Справа №:203/3180/25
Провадження №: 2/755/8932/25
"17" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
13.05.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів, у якому просить: змінити спосіб стягнення аліментів, який здійснюється із платника аліментів ОСОБА_2 на підставі судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2019 року у справі №219/1072/19 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12000,00 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.11.2011 року, який розірваний рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.03.2019 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із матір'ю. Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2019 року у справі №219/1072/19 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від всіх доходів батька дітей, починаючи з 04.02.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. На теперішній час відповідач сплачує на утримання двох дітей 4680,00 грн. Вказаний розмір аліментів не забезпечує потреби дітей, необхідних продуктів, харчування, одягу, засобів гігієни, ліків тощо. Після початку повномасштабного вторгнення позивачка була вимушена виїхати з м. Бахмут і на теперішній час проживає в м. Києві та вимушено винаймає житло. Діти підросли та ходять в школу, у зв'язку із чим позивачка несе значно більші витрати для належного забезпечення і розвитку дітей. Додаткової матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатним, отримує неофіційний дохід, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків на утриманні не має. Розмір аліментів в сумі 12000,00 грн. позивачка вважає достатнім для забезпечення гармонійного і належного розвитку дітей. Позивачка зазначає, що на теперішній час прожитковий мінімум на одну дитину становить 3196,00 грн. З кожним роком зростають ціни на продукти харчування, одяг та інші потреби дітей (гуртки, заняття спортом, вивчення іноземних мов, комп'ютерної техніки тощо). Втрата власного житла у м. Бахмут змусила позивачку винаймати житло для проживання дітей і нести значні витрати за орендними платежами. Відповідач є особою працездатного віку, не позбавлений можливості працювати для отримання та збільшення доходів, і як наслідок повноцінно підтримувати на належному рівні своїх неповнолітніх дітей та забезпечувати гідні умови їх проживання і розвитку. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни визначеного рішенням суду розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин. Вимога одержувача аліментів на зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Батьки зобов'язані в однаковій мірі утримувати своїх неповнолітніх дітей, відчувати відповідальність за них, забезпечувати їм гарні умови для проживання та виховання, у тому числі забезпечувати матеріально. Стягнення аліментів має ціль - найбільш повно захищати інтереси дітей, забезпечити їм не тільки необхідні кошти для існування, але й зберегти по можливості той рівень життя, який неповнолітні мали б при сумісному проживанні з обома батьками. На теперішній час позивачка сама несе значні витрати по утриманню дітей, той розмір аліментів, який сплачує відповідач, не є належним матеріальним забезпеченням дітей, не є розумним та пропорційним з огляду на матеріальні витрати матері. Розмір аліментів в сумі 12000,00 грн. на утриманні двох дітей буде відповідати інтересам неповнолітніх.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 19.05.2025 року справу передано на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2025 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
27.06.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги та просить змінити спосіб стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму в розмірі 2500,00 грн. на утримання двох дітей. Відповідач вважає вимогу позивача щодо розміру аліментів необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить принципам необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дітей та рівності батьківських обов'язків в частині їх утримання. Прерогатива обрання того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів. Діти сторін після розірвання шлюбу проживають разом із матір'ю та протягом канікулярного періоду з батьком. Батько бере участь у їх вихованні та утриманні. Відповідач не має заборгованості по сплаті аліментів та існує переплата у сумі 39887,39 грн. Позивачка жодного разу не зверталася ані в усній, ані в письмовій формі з пропозиціями/претензіями, що коштів, які сплачуються відповідачем недостатньо для утримання дітей. Відповідно до довідки, яка видана 17.06.2025 року ТОВ «ТД АКВА ТРЕЙД», середня заробітна плата відповідача на посаді водія складає 8700 грн. на місяць. Теперішня дружина відповідача допомагає останньому брати участь в утриманні дітей, а саме, по оплаті додаткових занять для дітей та надання дітям кишенькових коштів. Після розірвання шлюбу відповідач систематично, щомісячно надає позивачеві кошти на утримання дітей, з якими систематично спілкується, бачиться та бере активну участь у вихованні, а тому добре знає потреби дітей. Крім того, відповідач за допомогою своєї родини, окрім сплати аліментних платежів, бере участь у додаткових витратах на утримання дитини та забезпечує дітей всім необхідним: купує продукти харчування, ліки, одяг, необхідні іграшки, тощо. Відповідач, як батько, повною мірою здійснює свій обов'язок по утриманні дітей. Разом із цим, позивач в обґрунтування своїх вимог в частині розміру аліментів, а саме, необхідності стягнення 12000 грн. не надала жодного доказу на підтвердження того, що на утримання дітей вона витрачає приблизно 24000 грн. Також, позивач не надала жодних доказів на підтвердження свого доходу, поза як зазначила, що умови, які вона забезпечує дітям, як той із батьків, що проживає з дітьми, є такими, що в своїй сукупності свідчать про складне матеріальне становище дітей. При визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, суд має прагнути не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання. Відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Відповідач має на утриманні сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач офіційно працевлаштований у ТОВ «ТД АКВА ТРЕЙД», на посаді водія середня заробітна плата складає 8700 грн. на місяць. Рухоме та нерухоме майно відсутнє. Відповідач вважає, що фінансово можливим буде для нього виконувати аліментні зобов'язання перед дітьми у розмірі 5000 грн., по 2500 грн. на кожну дитину, у разі недоведеності позивачем обґрунтованої необхідності утримання саме такого розміру. Відповідач вважає, що визначена ним сума забезпечить дітям достатній розмір матеріального забезпечення для гармонійного розвитку їх здібностей та необхідний догляд. Крім того, відповідач зазначає про свою готовність брати участь у додаткових витратах на утриманні дітей, такі як: лікування, оздоровлення та розвиток. Також при визначені розміру аліментів, необхідно враховувати покладений законодавством обов'язок з утримання дитини рівною мірою на обох батьків, тобто щомісячний статок для забезпечення розвитку малолітніх, має становити 10000 грн., що є достатнім для забезпечення якнайкращого їх розвитку. Зі змісту позовної заяви не вбачається підстав для відступлення від принципу рівності батьківських обов'язків у питанні утримання сторонами спору їхніх дітей. У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184 СК України). Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Стороною позивача не було надано доказів істотної зміни матеріального та сімейного стану як сторони позивача, так і сторони відповідача, що може слугувати підставою для зміни розміру аліментів. При зверненні до суду саме із позовом про зміну способу стягнення аліментів, із частки від доходу на тверду грошову суму, доказуванню та дослідженню підлягають такі обставини: щомісячні витрати на утримання дитини, які аргументовано є більшими ніж десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, як це передбачено для судового наказу (частина 5 статті 183 Сімейного кодексу України); доходи позивача, розмір яких свідчив би про дотримання принципу рівності батьківських прав та обов'язків та спростував би підозру у зловживанні позивачем батьківськими правами з метою необґрунтованого особистого збагачення; матеріальне становище відповідача на предмет можливості виконання обов'язку утримання дитини рівня достатнього для гармонійного його розвитку. Відповідач не ухиляється від свого батьківського обов'язку щодо утримання дітей, систематично сплачує аліменти належного рівня для їх гармонійного розвитку, а позивач не довела ту обставину, що дітям для задоволення їх щоденних потреб недостатньо фінансового утримання, яке надається відповідачем наразі.
07.07.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивачка підтримує раніше заявлені позовні вимоги і додатково зазначає, що до моменту подачі позову до суду вона не знала, що батько дітей мешкає у місті Києві, була обізнана про те, що відповідач проживає у м. Дніпрі, тому й позовна заява була подана за місцем проживання відповідача за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра. Тому не зрозуміло, коли та за якою адресою, неповнолітні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали на канікулах у батька. До позовної заяви позивачкою надавався розрахунок заборгованості у ВП НОМЕР_5 по сплаті аліментів, який був наданий державним виконавцем 29.04.2025 та на підставі якого були обґрунтовані позовні вимоги. З наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що держаний виконавець робить перерахунок заборгованості по аліментам з травня 2023 року на підставі довідок про доходи відповідача, при цьому розмір аліментів значно зменшуючи до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У наслідок чого рахує переплату аліментів. Зазначене є порушенням норм Сімейного кодексу України. Сплачені аліменти за минулий період не підлягають перерахунку в сторону зменшення. Аліменти, сплачені раніше, вважаються виконанням зобов'язань і не можуть бути повернуті або перераховані для зменшення суми, яку було сплачено. Зменшення аліментів за минулий період можливе лише у виняткових випадках, наприклад, при виявленні помилки у розрахунках, що обґрунтовується квитанціями, розписками або іншими подібними документами. Зміна розміру аліментів в бік зменшення можлива лише за рішенням суду, у разі зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів, або якщо дитина досягла повноліття та має можливість себе утримувати, але не раніше, ніж з моменту подання відповідного позову до суду. Отже, перерахунок сплачених аліментів за минулий період в сторону зменшення Законом не передбачено. Платник аліментів після отримання позовної заяви звернувся до державного виконавця із довідками про доходи та проханням щодо перерахунку сплачених аліментів. Раніше ОСОБА_2 не повідомляв виконавчу службу про офіційне працевлаштування, позову про зменшення розміру аліментів не подавав. Позивач вважає наданий відповідачем розрахунок заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_6 недопустимим доказом. Участь відповідача у додаткових витратах на дітей та забезпечення їх всім необхідним, не підтверджено письмовими доказами. Із наданих до відзиву платіжних доручень (на одному аркуші дублюються 4 ідентичні квитанції з однаковими номерами, датою та часом банківської операції, реквізитами одержувача) вбачається, що у лютому, березні, квітні 2025 року на рахунок дітей переводились платежі у розмірі 50 грн, 65 грн, 100 грн та 200 грн, що можна зрозуміти як кишенькові кошти дітям. Після подання позову були разові перекази у травні 2025 року 500 грн, у червні 2025 року 1000 грн. У всіх квитанціях платником зазначена ОСОБА_5 . Зазначене зовсім не підтверджує належного виконання батьком своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Також не надано відповідних доказів, що відповідач систематично, щомісячно надає позивачці кошти на утримання дітей. А ті аліменти, які були стягнуті за судовим наказом у мінімальному розмірі, перерахував у бік зменшення. Доводи відповідача не відповідають дійсності, та порушують моральні принципи та цінність батьківської поведінки по відношенню до своїх дітей, оскільки батько також має обов'язок в першу чергу утримувати своїх дітей та забезпечувати їм належний рівень проживання та розвитку. Доводи відповідача, що він спілкується з дітьми, бачиться з ними та бере активну участь у вихованні дітей, також не відповідають дійсності, оскільки ні діти, ні позивачка не знали фактичного місця проживання відповідача. Вони були впевнені, що ОСОБА_2 проживає у м. Дніпро. Тому звісно, батько з дітьми не спілкується, про їх потреби не знає, інтересами дітей не цікавиться, а кишенькові кошти перераховує стороння особа, яка ніякого батьківського обов'язку перед неповнолітніми дітьми відповідача не має. При цьому, відповідач є працездатною особою, працює, отже має можливість забезпечувати належній та достатній рівень життя своїм дітям. Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку із чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. У Законі визначено, що право вибору способу стягнення аліментів, у твердій сумі або в частині від заробітку (доходу), закріплено виключно за одержувачем аліментів, при цьому не встановлено підстав, за яких це право одержувача може бути обмежено. Суд, з урахуванням встановлених обставин справи та відповідно до вимог Закону, може лише визначати величину стягнення аліментів, а визначений судом розмір аліментів має забезпечувати покриття поточних основоположних життєвих потреб дитини. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України позивачка разом з дітьми вимушена була виїхати з міста Бахмута, де вона була зареєстрована та постійно проживала, залишивши всі речі та необхідне для побуту, зазначене підтверджується довідками переселенця. Позивачка внаслідок війни втратила роботу, яка була джерелом доходу для неї та дітей. Позивачка повинна була знову купляти новий одяг дітям, та звичайні побутові речі для облаштування свого житла. На теперішній час позивачка з неповнолітніми дітьми мешкає у місті Києві, не маючи власного житла, вимушена орендувати житло, у зв'язку з чим несе надмірний тягар по забезпеченню себе та дітей. При цьому, матір прикладає всі зусилля для забезпечення належних умови для проживання своїх неповнолітніх дітей. Позивачка забезпечує фізичний розвиток дітей. ОСОБА_7 відвідує секцію по плаванню, що підтверджується квитанціями. Також, надаються квитанції по оплаті відпочинку дітей з класом та квитанції про оплату туристичних послуг, які підтверджують, що позивачка забезпечувала оздоровлення дітей, після закінчення шкільного року. Матеріальну допомогу позивачці на утримання її неповнолітніх дітей надає її чоловік ОСОБА_10 , що підтверджується квитанціями про перекази коштів на карткові рахунки дітей. Позивачка також несе звичайні щомісячні витрати на забезпечення дітей (продукти харчування, одяг, ліки, тощо). Позивачка зазначає, що аліменти у сумі 2340 грн на кожну дитину щомісячно не є тим достатнім розміром, що забезпечує необхідні потреби неповнолітніх дітей для належного рівня проживання та їх гармонійного розвитку. Позивачка вважає, що аргументи, які наведені відповідачем у відзиві є не обґрунтованими, та запропонований батьком дітей розмір аліментів у сумі 2500 грн на кожну дитину щомісячно не є таким, що зможе забезпечувати покриття поточних основоположних життєвих потреб неповнолітніх дітей.
14.07.2025 року до суду надійшли заперечення сторони відповідача, у яких представник вказує, що відповідач не ухилявся, не ухиляється і не має наміру ухилятись від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей. Позивачці достеменно відомо, що на початку вторгнення рф сторони та їх діти проживали в м. Бахмут і були змушені евакуюватись до м. Києва, де проживають і на теперішній час. Відповідач вказує, що хоча він і зареєстрований в м. Дніпро проте ніколи там не проживав. Позивачка не посилаються на жодну норму закону, яку було порушено при отриманні відповідачем розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. Визначений державним виконавцем розмір заборгованості не оскаржений. Перерахунок заборгованості здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Дії чи бездіяльність державного виконавця не оскаржувались. Плавання у басейні відвідує ОСОБА_11 , а не ОСОБА_12 . ОСОБА_12 разом з батьком відвідує заняття з мотоспорту і відповідні додаткові заняття дітей оплачує родина відповідача.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 04.11.2011 року, який розірваний рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.03.2019 року у справі №219/13148/18.
Із матеріалів справи убачається, що сторони спору є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка та діти є внутрішньо переміщеними особами та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.05.2019 року у справі №219/1072/19 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14 серпня 1997 року Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 25 листопада 2011 року Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.02.2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
За вказаним судовим наказом державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області 10.07.2019 року відрите виконавче провадження НОМЕР_7.
Згідно розрахунків заборгованості здійснених державним виконавцем та поданих до суду як стороною позивача, так і стороною відповідача, станом на 31.03.2025 року борг по сплаті аліментів відсутній.
За змістом поданих відповідачем довідок про доходи, останній з 21.04.2023 року працює на посаді водія у ТОВ «ТД АКВА ТРЕЙД» і йому нараховується заробітна плата у розмірі 8700,00 грн. щомісячно.
Також із матеріалів справи убачається, що відповідач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із матір'ю якого - ОСОБА_5 , відповідач зареєстрував шлюб 25.07.2024 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Крім цього, наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.
Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, що право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі") (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Виходячи з вищенаведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Предметом доведення у спорах про зміну раніше визначеного розміру аліментів є не переоцінка обставин, які були підставою для попереднього визначення розміру аліментів, а доведення змін, які відбулися у подальшому.
На погіршення або поліпшення стану здоров'я жодна зі сторін спору не посилалась.
Звертаючись до суду з позовом саме позивач повинен надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни розміру аліментів та довести, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 12000 грн.
У розмінні положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів погіршення свого матеріального стану, як і доказів значного покращення матеріального стану відповідача, що є законною підставою для зміни розміру аліментів.
Розмір доходів позивачки на час винесення судового наказу про стягнення аліментів та на час звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів стороною позивача не визначений, що не дає можливості оцінити наявність чи відсутність змін у матеріальному положенні отримувача аліментів.
Посилання на необхідність сплати орендних платежів у зв'язку з винайманням житла в м. Києві жодними доказами не підтверджено.
Розмір щомісячної заробітної плати відповідача до виплати, після утримання обов'язкових податків та зборів, становить близько 7000,00 грн. Жодних даних про придбання відповідачем після винесення судового наказу про стягнення аліментів нерухомого або цінного рухомого майна матеріали справи не містять.
Позивачем не надано суду доказів покращення матеріального стану відповідача з яких можливо зробити висновок про спроможність відповідача сплачувати аліменти в сумі 12000,00 грн. щомісячно.
Зростання цін, збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та сам факт, що відповідач є працездатною, здоровою особою і не має інших утриманців, згідно вимог ст. 192 СК України та правових позицій Верховного Суду не є самостійною підставою для збільшення розміру аліментів. Крім того, убачається, що окрім спільних з позивачкою дітей, відповідач також є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У спорі про збільшення розміру аліментів, згідно вимог ст. 192 СК України, підлягає доведенню саме позивачем зміна сімейного та матеріального стану платника аліментів у кращу сторону, що дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Сторона позивача належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом.
Позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів дійсного погіршення її матеріального стану та доказів про покращення матеріального стану відповідача.
Позивачка не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, згідно яких наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів.
За наведених обставин суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 150, 180, 181, 182, 192 СК України, Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.09.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -