Номер провадження 3/754/3564/25
Справа №754/14109/25
Іменем України
16 вересня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Скляренко У.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2025 року серії ГП № 522469, зазначено, що 19.08.2025 о 21.40 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо дружині ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме: виражався брутальною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні 16.09.2025 свідок ОСОБА_2 пояснила, що чоловік перебуває наразі закордоном, прибути у судове засідання не зможе, зазначила, що причиною всіх конфліктів з чоловіком є її мати. Просила провадження у справі закрити.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Вимогами ст.280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.1 Закону України«Про попередження насильства всім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому слід зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак насильства. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не кожний конфлікт є домашнім насильством.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Згідно правової позиції, зазначеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2020 року, справа № 545/744/19, факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті, свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факт вчинення особою саме домашнього насильства.
Диспозиція ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Нормами ст.278КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, у тому числі суд першої інстанції, покладений обов'язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи.
Приписами статті 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, серед іншого, суть адміністративного правопорушення.
Зміст правопорушення, викладеного в протоколі щодо ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема із пояснень у судовому засіданні ОСОБА_2 підвердила, що дії чоловіка не були умисними, причиною конфлікту завжди є її матір, чоловік нраза знаходиться закордоном, а інкримінований акт агресії не був одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ОСОБА_1 і його дружиною.
Положеннями ст. ст. 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення, яке йому інкримінується. Адже, потерпіла підтвердила, що між ними виникають конфлікти, через її матір.
Жодних даних про погрози, позбавлення матеріальних благ, житла чи вчинення інших дій не встановлено. Як і не надано суду жодних доказів про завдання шкоди потерпілій ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких умисних діянь, передбачених ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п.1 ч. 1ст.247 КУпАПпровадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.245,247,268,283,284,287,294 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя У.В. Скляренко