансарди 95%, після завершення будівництва підлягає здачі в експлуатацію.
Укладеним 26.05.2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шлюбним договором визначено право обох сторін подружжя на майно,набуте за час шлюбу,в тому числі на реконструйовану 83/100 частину будинку АДРЕСА_1 .
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року по справі №308/13980/22, яке набуло законної сили 30.04.2024 року, визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 всі будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують вигляді реконструйованого житлового будинку як об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
26.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» як продавцем і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як покупцем укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких наводиться в додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця компенсацію вартості кредитного портфеля (винагороду) (статті 3,5 договору). 26.11.2010 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як фактором та ПАТ «ОТП Банк» як клієнтом укладено договір про відступлення права вимоги, за яким у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н від 26.11.2010 р. між фактором і клієнтом, за яким клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору (надалі - кредитні договори), укладеними між клієнтом та позичальниками клієнта, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору (надалі - боржники), що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору (надалі - договори забезпечення), укладеними між клієнтом (в договорах забезпечення іменується - іпотекодержатель чи заставодержатель) та боржниками/третіми особами сторони домовились про таке (пункт 1.1 статті 1 договору). Вказані обставини встановлено у постанові Закарпатського апеляційного суду від 06.06.2019 по справі № 308/11707/17.
27.09.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу №09-П. 01.10.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір відступлення прав вимоги, за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Івановою О.П. за р.№351.
01.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу№10/2024-Б за яким ТОВ «Фінансова компанія «Позика» відступило на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» право вимоги за кредитним договором №CNL-800/113/2007 від 02.10.2007 року разом з усіма додатками до них (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами вищезазначеного кредитного договору, який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
07.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки (майнові поручителі ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений ПН Київського МНО О.В. Комарницькою за р.№1157.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідност. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.
У частині 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 6 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої, Майно, що є у спільній власності, передається в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників (співвласників спеціального майнового права).
Саме на вказані норми позивач посилається як на підставу позову.
Відповідно до ст. 317 і 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном за власнею волею.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
На момент укладення оскаржуваного договору позивач не був співвласником спірного майна у розуміння ЦК України.
Шлюбний договір ним було укладено 26.05.2015 року, де було визначено, що право обох сторін подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на майно, набуте за час шлюбу, в тому числі на реконструйовану 83/100 частину будинку АДРЕСА_1 .
Право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на всі будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують вигляді реконструйованого житлового будинку як об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено у Рішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року по справі №308/13980/22, яке набуло законної сили 30.04.2024 року.
Тобто право спільної сумісної власності у ОСОБА_1 виникло значно пізніше укладення договору спірного договору іпотеки, щоб бути підставою застосування норм ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку в частині отримання його нотаріально засвідченої згоди як співвласника.
Відповідно до постанови ВС від 17.06.2021 року у справі № 712/12692/17, як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15, а саме, від встановленої судом наявності чи відсутності певної обставини може залежати висновок суду про визнання договору недійсним чи про відмову в такому позові. При цьому наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним суд встановлює на момент вчинення цього правочину. Отже, суд завжди встановлює обставини, з якими може пов'язуватися недійсність правочину, станом на минуле.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 відступила від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 шляхом його уточнення та зазначила, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором.
Зокрема у пункті 8.65 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той із подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором.
Недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Суди під час розгляду спорів про недійсність договору у зв'язку з ненаданням одним із подружжя згоди на відчуження спільного майна мають з'ясовувати, чи був добросовісним набувач такого майна (контрагент за договором).
Отже, добросовісність насамперед характеризує поведінку кінцевого набувача, який за обставин, про які відомо суду, очевидно, міг або не міг дізнатися про факти, які становлять предмет доказування. Адже об'єктивно неможливо дізнатися, як та чи інша особа сприймає певні обставини. Тому й добросовісність не можна пов'язувати з внутрішнім сприйняттям кінцевим набувачем певних обставин.
Розвиваючи висновок, сформульований у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказала, що презумпція розпорядження спільним майном одним із подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той із подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20.
Тобто ненадання одним із співвласників згоди на передання іншим спільного майна в іпотеку саме по собі не має правового значення без доведення обставини недобросовісності банку та не може бути єдиною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
Добросовісність дій контрагента за договором іпотеки від 02.10.2007 - ЗАТ «ОТП Банк» - під час укладення з ОСОБА_2 договору іпотеки встановлена рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.11.2024 року по справі № 308/11264/24, та в розумінні ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Інших підстав, та доказів, ніж ті, що вже були предметом судового розгляду, і щодо яких ухвалено рішення, щодо недобросовісності ЗАТ «ОТП Банк» - під час укладення з ОСОБА_2 договору іпотеки, суду не представлено.
Отже, суд приходить до наступного висновку, враховуючи, що право власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на всі будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують вигляді реконструйованого житлового будинку як об'єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виникло лише у березні 2024 року, тобто після укладення договору іпотеки, вказаний житловий будинок незареєстрований як об'єкт нерухомості до цього часу, у суду не має підстав вважати, що ЗАТ «ОТП Банк» - під час укладення з ОСОБА_2 договору іпотеки діяв недобросовісно, підстав для визнання договору іпотеки №PCNL-800/113/2007 недійсним не має.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що оцінку діям ОСОБА_2 в межах встановлених рішеннями судів обставин цієї справи, можна вважати недобросовісною як щодо ЗАТ «ОТП Банк», так і щодо ОСОБА_1 .. Однак факт перебування спірного майна у відповідній іпотеці не позбавляє ОСОБА_1 права на частину цього майна як спільного майна подружжя. Якщо ОСОБА_1 , вважає, що ОСОБА_2 своїми відповідними діями завдала йому тих чи інших збитків (шкоди), то він не позбавлений права звертатися з позовними вимогами до ОСОБА_2 безпосередньо з метою відшкодування цих збитків (цієї шкоди).
До вказаного викновку прийшов Верховний суд у постанові від 04.12.2024 року у справі 755/12050/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При розгляді даної справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів позову
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо спливу строку позовної давності, на яку посилається представник відповідача,необхідно враховувати, що для застосування спливу строку позовної давності необхідно встановити факт порушення права з приводу якого заявлений позов, тобто обґрунтованість позовних вимог, встановлення наявності підстав для їх задоволення. Якщо суд доходить висновку, що право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Ці правові висновки випливають, наприклад, із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц тощо.
Тому враховуюч, що суд прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог, підстав для вирішення питання щодо строку позовної давності не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2,5,10-13,18,258-259,263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Брайт Інвестмент» про визнання недійсним договору іпотеки відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - не відомий, , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - не відомий, , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - не відомий, , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ТзОВ «Брайт Інвестмент», ЄДРПОУ - 43115064, місцезнаходження, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців,9 .
Повне рішення складено 12 вересня 2025 року включно.
Суддя К.С. Дегтяренко