Справа № 120/8596/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
17 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
за участю: секретаря судового засідання: Човган А. В.,
представників позивача: Кравчук Д.М., Коцюбняк А.Й.
представника третьої особи: Майданюк Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Немирівської окружної прокуратури про визнання протиправною та скасування вимоги,
Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Немирівської окружної прокуратури, в якому просила:
-визнати протиправною та скасувати вимогу №8449/4.1 -28/5 від 05.06.2025 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевчук О.О.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В свою чергу, представник третьої особи заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року у справі № 120/217/24 зобов'язано Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме, гідротехнічної споруди "Бартків", що складається з насипної дамби з ґрунту довжиною 7 м, шириною 8 м, висотою 1 м та залізобетоннної труби 1х1 м та розташована в с. Брицьке по вул. Партизанська, 1а, Вінницького району Вінницької області та формує водний об'єкт ставок "Бартків".
На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, 12.02.2025 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/217/24, який в подальшому пред'явлено до виконання.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.02.2025 року відкрито виконавче провадження №77287445 та надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а також зобов'язано надати обгрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання зазначеного судового рішення .
Турбівська селищна рада листом від 28.02.2025 року повідомила, що виконала рішення суду, зокрема подала заяву про взяття на облік безхазяйного майна, однак державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій . Відтак , просила закінчити виконавче провадження.
21.03.2025 року державним виконавцем винесено вимогу, у якій вимагається Турбівській селищній раді в строк до 01.04.2025 року (включно) надати до відділу обгрунтовану відповідь та документальні підтвердження виконання рішення суду в повному обсязі, зокрема повідомити, щодо вчинення боржником дій, спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі.
Листом від 31.03.2025 року Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області повідомила, що виконала рішення суду, адже нею подано заяву про взяття на облік безхазяйного майна, однак реєстратором відмовлено.
05.06.2024 року виконавцем винесено вимогу № 8449/4.1-28/5, у якій вимагається Турбівській селищній раді в строк до 19.06.2025 року (включно) надати до відділу документальні підтвердження щодо виконання рішення суду в повному обсязі, а саме-повідомити про вчинення боржником дій, спрямованих на виконання судового рішення в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом частинами першою-другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У ч.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
За приписами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Інструкція №512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом першим пункту 9 Інструкції №512/5 вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Пунктом 12 Інструкції №512/5 передбачено, що у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстав для висновку, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
При цьому, як підставно зауважено судом першої інстанції, вимога державного виконавця не є заходом примусового виконання рішення, а складовою частиною контрольної функції виконавця та не порушує прав і свобод позивача.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу що, вимога №8449/4.1 -28/5 від 05.06.2025 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України та не породжує для позивача негативних наслідків.
Слід зазначити, що позивач стверджуючи про безпідставність направлення вимоги про виконання вимоги повторно, оскільки судове рішення останнім вже виконано, фактично не погоджується з діями державного виконавця, що вчиняються, в рамках виконавчого провадження відкритого за виконавчим листом у справі № 120/217/24, однак такі дії не оскаржує.
Вказане свідчить, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав шляхом оскарження вимоги №8449/4.1 -28/5 від 05.06.2025 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевчук О.О.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.