печерський районний суд міста києва
757/33850/24-ц
2-3256/25
17 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києвав складі:
судді Єрмічової В. В.,
за участі секретаря судового засідання Римської Л. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ТОВ «Рада 6» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із вказаним позовом, просить стягнути із ОСОБА_1 , яка є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» (далі - ТОВ «РАДА 6») заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 14457,83 грн - основну суму боргу, інфляційну складову боргу у розмірі 585,68 грн, 3 % річних у розмірі 551,38 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Управителем, який обслуговує даний будинок по АДРЕСА_1 , є ТОВ «РАДА 6», що підтверджується Договором «Про надання послуги із управління багатоквартирним будинком» від 05.04.2021 року, укладеним між ТОВ «РАДА 6» та ОСББ «Лесі Українки 7-Б». Між сторонами не було укладено індивідуального договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових території, виконавцем яких позивач був до 05.04.2021 року по будинку, після чого набув статусу Управителя будинку. За період з 01.02.2023 по 31.05.2024 включно у результаті несплати за надані послуги у відповідача виник перед позивачем борг в розмірі 14457,83 грн. Крім того, відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі положень статті 625 ЦК України, зобов'язаний сплатити борг з урахуванням інфляційної складової та 3% річних. За таких підстав позивач вимушений звертатися до суду із цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом.
Оскільки відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалася, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Установлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.02.2023.
Управителем, який обслуговує будинок, що розташований по АДРЕСА_2 є ТОВ «РАДА 6», що підтверджується Договором «Про надання послуги із управління багатоквартирним будинком» від 05.04.2021, укладеним між ТОВ «РАДА 6» та ОСББ «Лесі Українки 7-Б», а також Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.07.2012.
Між сторонами не було укладено індивідуального договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових території, виконавцем яких позивач був до 05.04.2021 по будинку, після чого набув статусу Управителя будинку.
Відповідно до абз. 3 п.6 Договору на управління, відповідач взяла на себе зобов'язання оплачувати управителю надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором. Зобов'язання, передбачене зазначеним положенням Договору, відповідачем не виконано.
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 міститься висновок,де зазначено, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (попередня редакція Закону) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послугию» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги У строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаний правовий висновок є незмінним.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Послугу з вивезення твердих побутових відходів позивач надає опосередковано через ТОВ «Володар Роз», з яким укладено договір № 1/623-Ж-11 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 03.01.2011.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначені договором.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.
З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013.
Користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Установлено, що за період з 01.02.2023 по 31.05.2024 у відповідача утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги на загальну суму 14457,83 грн, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.
Суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Згідно з розрахунком доданим позивачем до позовної заяви, на користь позивача з відповідача слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 585,68 грн та 3 % річних у розмірі 551,38 грн.
Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 14457,83 грн - основну суму боргу, інфляційну складову боргу у розмірі 585,68 грн, 3 % річних у 551,38 грн, є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами передбачено ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі судовий збір в розмірі 3028 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
На підставі статтей 322, 507, 526, 610, 611, 612, 901, 903 ЦК України, статтей 1, 5, 7, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись статтями 12, 13, 76-89, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, а саме основну суму боргу в розмірі 14457,83 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 585,68 грн, 3 % річних в розмірі 551,38 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 6», адреса: вул. Анни Ахматової, 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 32590026.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя В. В. Єрмічова