16 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5497/23 пров. № А/857/30446/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, що ухвалив суддя Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді, у справі № 260/5497/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Приватного акціонерного товариство "Закарпаттяобленерго", ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 року "Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Капуша, Капушанською, ОСОБА_3 та Слов'янською набережною" (далі рішення № 2055) в частині затвердження детального плану території, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:17:001:0507 та 2110100000:17:001:0508 за адресою: Закарпатська область, Ужгород, Слов'янська набережна, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 (адреса: Закарпатська область, Ужгород, Слов'янська набережна), що була утворена в результаті об'єднання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0018 (адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, набережна Слов'янська, п. 5 (пп. 5/5)), земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0031 (адреса ділянки: Закарпатська область, Ужгород, набережна Слов'янська) та земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0039 (адреса: Закарпатська область, Ужгород, Слов'янська набережна, 17в).
11 червня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення № 2055 у відповідній частині відповідач допустив істотні порушення вимог чинного законодавства.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що процедура громадських слухань не була дотримана, оскільки відповідач обмежився лише опублікуванням повідомлення на сайті Ужгородської міської ради, при цьому зміст вказаного оголошення не відповідав вимогам пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 "Про затвердження порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні" (далі- постанова № 555), а публікація оголошення за один день до проведення слухань не може забезпечити реальну участь громадськості у громадських слуханнях.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що детальний план не врахував охоронні та санітарно-захисні зони інженерних мереж, оскільки на земельній ділянці проходять водопровідні та каналізаційні мережі, проте у детальному плані територій не відображені охоронні та санітарно - захисні зони, що дало можливість передбачити забудову фактично на них.
Також суд першої інстанції встановив, що оскаржений детальний план території суперечить Генеральному плану міста Ужгорода, оскільки спірна територія належить до зон садибної забудови (до 3 поверхів), тоді як у детальному плані території на цій ділянці передбачено змішану житлову і громадську забудову (від 4 до 9 поверхів).
Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розробці детального плану не були враховані вимоги чинного законодавства, що є підставою для визнання протиправним та нечинним рішення ради у спірній частині.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Ужгородська міська рада, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що при прийнятті рішення про затвердження детального плану території орган місцевого самоврядування забезпечив належне інформування громадськості та дотримався вимог законодавства. Ужгородська міська рада вказує на те, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості було розміщене на офіційному веб-сайті ради та опубліковане у друкованому виданні - газеті "Ужгород". Також громадськості було надано можливість подавати зауваження і брати участь у громадських слуханнях.
Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про невідповідність детального плану території Генеральному плану міста Ужгорода. На переконання Ужгородської міської ради, детальний план виконує уточнюючу функцію, деталізує положення Генерального плану і не змінює його, а тому твердження про суперечність цих двох актів один одному є помилковим.
Також міська рада заперечує проти висновків суду про відсутність у детальному плані охоронних і санітарно-захисних зон. Апелянт зазначає, що визначення і дотримання таких зон здійснюється на подальших етапах - під час розроблення проєктної документації та надання містобудівних умов і обмежень, а стадія затвердження детального плану не передбачає встановлення технічних параметрів об'єктів. Відсутність графічного відображення охоронних зон у детальному плані, на думку апелянта, не може бути підставою для визнання рішення протиправним.
Одночасно, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд, на думку апелянта, неправильно встановив фактичні підстави звернення ОСОБА_2 до адміністративного суду та безпідставно визнав доведеним існування у позивачки порушеного права. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 проживає у самовільно збудованому житловому будинку, який не введений в експлуатацію, тому її інтереси не охороняються законом і їх порушення не може бути підставою для звернення до суду.
Також ОСОБА_1 наголошує, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України. Так, рішення міської ради прийняте 23.07.2020 року, а позов подано лише у 2023 році. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір має приватноправовий характер і стосується права землекористування та порядку забудови суміжних земельних ділянок.
Крім того, апелянт вважає безпідставними висновки суду про невідповідність детального плану Генеральному плану міста, оскільки такі твердження не підтверджені доказами, що безпосередньо свідчать про порушення прав ОСОБА_2 .
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка є власницею незавершеного будівництва та земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:002:0113 за адресою АДРЕСА_1 .
У травні 2023 року на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 за адресою: Закарпатська область, Ужгород, Слов'янська набережна, 17в (до об'єднання три земельній ділянки: кадастровий номер 2110100000:17:001:0018, кадастровий номер 2110100000:17:001:0031, кадастровий номер 2110100000:17:001:0039) розпочались будівельні роботи.
При цьому, в межах території яка охоплює, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:17:001:0018, 2110100000:17:001:0031, 2110100000:17:001:0039 та 2110100000:17:001:0490 (утворилась у результаті об'єднання в одну земельну ділянку вищевказаних земельних ділянок), 23 липня 2020 року рішенням L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 було затверджено містобудівну документацію "Детальний план території, обмеженої вулицями Олександра Капуша, Капушанською (Перемоги), Олександра Радищева та Слов'янською набережною".
Водночас, як випливає зі Схеми інженерних мереж, споруд і використання підземного простору, яка є складовою Детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Капуша, Капушанською (Перемоги), Олександра Радищева та Слов'янською набережною, заплановане будівництво змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 (адреса: Закарпатська область, Ужгород, Слов'янська набережна, 17в) над каналізаційною та водопровідною мережами.
Згідно з наявним у матеріалах справи листом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" № 714 від 15 травня 2023 року, на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:17:001:0490 по Слов'янській набережній проходять інженерні комунікації (мережі водопроводу та каналізації), а саме: самопливний каналізаційний колектор діаметром 1200 мм, по якому подаються стоки з лівобережної частини міста до каналізаційної насосної станції (КНС-1), що розміщена поруч із зазначеною земельною ділянкою; трубопровід напірного каналізаційного колектору діаметром 800 мм; водогін питної води діаметром 500 мм, водопровідний ввід діаметром 100мм до КНС-1. У зв'язку з цим, на земельну ділянку накладаються обмеження у її використанні в межах захисних охоронних зон каналізаційних мереж та санітарно-захисної смуги для водогону.
Як випливає із листа комунального підприємства "Архітектурно-планувальне бюро Ужгородської міської ради" від 23 травня 2023 року та долученого до нього викопіювання з плану міста в районі Слов'янської набережної 17 "в", самопливний каналізаційний колектор діаметром 1200 мм (охоронні зони якого складають по 10 м в кожну сторону від бокових стінок трубопроводу) проходить по всій довжині земельної ділянки, а поперек земельної ділянки (ближче до дороги) проходить водогін питної води (санітарно-охоронна зона якого складає не менше ніж 10 м від крайніх ліній трубопроводу в кожну сторону).
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд встановив, що позивачка подала позов в межах строку звернення до суду, тому не знаходить правових підстав для залишення позову без розгляду.
Щодо доводів апелянта про належне інформування громадськості.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Абзацом 1 частини першої статті 16 Закону № 3038-IV визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 № 2780-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі- Закон № 780-XII), до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Частиною четвертою цієї ж норми визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 21 Закону №3038-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено те, що громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Відповідно до статті 21 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.05.2011 року № 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні" затвердив Порядок № 555, який визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 555, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Пунктом 9 Порядку № 555 визначено, що пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 555, пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк.
За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.
У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.
При цьому, частиною сьомою статті 19 Закону № 3038-VI визначено, що загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Апеляційний суд зазначає, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив порушення процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості під час розробки та затвердження оскаржуваного детального плану території.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що чинне законодавство, зокрема статті 16, 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанова Кабінету Міністрів України № 555, спрямовані на забезпечення широкої та своєчасної участі громадськості у процесі планування територій. Такі норми встановлюють обов'язок органів місцевого самоврядування не лише формально оприлюднити повідомлення, але й створити реальні умови для ознайомлення громадян із містобудівною документацією та подання ними пропозицій.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради обмежився розміщенням повідомлення на веб-сайті ради, при цьому не надав доказів, які б підтверджували належний час та спосіб такого оприлюднення. Надане оголошення не містило інформації, передбаченої пунктом 5 постанови № 555, а саме відомостей про заплановані інформаційні заходи (презентації, прилюдні експонування, публічні конференції тощо).
Апеляційний суд також бере до уваги те, що слухання, спершу призначені на 9 квітня 2020 року, не відбулися, а нову дату - 17 липня 2020 року - було оприлюднено лише 15 липня 2020 року. Такий строк повідомлення фактично позбавив громадськість можливості завчасно підготувати пропозиції та забезпечити їх належне обговорення.
Також, на переконання апеляційного суду обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що проведення обговорення одночасно щодо семи детальних планів та двох проектів внесення змін додатково ускладнило ефективну участь громадськості.
Щодо аргументів відповідача про публікацію оголошення у газеті "Ужгород" від 14 березня 2020 року та про проведення громадських обговорень у період з 16 березня по 14 квітня 2020 року, апеляційний суд встановив, що такі не підтверджені належними доказами. Ужгородська міська рада не надала суду жодних матеріалів, які б підтверджували оприлюднення розробленого проекту ДПТ у спосіб, передбачений пунктом 4 постанови № 555, а також інформації про результати розгляду пропозицій громадськості.
Таким чином, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про те, що при підготовці та проведенні громадських слухань Ужгородська міська рада не забезпечила прозорого та доступного поширення інформації про проект детального плану території. Такі дії фактично позбавили позивача, як власника суміжної земельної ділянки, а також інших зацікавлених осіб можливості реалізувати право на участь у прийнятті рішень у сфері містобудівної діяльності.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що процедура громадських слухань у даному випадку не була дотримана.
Щодо доводів апелянта про відповідність детального плану території Генеральному плану м. Ужгорода.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", детальний план території розробляється з метою деталізації положень генерального плану населеного пункту, визначення планувальної організації і функціонального призначення території. Частина 3 цієї ж статті прямо встановлює, що детальний план території не може змінювати функціональне призначення території, визначене генеральним планом.
Згідно зі схемою функціонального зонування Генерального плану м. Ужгорода, земельні ділянки, на яких передбачено розробку оскаржуваного ДПТ, належать до зони садибної житлової забудови, де передбачено малоповерхове будівництво (до 3 поверхів). Водночас у детальному плані територія визначена як зона змішаної житлової та громадської забудови з можливістю спорудження багатоповерхових будинків (4-9 поверхів).
Таким чином, у детальному плані, фактично, змінено функціональне призначення території, що прямо суперечить вимогам частини 3 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що детальний план має лише уточнюючий характер. Деталізація положень Генерального плану означає конкретизацію рішень, але не надання їм іншого змісту. Переведення території із зони садибної забудови у зону багатоповерхової забудови виходить за межі "уточнення" і є фактичною зміною функціонального призначення території.
Отже, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про те, що затверджений детальний план території розроблено з порушенням статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень Генерального плану м. Ужгорода, що є самостійною підставою для визнання його протиправним у відповідній частині.
Щодо доводів апелянта про охоронні та санітарно-захисні зони.
Апеляційний суд зазначає, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив факти проходження через спірну земельну ділянку інженерних мереж - самопливного каналізаційного колектора діаметром 1200 мм, напірного колектора діаметром 800 мм та водогону питної води діаметром 500 мм.
Відповідно до статей 91, 96 Земельного кодексу України власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані дотримуватися обмежень у використанні земель, пов'язаних із встановленням охоронних та санітарно-захисних зон. Частина 3 статті 24 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає обов'язок встановлювати санітарно-захисні смуги для водопровідних споруд та мереж. Стаття 20 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачає охоронні зони для трубопроводів. Вимоги щодо мінімальних відстаней також встановлені ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди" і ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди".
Як встановив суд першої інстанції та підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09.01.2025 № 680/02-24, у складі детального плану охоронні та санітарні зони не відображені, що фактично дозволяє розміщення забудови безпосередньо над інженерними мережами.
Доводи апелянта про те, що визначення охоронних зон відбувається на стадії видачі містобудівних умов і обмежень, суперечать вимогам статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка прямо передбачає, що містобудівна документація на місцевому рівні повинна враховувати існуючі обмеження у використанні земель, зокрема охоронні зони інженерних мереж.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржений детальний план території було розроблено з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства щодо врахування охоронних і санітарно-захисних зон.
Тому апеляційний суд вважає, що під час розробки та затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Капуша, Капушанською, Олександра Радищева та Слов'янською набережною, Ужгородська міська рада порушила вимоги законодавства щодо проведення громадських слухань, не врахувала наявності у відповідних місцях охоронних і санітарно-захисних зон інженерних мереж та не дотрималась положень Генерального плану міста Ужгорода.
Отже, на думку апеляційного суду, рішення L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2055 від 23 липня 2020 року в оскарженій частині є протиправним, оскільки прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 260/5497/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 17.09.25