"17" вересня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/17739/25
провадження № 2-о/755/631/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Десята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Десята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України)
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 315 ЦПК України, останньою наведено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення, справи за заявами про встановлення факту проживання однією сім'єю вітчима-спадкодавця, його дружини та пасинка - в переліку відсутні.
В ч. 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, згідно з ст. 293, ч. 2 ст. 317 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно д ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду, - що кореспондується із положенням п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як убачається із змісту поданої заяви та долучених до неї копій документів, заявник просить суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем, опікуном якої була заявник, з метою прийняття заявником спадщини.
Разом з тим, заявником до матеріалів заяви не долучено доказів відсутності інших спадкоємців за законом/заповітом (відповідна довідка нотаріуса), відсутні письмові докази фактичного проживання заявника із спадкодавцем за місцем її реєстрації на момент смерті спадкодавця (довідки за місцем проживання тощо), ураховуючи відсутність права суду ґрунтувати рішення на припущеннях та/або лише показаннях свідків.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Свою позицію з цього приводу висловив в інформаційному листі від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначивши, що судам слід звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини - отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об'єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що позивач не довів наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку. (постанова від 25 липня 2023 р., судова справа № 128/3465/21)
З огляду на вищевикладене та, встановивши, що заявник звернулась до суду із даною заявою з метою подальшого прийняття спадщини, що впливає на її права та обов'язки, а також на права та обов'язки можливих потенційних спадкоємців, дана заявапов'язана із вирішенням спору про право, така заява має бути розглянута за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 186, 258-261, 293, 315, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Десята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті.
Роз'яснити заявнику її право звернення до суду за правилами загального позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган