про залишення касаійної скарги без руху
17 вересня 2025 року
м. Київ
справа №520/34081/24
адміністративне провадження №К/990/37746/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (колегія у складі суддів Макаренко Я.М., Жигилія С.П., Перцової Т.С.)
у справі № 520/34081/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Перша купецька гільдія»
до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про визнання протиправною та скасування постанови,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Перша купецька гільдія» (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія, відповідач, скаржник), в якому просило: визнати протиправною і скасувати прийняту відносно позивача постанову від 26.11.2024 № 14/14/879/СОЗ про застосування заходів впливу контрольного характеру - анулювання Товариству ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), серії АЕ № 185489, виданої рішенням Комісії від 20.03.2013 № 170 з необмеженим строком дії з 20.03.2013.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Надалі Другий апеляційний адміністративний суд від 12.08.2025, задовольнивши апеляційну скаргу позивача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 25.02.2025 та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог.
12.09.2025 від Комісії до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025.
Підставою касаційного оскарження судових рішень визначив п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Разом з тим, мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, відповідач не вказав на підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (як то усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо), а також не навів переконливих мотивів, у чому, на його думку, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, щодо яких необхідний висновок Верховного Суду, та як такі відповідні норми права повинні були застосовуватись, виходячи із сукупності встановлених судами у справі обставин й досліджених доказів. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства у поєднанні з незгодою скаржника із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що в розумінні ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, як й надання переваги одній із заявлених підстав, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 520/34081/24 залишити без руху.
2. Надати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб