Справа № 148/347/25
Головуючий у І інстанції: Штифурко Л.А.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача - адвоката Дунаєва І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх вимог послався на те, що 31.01.2025 за адресою постійного його проживання в поштовій скриньці містився лист Тульчинського районного ВП ГУНП у Вінницькій області з супровідним листом про направлення постанови серії ББА 441001 від 06.01.2024 за ч.2 ст.126 КУпАП, складеної відносно нього, а також постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА 441001 від 06 01.2024 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, винесеної 06 січня 2025 року інспектор СРПП Тульчинського РВП ГУНП ст. л-нтом поліції Тищенком В.В. серії ББА №441001, на нього накладено адміністративне стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Згідно постанови йому в провину ставиться порушення правила розмітки 1.1 ПДР, а саме перетин суцільної смуги дорожньої розмітки та виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушено п.34 (1.1) ПДР. Однак жодних правопорушень, на які вказує інспектор в своїй постанові, він не вчиняв, а тому вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Оскаржувана постанова винесена у його відсутність та в день її винесення 06.01.2025 ним отримана не була, натомість була отримана лише 31.01.2025 поштовим листом. Оскаржувана постанова містить посилання на додаток - фотовідеофіксацію бодікамерою, однак даний доказ до постанови долучено не було, а отже встановити, чи містить даний запис докази вчинення адміністративного правопорушення не представляється за можливе.
З огляду на вказане, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №441001 від 06.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2025 року.
05 вересня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. У поданому відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Просить проводити розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії постанови серії ББА №441001 від 06.01.2025, винесеної інспектором СРПП Тульчинського РВП ГУНП ст. л-нтом поліції Тищенком В.В., Чупринда І.А. 06.01.2025 о 16:40 год. в с.Нестерварка по вул.М.Леонтовича порушив правила розмітки 1.1. ПДР, перетнувши її та виїхавши на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п.34/1.1. ПДР і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У зв'язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с.56).
Копію вказаної постанови Тульчинським РВП ГУНП у Вінницькій області направлено на адресу ОСОБА_1 08.01.2021, про що свідчить копія супровідного листа №8065-2025 (а.с.55).
Суд першої інстанції дослідивши в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який подано в якості доказу відповідачем, констатував, що службовий автомобіль працівників поліції з увімкненими проблисковими маячками спочатку синього, а в подальшому червоного кольорів переслідує автомобіль NISSAN MICRA червоного кольору. В с.Нестерварка вказаний автомобіль повернув до приміщення ТОВ «Нова пошта». Також з даного відеозапису слідує, що після зупинки транспортного засобу працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено про причину зупинки відповідно до ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», а саме порушення правил ПДР України: перетин суцільної розмітку та виїзд на смугу зустрічного руху при обгоні. З відеозапису також слідує, що у ОСОБА_1 було відсутнє посвідчення водія, у зв'язку з чим поліцейським складено протокол за ч.2 ст.126 КУпАП.
Також з даного відеозапису встановлено, що в зв'язку з наявними в ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння, відносно нього було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Працівником поліції відносно позивача винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, із змістом даної постанови позивача було ознайомлено, від підпису постанови та від отримання її копії позивач відмовився. Роз"яснено, що винесення такої постанови є компетенцією поліцейського, інші складені відносно нього протоколи будуть направлені для розгляду до суду.
Вказаний відеозапис зазначений в оскаржуваній постанові як відео фіксація на бодікамеру №19.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази не спростовують самого факту порушення позивачем ПДР, а тому суд вважав, що інспектор патрульної поліції під час ухвалення оскаржуваної постанови ББА №441001 від 06.04.2025, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п.1.1 ПДР - ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
За змістом п.1.1. розділу 34 ПДР (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП настає в разі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.122 КУпАП.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 та відповідно до вимог ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється з фіксуванням технічними засобами.
Згідно з положеннями п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для зупинки транспортного засобу позивача на вимогу поліцейського стало порушення ОСОБА_1 правил розмітки п.п.1.1. ПДР, а саме, що він перетнувши її виїхав на смугу зустрічного руху.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів, перевіряючи Доводи позивача та його представника про те, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 правил розмітки п.1.1. розділу 34 ПДР, дослідила відеозапис події як з нагрудної камери поліцейського, доданого до постанови, так і відеозапис відеореєстратора автомобіля поліції, який міститься на диску долученому відповідачем до відзиву на позовну заяву.
З оглянутих судом відеозаписів фіксації працівниками поліції розгляду справи про адміністративне правопорушення, факт порушення ОСОБА_1 правил розмітки п.1.1. розділу 34 ПДР і тим самим вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - не підтверджено. Таких доказів відеозаписи не містять. А повідомлення інспектором Чупринді І.А. про причину зупинки, та дотримання процедури розгляду справи не спростовують наведених доводів апелянта та не підтверджує наявність у діях позивача складу адміністративних правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Інших доказів, відповідачем суду не надано і матеріали справи таких не містять.
Постанова, як результат розгляду адміністративної справи не є таким доказом.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст.75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77КАС України).
Таким чином, оскільки досліджені судом відеозаписи, як доказ, не підтверджують самого факту порушення позивачем ПДР, інших доказів, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - не надано, тому суд вважає, що інспектор патрульної поліції, під час виненсення оскаржуваної постанови ББА №441001 від 06.04.2025, не дотримався вищенаведених норм законодавства, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9ст.139 КАС України)
Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 2422,40 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серія ББА №441001 від 06.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.